Вчення є.Н. Павловського про природну осередковість трансмісивних хвороб.
Хвороби, збудники яких паразитують у диких тварин і являються небезпечними для людини і с/г тварин Є.Н.Павловський назвав природно осередковими.
при яких збудники передаються від хворих до здорових тварин за допомогою переносників (комах та павукоподібних), називають трансмісивними.
механічно - переносять на ногах. Наприклад, кімнатна, синя і зелена м’ясні мухи нерідко переносять на хоботку і кінцівках збудників багатьох заразних хвороб;
специфічно - коли в кліщах чи комахах збудник розвивається і тоді передається при укусах тварин і людей. Наприклад, іксодові кліщі при смоктанні крові передають гемоспоридій тваринам.
для яких характерний аліментарний шлях зараження (опісторхоз).
Розрізняють:
облігатно – трансмісивні хвороби, поширювані специфічними перенощиками (гемоспоридіози та ін.),
факультативно – трансмісивні - збудники яких можуть передаватися через корм, воду і при контакті хворих та здорових тварин.
Осередки є:
природна вогнище вість – при якій збудник циркулює в природних умовах між переносником і дикими тваринами, незалежно від людей і домашніх тварин.
сінантропниа вогнещевість - осередок, де беруть участь свійські тварини і людина. Ланкою їх є донор (дика хвора тварина із збудником ), фактор передачі – кліщі і комахи, реціпієнт – це здорова дика тварина.
Суть вчення – виявити природні вогнища, щоб направити заходи профілактики на недопущення зараження свійських тварин і людей, тобто передачі збудника в сінанатропне вогнище, зв’язане з діяльністю людини і свійських тварин.
Питання для самоконтролю
Які поняття використовують у науковій систематиці зоопаразитів?
Який ви знаєте прояв паразитарних хвороб?
Що таке паразитоносі1йство?
Що таке суперінвазія?
Дайте визначення понять – зональність і сезонність інвазійних хвороб.
Що таке природна осередковість трансмісивних хвороб?
Назвіть основні шляхи проникнення зоопаразитів в організм тварин.
Загальні профілактичні заходи проти збудників інвазійних хвороб. Спеціальні (ветеринарні) заходи.
Особливості організації протипаразитарних заходів у господарствах з численним поголів’ям тварин.
Вчення К.І.Скрябіна про девастацію
Роль ветеринарних заходів щодо охорони здоров’я людини від зооантропонозів.
Основні терміни і поняття: девастація, дегельмінтизація, презервація.
Література:
1. Артеменко Ю.Г., Галат В.Ф., Артеменко Л.П.
Ветеринарна паразитологія. – К.: Учбово – методичний центр Мінагропрому
України, 1998, с. 23 – 25.
2. Галат В.Ф., Березовський А.В., Прус М.П., Сорока Н.М.
Паразитологія та інвазійні хвороби тварин. – К.: Вища освіта, 2006, с. 21 – 27.
Загальні профілактичні заходи проти збудників інвазійних хвороб. Спеціальні (ветеринарні) заходи.
І. Організаційні заходи
1. Планування протипаразитарних заходів - складання плану проводиться в липні – серпні на наступний рік, де передбачається проведення в певні строки діагностичні дослідження (гельмінтокопрологічні), профілактична дегільментизація і хіміотерапевтичні обробки тварин, дезінвазія навколишнього середовища. Лікувальних обробок не планують. Після цього складають календарний план, де вказуються строки виконання і призначаються відповідальні працівники.
2. Облік і контроль виконання планових заходів - ведеться спеціалістами ветеринарної медицини, в спеціальних журналах дає можливість контролювати ефективність проведення оздоровчих і профілактичних заходів.
3. Профілактичне карантинування – щоб не заносити збудників інвазійних хвороб.
Тварин, що поступають в господарство утримують ізольовано 30діб, обстежують (клінічно і гельмінтологічно) – великі групи вибірково, а малі партії – поголовно. Виявлених носіїв гельмінтів – дегельмінтизують.
4. Планування санітарного дня - один раз на місяць – прибирання приміщень, території ферми, дезінвазія приміщень, інвентаря, побілка стін, кліток.
5. Утримання спеціалізованих господарств на режимі закритого типу – наявність виробничо – господарської зони.
6. Пропаганда знань про загрозу захворювання інвазійними хворобами - бесіди, лекції, телебачення, радіо.
ІІ. Загальні профілактичні заходи.
1. Додержання правил гігієни утримання, догляду, годівлі і водонапування тварин.
Приміщення повинні бути сухими, добра вентиляція, недопущення скупчення тварин в приміщеннях (вуглекислий газ не вище 0,3%, аміак - 0,02 мг/літр, сірководень – 0,015 мг/л; освітлення – 1:10-1:15). Збалансованість раціону по білку, вітамінах, мінеральних речовинах, мікроелементах, щоб не допустити зниження захисних сил організму; не допускати згодовування кормів з підлоги і напування тварин з стічних водоймищ.
2. Ізольоване утримання молодняку від дорослих тварин.
Так як у молодняка низька резестентність організму існує велика ймовірність зараження інвазійними хворобами від дорослих тварин (паразитоносіїв).
3. Знезараження гною і підстилки.
Одна інвазована вівця виділяє 8-10 млн. яєць гельмінтів, тому необхідно регулярно проводити прибирання гною. Підстилковий гній проходить біотермічне знезараження в штабелях, гноєсховищах (розміщені не ближче 200 м. від житла і тваринницьких приміщень). Під дією термофільних мікроорганізмів в гної утворюється температура 60-70 С, яка протягом 2-4 неділь вбиває яйця гельмінтів. Безпідстилковий зберігають у відстійниках.
Свинячий – 1 рік
ВРХ – 6 місяців
4. Утилізація або знищення трупів на утильзаводах (м’ясокісткове борошно), в біотермічних ямах методом спалюванням.
Як крайній захід, трупи закопують на скотомогильниках і проводять переробку боєнських конфіскатів на м’ясокісткове борошно.
Глибина біотермічної ями повинна становити 5-10м, стіни водонепроникні товщиною 3м, рівень ґрунтових вод – не менше 12-13м. Навколо біотермічної ями повинна знаходитись бетонна площадка, а зверху навіс, з витяжною трубою.
Табірне утримання худоби в літній період часу в сухих місцях, з навісами, з поблизу розміщеними пасовищами. При відсутності останніх організовується зелений конвеєр.
Зміна пасовищ і водоймищ – дає можливість розірвати ланцюг розвитку паразита.
Залежить від циклу розвитку паразита. При фасціольозі личинка стає інвазованою через 2,5 місяці, тому зміну пасовища проводять через 2 місяці від початку випасання на ньому; при діктіокаульозі – через 5-7 днів.
7. Стійлово-вигульне утримання телят.
Щоб не допустити зараження їх диктіокаульозом, фасціольозом. З цією метою використовують сухі огорожені площадки площею 25 м2 на тварину, які обладнані годівницями і напувалками.
8. Вирощування каченнят і гусеннят без водоймищ.
Так як у водоймищах живуть проміжні живителі, які перезаражають качок і гусей дрепанідотеніозом, гістомонозом і іншими гельмінтами.
ІІІ. Спеціальні заходи.
Збирається інформація про гельмінтологічну ситуацію – обстеження тварин, проміжних живителів, облік хворих і падежу.
Не менше двох разів на рік проводиться оцінка водоймищ і пасовищ на наявність молюсків, рачків; виміряється глибина водоймищ і складається акт обстеження. По необхідності проводять знезараження водоймища. Також проводиться гельмінтокопрологічне дослідження тварин.