3 Приклад виконання практичної роботи.

3.1 Завдання 1.

На консольно-фрезерному верстаті проводиться обробка корпусної деталі (рисунок 3).

Необхідно: вибрати технологічну базу; розробити схему установки заготовки; підібрати установочні елементи; перевірити дотри­мання правила шести точок; визначити кутову похибку установки.

Рішення.

1. Використо­вуючи ескіз деталі, встанов­люємо, що як технологічну базу раціонально вибрати наступні поверхні: площина А основи, яка є конструкторською базою деталі, і дваотвори (з чотирьох наяв­них), розташованих діагонально,

для правильної кутової орієнтації процесі обробки.

Рисунок 3 - Креслення корпусної деталі

2 Схема базування заготовки: площина А встановлюється на три установчі опорні точки, поверхня одного з отворів створює базування по двом точкам, а другий отвір - по одній.

3 Як установочні елементи приймаємо три опори під площину що розташовані як можна далі друг від друга, пальці циліндричний і зрізаний

4 Правило шести точок виконано.

3.2 Завдання №2

1 Рішення.

Найбільший кутовий перекіс заготовки, яка базується по двом отворам, визначається розрахунком по формулі (1) і в нашому випадкурівний

(1)

Якщо врахувати, що D_отвmax = 20,033 мм, а палецьустановчий d= 20d9 (20 ) має мінімальний діаметр d_{вал max}=19.883 мм, то

S_max= D_отвmax-d_{вал max}= 20,033 - 19,883 = 0,15 мм.

Відстань між базовими отворами

,

звідки =0,0005 мм

При довжині оброблюваної площини L= 200 мм (мал. 2,6) лінійне зміщення дорівнює

Х = L∙tg max= 200∙ 0,0005 = 0,1мм

Практичне заняття №2

1 Тема: Затискні елементи пристосування

2 Мета роботи:

2.1 Закріплення знань по темам: «Затискні механізми присто­сувань», «Установочно-затискні пристрої пристосувань».

2.2 По заданому кресленню деталі для виконання вказаної технологічної операції викреслити розрахункову схему дії сил на заготовку. Розрахувати зусилля затиску заготовок. По заданому типу виробництва вибрати тип затискного механізму і визначити його основні розміри. Підібрати затискний механізм по ГОСТу.

3 Теоретичні відомості:

3.1 Затискні елементи пристосувань.

Затискні пристрої верстатного пристосування служать для надійного закріплення заготовок в пристосуванні в положенні, що задається установочними елементами. У сучасних верстатних пристосуваннях використовуються затискачі найрізноманітніших конструкцій з ручним і механізованим приводом. Вибір типу затискачів потрібно проводити з техніко-економічної і соціальної точки зору, щоб прийнятий варіант виявився оптимальним для даних виробничих умов.

Основне призначення затискуючих пристроїв пристосування складається в забезпеченні надійного контакту заготовки з установчими елементами і запобігання її зсунення і вібрації в процесі обробки.

4.2 Всі затискуючи пристосування можна розподілити на дві групи:

• прості: клинові, гвинтові, ексцентрикові, важільні

• комбіновані: гвинто – ексцентро - важільний затискач

Бувають одномісні – затискують одну заготовку, або багатомісні затискують декілька заготовок водночас.

В залежності від джерела сили бувають: ручні, механічні та автоматичні.

Ручні – закріплення в ручну тобто за рахунок мускульної сили робочого.

Механічні – пневмоприводи, гідравлічні, вакуумні, магнітні.

Автоматичні – устрої верстата які переміщуються від вузлів станка, шпинделя, супорта, або патронів з кулачками, на які діють центробіжні сили обертаючих вантажів патрона. При цьому затиск і відкріплення деталі проходить без участі робочого.

3.3 Клинові затискачі застосовують в якості проміжної ланки в складних затискуючих системах.

Клиновий затискач – для надійного закріплення деталі в пристосуванні клин повинен бути самогальмуючий тобто, затискувати оброблювану деталь після припинення дії на клин початкової сили Q.

3.4 Гвинтові затискувачі застосовують в пристосуваннях з ручним закріпленням заготовок, а також в пристосуваннях механізованого типу, які застосовуються для обробки деталей на автоматичних лініях.

Гвинтові затискувачі дуже прості і надійні в закріпленні оброблюваних деталей.

Недоліки – довгі затрати на допоміжний час для затиску і розкріплення, велика затрата мускульної сили робочого, непостійність сили затиску і можливість зміщення деталі від сили тертя на торці гвинта.

Закріплення деталей гвинтовими затискачами в пристосуванні здійснюється ключем, кулачками, гайками, або гайками-головками, встановленими на кінці гвинта.

Сила, яка потрібна для затиску деталі гвинтовим затискачем, залежить від довжини рукоятки і величини прикладеної до неї сили, форми затискного торця гвинта і виду різьблення.

3.5 Ексцентрикові затискачі – вони швидкодіючі, але розвивають меншу силу затиску, мають обмежене лінійне переміщення, застосовують круглі або криволінійні ексцентрики.

Круглий ексцентрик (рисунок 5) представляє собою диск, який обертається навколо вісі, яка зсунута відносно геометричної вісі ексцентрика на величину е, яка називається ексцентриситетом.

Для надійного закріплення обробляючі деталі ексцентрикові затискувачі потрібні бути самогальмуючими.

3.6 Важільні – так як і клинові, застосовуються в сполучені з другими елементарними затискачами. За допомогою важелю можливо міняти величину і напрямок передаваної сили, а також здійснювати одночасно і рівномірно закріплення заготовки в двох місцях.

Важільні механізми застосовуються у вигляді притискних планок у гвинтових та ексцентрикових затискуючих устроїв.

3.7 Установчо - затискуючи механізми застосовують для підвищення точності положення координатної системи технологічної бази, відносно координатної системи пристосування при установці. Такі механізми виконують одночасно функції установчих і затискуючих елементів. Тому такі установочні елементи в механізмі повинні бути рухливі в напрямку затиску і виготовлені з високою точністю.

Установчо – затискуючи механізми можуть бути орієнтируємі – тобто визначають одну площину симетрії деталі і самоцентруючими – визначають дві взаємно перпендикулярні площини.