Кейс мексиканське песо

31 серпня 1976 р. мексиканське песо було звiльнене вiд курсу 12,5 песо за 1 дол., встановленого у 1955 р. У перiод мiж 1955 р. та 1976 р. цей обмiнний курс штучно утримувався за допомогою рiзноманiтних механiзмiв. Наприклад, широко використовувались контроль за імпортом та втручання у ринковi операції, що приводило до вiдчаю фiрми, якi мали справи з Мексикою. Багато компанiй, які утворили у Мексицi рiзнi виробничi пiдприємства, на практицi пересвiдчились у тому, що уряд дiйсно обмежує ввезення необхiдної їм сировини та комплектуючих виробiв.

У 70-тi роки почав зростати тиск у бiк змiни курсу мiсцевої валюти. Туризм - основне джерело iноземної валюти- почав скорочуватись через зростання цiн, котре було прямим результатом iнфляції. У табл.1 показана змiна курсу песо до американського долар протягом 1970-1990 рр. (данi на кiнець кожного року).

Таблиця 1

Рік	1970	1975	1976	1977	1978	1979	1980	1981	1982
Курс песо до долара	12,5	12,5	12,9	22,7	27,7	22,8	23,3	26,2	96,5
Рік	1983	1984	1985	1986	1987	1988	1989	1990
Курс песо до долара	146,9	192,6	371,7	923,5	2209,7	2281,0	2641,0	2945,4

Імпорт Мексики почав перевищувати експорт, що призвело до вiдпливу песо для надлишкових закупiвель з імпортних товарів. Експортери товарiв до Мексики не бажали зберiгати песо, конвертуючи їх у долари. Якщо б мексиканська влада використала свої доларовi запаси для викупу песо, вона таким чином спорожнила би їх. Для зберiгання своїх доларових резервiв Мексика обрала шлях збiльшення обсягiв короткострокових позик доларiв ззовнi, що рано чи пiзно призвело би до таких розмiрiв виплат відсотків та основних сум позик, якi б повнiстю позбавили країну валютних накопичень.

У зв’язку iз зазначеним тиском та iншими обставинами уряд погодився 31 серпня 1976 р. девальвувати песо до курсу 20,5 песо за 1 долар, сподiваючись, що така девальвацiя поглине певну частину надлишкової пропозиції песо на ринку та дасть економiцi можливiсть стабiлiзуватися. Хоча ця девальвацiя i була першим кроком до розв’язку проблеми, уряд також передбачав ввести бiльш жорсткий валютний контроль для того, шоб строковi угоди розподiлялися вiдповiдно до встановлених державою прiоритетiв. Врештi-решт, Мексика вiддала перевагу девальвації, а не введенню витончених бюрократичних процедур валютного контролю.

На жаль, це рiшення виявилось недовговiчним. З 1976 по 1981 р. песо утримувалось на девальвованому рiвнi, але iнфляцiя та iншi сили, що призвели до девальвації 1976 р., знов далися взнаки. Iмпорт знов став перевищувати експорт, туризм скорочувався, iноземнi кредити стали менш доступними та бiльш дороговартiсними, а свiтовi цiни на нафту та попит на неї значно впали. Центральний банк Мексики вперто стверджував, що порiвняно скромна девальвацiя на 15-20% скоректує перекоси в економiцi, але урядовцi не квапились iз змiнами.

Тим часом ситуацiя погiршувалась. При вiдсутностi контролю над капiталами заможнi мексиканцi витрачали свої грошi за кордоном на споживчi товари тривалого користування та iнвестиції, якi дозволяли їм запобiгти наслiдкiв девальвації. Уряд продовжував випромiнювати переконливий оптимiзм до останньої хвилини, а 17 лютого 1982 р. була оголошена нова девальвацiя, бiльш нiж на 40%, та встановлений новий курс - 38,5 песо за 1 долар. Одночасно уряд оголосив, що вiн сподiвається зберегти обмiнний курс на рiвнi 38-43 песо до кiнця року. Цікаво, що наступним кроком було оголошення 26 лютого 1982 р. нової девальвації - до 47,25 песо за 1 долар, і запевнення усього лише тижневої давностi виявились необгрунтованими.

