Тема 4

форми держави

4.1. Визначення форми держави і її структура

Важливість чіткого визначення форми держави стає зрозу­мілою після того, як вирішується питання про сутність держа­ви. Маючи визначення держави, необхідно мати і чітке уявлен­ня про її різновиди, класифікацію; про форму держави.

Форма держави — це реальне вираження її сутності, а також її функцій. Форма держави — це фактично і є держава, адже саме у формі проявляється існування держави, що в принципі існує лише в уяві людей. Тобто держава, будучи створеною людським розумом, виявляється тільки в тому, якої форми вона набуває, як вона "виглядає"; разом з тим слід зазначити, що держава набуває форми, що точно відповідає її сутності.

Розглянути форму держави — означає вивчити її складові частини, структуру, методи здійснення державної влади. У про­цесі розвитку юридичної науки відбулася систематизація про­яву ознак держави, і її форма стала розглядатися як єдність форми правління, форми державного устрою і політичного ре­жиму. Це три складових форми держави. Тому рекомендується розглянути їх окремо, з конкретними історичними і політични­ми прикладами, а потім уявити собі форму держави в цілому, у всій різноманітності її складових.

4.2. Види форм правління і їхні відмінності

Отже, розглянемо першу частину структури форми держави — форму правління.

Під формою правління розуміється організація влади, що характеризується її формальним джерелом, тобто тим, кому належить влада в державі. Втім деякі юристи думають, що до цього визначення слід додати порядок утворення органів дер­жави і порядок їхньої взаємодії з населенням.

Форми правління розрізняються залежно від того, чи нале­жить верховна влада в державі одній особі, що одночасно є сим'

82

волом держави, чи здійснюється за допомогою різноманітних демократичних інститутів (представницькі органи влади, рефе­рендуми, і т. ін.). У зв'язку з цим усі держави за формою прав­ління поділяються на монархії та республіки.

Характерною ознакою монархії є те, що верховна влада цілком або частково зосереджена в руках одноособового глави держави — монарха (фараона, короля, цезаря, шаха, імперато­ра і т. ін.). У більшості випадків ця влада спадкоємна.

Монархія формується ще в стародавньому світі (Стародавній Ізраїль, Стародавній Єгипет, держави Еллади, Стародавній Рим і т. ін.) у період рабовласницьких держав, але найбільш повного вираження ця форма набула в епоху Середньовіччя, коли разом із феодалізмом, що панував у суспільних відносинах, вона стала цементом для будівництва держави. Прикладом можуть служи­ти всі європейські держави (Англія, Франція, Польща та ін.). У період буржуазних революцій і змін, що сталися вслід за ними, монархія як форма правління найчастіше зберігалася, але зазна­вала істотних змін (наприклад, обмежена влада короля в Англії, станова монархія в Росії у XVII ст. і т. ін.). Монархія — це пере­важно одноособове здійснення державної влади, переданої, як правило, у спадщину відповідно до однієї із систем наслідування престолу — салічної, кастильської, австрійської. Це найбільш поширена форма правління в давньосхідних феодальних держа­вах. Світова практика знає різні види монархічного правління.

Парламентська (обмежена, конституційна) монархія. Гла­ва держави — монарх не може прямо впливати на склад і по­літику уряду (хоча формально такі права може мати), але офіційно визнається символом нації, гарантом державності. Ка­бінет міністрів формується парламентом і підзвітний йому. Ця Форма державного правління практично аналогічна парла­ментській республіці. Прикладами парламентської (парламен-^ТаРної) монархії є Велика Британія, Данія, Швеція, Нідерлан­ди. Японія.

83