7. Класифікація наукових теорій

Наука загалом, як і конкретна наука зокрема, охоплює багато найрізноманітніших теорій. У зв'язку з цим постала необхідність створити таку класифікацію наукових теорій, яка, будучи заснованою на їх об'єктивному змісті, забезпечила б визначення місця кожної з теорій у системі наукових знань.

До XVIII ст. наука була єдиною, не розчленованою на окремі галузі. Вона не мала у своєму розпорядженні справді глибоких знань.

До середини XIX ст. було прийнято поділяти науки і відповідні їм теорії на такі групи:

— теорії, що вивчають мінерали;

— теорії, що досліджують життя рослин;

— теорії, що вивчають життя тварин.

Найвдаліший принцип класифікації наук і відповідних їм теорій запропонував німецький філософ Георг- Вільгельм-Фрідріх Гегель (1770—1831), який розглядав весь природничо-історичний і духовний світ таким, що розвивається, відповідно до цього прагнучи аналізувати і систему знань. Своїм завданням він вважав створення такої системи усіх нагромаджених людством знань, яка була б не довільною, а відповідала б внутрішній логіці розвитку предмета дослідження. Згідно з цим принципом Гегель наукові теорії про природу поділяв на механіку (механізм), що служить вихідним пунктом поступального розвитку абсолютної ідеї (надприродного, нічим не зумовленого начала, божественної думки, безособового розуму, які, за філософською системою Гегеля, породжують матеріальний світ) в природі, фізику (хімізм) як початок прямування природи в

середину і біологію (організм), в якій виявлений процесс завершується. Кожен із цих щаблів розвитку абсолютної ідеї, вважав він, втілюється у певному царстві природи, і хоч усі вони мають самостійне значення, останнє, царство природи, є конкретною єдністю всіх попередніх.

За останні роки наука зробила найбільший крок у своєму розвитку. Вона відкрила нову сферу дійсності — мікросвіт, нові принципи і закономірності розвитку реальності (принципи зберігання, інформації, зв'язку та ін.), що актуалізує проблему уточнення попередньої класифікації. З цим пов'язані відчутні труднощі під час упорядкування наукових теорій, які відповідають сучасному рівню розвитку науки, оскільки синтез двох або кількох сфер знання і створення на їх межах гібридних теорій своєрідно замикає коло наукового пізнання, що ускладнює з'ясування місця нової теорії в існуючій класифікації.

Наукові теорії можна класифікувати і за іншими критеріями, зокрема за ступенем їх спільності, яка визначається спільністю фундаментальних законів, що утворюють ядро теорії. Існують різноманітні ступені спільності законів, залежно від того, наскільки велике коло явищ вони охоплюють. За цим критерієм їх поділяють на такі групи:

— специфічні. Діють тільки у певній сфері дійсності і відображають істотні зв'язки окремих аспектів матеріального чи духовного світу;

— загальні. їх дія поширюється або на всю природу, або на всі суспільні явища, або на все людське мислення;

— всезагальні. Поширюються на всі явища природи, людського співтовариства і мислення.