Цi двi девальвації не були успiшними. У серпнi 1982 р., пiсля чергової девальвації уряд вирiшив встановити два обмiнних курси: пiльговий та вiльний ринковий. Офiцiйний курс був встановлений лише на рiвнi 49 песо за 1 долар, а ринковий курс пiдстрибнув до 105 песо.

У вереснi 1982 р. держава нацiоналiзувала усi приватнi банки та ввела валютний контроль. Не обмежившись цим, уряд оголосив перелiк фiксованих прiоритетiв, який передбачав список отримувачiв iноземної валюти. Пiльговий курс у 50 песо за 1 долар був встановлений для iмпорту основних продуктiв харчування, засобiв виробництва для сiльського господарства та харчової промисловостi, засобiв виробництва та промiжних продуктiв для галузей промисловостi, а також подальшого промислового розвитку.

В дiйсностi імпортери зазнавали труднощiв в отриманнi валюти, навiть якщо вони займали у перелiку прiоритетiв досить високi позиції. Проте контролюючi органи усвiдомлювали важливiсть внеску експорту у валютнi накопичення. Для імпортних матерiалiв, що використовувались для вироблення експортної продукції, пiльговий курс застосовувався навiть тодi, коли цi матерiали не фiгурували у перелiку прiоритетiв, якщо експортна продукцiя приносила бiльше валюти, нiж коштував імпорт.

Позицiя песо продовжувала у 80-тi рр. послаблюватись. Пiд ударами iнфляції, яка була на найнижчому рiвнi - 59,2% у 1984 р. та досягла пiку у 159,2% у 1987 р., курс песо впав до 143,9 за 1 долар на кiнець 1983 р. та до 2281 песо за 1 долар - у 1988 р.

У 1988 р. у Мексицi iснували два валютних ринки: контрольований та вiльний. Операції на контрольованому ринку включали: 1) отримання валюти за експортнi товари (за деякими винятками); 2) виплати промисловими пiдприємствами з iноземним капiталом заробiтної та орендної плати, придбання ними мексиканських товарiв та послуг, крiм основних фондiв; 3) платежi (роялтi) за використання iноземних технологiй та патентiв; 4) виплати основних сум та відсотків, а також пов’язанi з цим витрати по фiнансових кредитах та кредитах постачальникiв державним та приватним пiдприємствам; 5) оплату імпорту (з деякими винятками); 6) витрати, пов’язанi з державним представництвом Мексики та її внесками, що випливають iз членства країни у мiжнародних органiзацiях; 7) iншi операції, окремо схваленi Секретарiатом фiнансiв та державного кредиту.

Тi, хто бажав конвертувати песо на контрольованому ринку, могли претендувати на використання роздрiбного обмiнного курсу, який визначався за згодою учасника та банкiв, або врiвноваженого обмiнного курсу, який встановлювався для контрольованого ринку щодня на спецiальному засiданнi у Банку Мексики, де основнi банки обмiнювались замовленнями на купiвлю та продаж iноземної валюти. Так, наприклад, 30 грудня 1988 р. врiвноважений обмiнний курс контрольованого ринку вiдносно долара США становив 2281 песо за 1 долар, а курси купiвлi та продажу дорiвнювали вiдповiдно 2241 та 2273 песо за 1 долар. У той же день на вiльному ринку вiдповiднi цiни торгiвлi та продажу доларiв були 2270 та 2330 песо за 1 дол. На вiльному ринку обмежень на одержання iноземної валюти, влодiння нею або її обмiн не iснувало.

Банк Мексики встановив iнструмент термiнового (форвардного) покриття iноземної валюти для виплати зобов’язань по певних видах зовнiшньої заборгованостi. У 1987 р. Банк Мексики також утворив ринок для покриття ризику по короткострокових операцiях з iноземною валютою як засiб страхування комерцiйних та фiнансових операцiй вiд коливань валютних курсiв. Проте, ця система застосовується тiльки до доларiв США, i розмiр страхування базується на врiвноваженому обмiнному курсi, який превалює на день контракту.

1988 р. дiяли також рiзноманiтнi способи контролю імпорту та доступу до iноземної валюти. Імпортери могли отримувати на контрольованому ринку валюту на повну суму вже імпортованих товарiв, оплата яких ще не вiдбувалася. Були також дозволенi повнi авансовi виплати на усi види імпорту, якщо вартiсть товару не перебiльшувала 10 тис. дол. або якщо оплата здiйснювалась акредитивом. На закупки на суму понад 10 тис. дол. дозволявся аванс у межах 20% суми.

У липнi 1988 р. президентом Мексики був обраний Карлос Салiнас Де Кортарi, який зайняв цей пост 1 грудня. Вiн прискорив процес лiбералiзації економiки шляхом лiбералiзації торгiвлi та iноземних iнвестицiй, а також розпочав смiливу програму приватизації. Досить швидко стало очевидним, що в основi його економiчної програми лежить контроль темпiв iнфляції. Пiдвищення цiн на споживчi товари на кiнець 1989 р. знизилось до 19,7%, але очiкувалось, що на кiнець 1990 р. цiни знов стрибнуть до 30%. Однак, Салiнас не покинув зусиль стосовно зниження темпiв iнфляції i багато експертiв прогнозували iнфляцiю на рiвнi 20% на кiнець 1991 р., а можливо, i наступне зниження до рiвня нижче 10%. Як символ вірності такiй полiтицi уряд продовжив термін Пакту стабiлiзації та економiчного зростання до кiнця 1991 р.

Пакт заснований на продовженнi контролю цiн та зниженнi темпiв щоденного падiння вартостi песо. З метою зниження iнфляції внаслiдок пiдвищення цiн імпортованих товарiв уряд прийняв рiшення офiцiйно щоденно девальвувати песо на величину 0,8%, проте на кiнець 1990 р. це падiння було скорочено до 0,4 песо на день. У Мексицi на той час iснувала думка, що песо був завищений, тому експорт товарiв iз країни ставав все бiльш утрудненим. Тим не менше сталi надходження вiд продажу нафти та тенденцiя до репатрiації капiталу назад до країни допомагали утримувати песо на потрiбному рiвнi. На кiнець 1990 р. цей приплив капiталу майже лiквiдував рiзницю мiж офiцiйним курсом та курсом вiльного ринку.

Передбачалось, що регульований обмiнний курс досягне на кiнець 1990 р. 2951 песо за 1 долар, i багато експертiв пророкували значнi змiни курсу у 1991 р. Оскiльки 64,2% експорту Мексики та 68,2% її iмпорту припадають на США, для мексиканського уряду доцiльно було прив’язати валюту країни до долара для приборкання iнфляції. Очiкувалось, що у ІІІ кварталi 1991 р. буде повнiстю заморожений курс песо вiдносно долара США паралельно з введенням нової грошової одиницi “нове песо”, яке дорiвнює 1000 старих песо, а також з максi-девальвацiєю приблизно на 24%, що повинно було призвести до фiксованого паритету у розмiрi 4 песо за 1 долар. Якщо би вдалося утримати iнфляцiю, то новий обмiнний курс - 4 песо за 1 долар зберiгся би на невизначений час та лiквiдував би рiзницю мiж контрольованим та ринковим курсами.

Запитання:

1. На кiнець 1990 р. не iснувало нiяких термiнових (форвардних) котирувань мексиканського песо, так само, як i котирувань ф’ючерсiв та опцiонiв. Чи iснує така сама ситуацiя сьогоднi? Чому “так” або чому “нi”?

2. Навiщо уряд Мексики встановив контрольований валютний ринок, i чим цей ринок вiдрiзнявся вiд вiльного ринку?

3. Якi, на Вашу думку, проблеми були би у Вас як у дiлової людини, якби Ви намагались дiяти на двох рiзних валютних ринках?

4. Якими заходами мексиканський уряд намагався регулювати у минулому доступ до iноземної валюти?

5. Як Ви думаєте, чому уряд зробив спробу скасувати валютне регулювання? Якi ключовi пiдходи до досягнення успiху у спробах такого роду?