3. Оформлення титульної сторінки

Титульна сторінка – перша (іноді третя) сторінка книги, наукової роботи, реферату, яка містить відомості про автора, тему, призначення, місце й рік видання, назву видавництва тощо. Титул служить для початкового ознайомлення з працею, тому важливо, щоб на ньому були зафіксовані відомості, які характеризують її.

Титул може містити такі елементи:

1) прізвище та ініціали автора;

2) назву установи, від імені якої видається праця;

3) заголовок, що характеризує тему;

4) підзаголовок, який уточнює тематику;

5) рік видання (написання);

6) серію, до якої належить друкована праця;

7) вказівку про тип видання (рекомендації, посібник тощо);

8) номер частини, тому, випуску;

9) черговість видання, починаючи з другого;

10) вказівку, з якої мови перекладено працю, прізвище перекладача та редактора перекладу;

11) прізвище автора вступної статті або післямови, укладача коментарів;

12) рекомендації відповідних установ («Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України як навчальний посібник»; «Затверджено до друку вченою радою Інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України»).

У збірниках статей прізвища авторів на титулі не зазначають, а друкують перед статтею або після неї.

Якщо праця написана колективом авторів, то їх прізвища зазначають на звороті титульної сторінки під анотацією або в передмові.

Ще на звороті титульної сторінки можуть зазначатися:

1) вказівки, за яким виданням друкується книга;

2) відомості про постанову вченої ради тощо;

3) повідомлення про матеріали, на основі яких укладено книгу;

4) першоназва книги, яка в іншому виданні вийшла зі зміною заголовка;

5) вказівка про присудження автору почесного звання за цей твір;

6) повідомлення про додатки на вкладних аркушах;

7) відомості мовою оригіналу про видання, що є основою для перекладача (місце видання, назва видавництва тощо).

Традиційно відомості на титульній сторінці оформляються посередині аркуша.

Якщо титул починається з ініціалів та прізвища автора, то їх пишуть на межі верхнього поля. Якщо ж на титулі є назва серії або інші відомості, то на межі верхнього поля пишуть їх, а прізвище автора зазначають через п’ять інтервалів від цих даних.

Назва книги пишеться великими буквами на 30-му інтервалі від верхнього зрізу сторінки. Якщо в заголовку декілька рядків, то кожний рядок пишеться через два інтервали. Назва видавництва, місце й рік видання пишуться на межі нижнього поля маленькими літерами.

4. Рубрикація тексту

Рубрикація – це поділ тексту на логічні складові частини, які графічно відокремлюються одна від одної. Для цього використовують також заголовки, систему нумерації, колір чи фактуру паперу та ін., що виражає зовнішню будову (композицію) всього документа та вказує на його складність.

Ступінь складності й форма поділу безпосередньо залежить від обсягу, змісту, складу, тематики й призначення документа.

Найпростішим видом рубрикації є поділ на абзаци. Класич­ний абзац має три частини:

–   зачин (формулює тему абзацу – зміст);

–   фраза (містить основну інформацію абзацу);

–   коментар (підсумок усього абзацного змісту).

Інформація, вміщена в межах одного абзацу, повинна вира­жати закінчену думку. Типовий абзац має бути із 4-5 речень. Хоча діловий стиль не виключає наявність й одного речення. Та яким би не був обсяг абзацу, він має являти собою внутрішньо замкнене смислове ціле.

Нумерація рубрик тексту існує для чіткого зазначення та вказу­вання на взаємозалежність певних розділів, частин, пунктів та їх підпорядкування, а також підкреслює необхідність самостійно­го розгляду кожного з нумерованих елементів. Розрізняють комбіновану (традиційну) й нову системи нумерації.

Комбінована (традиційна) базується на використовуванні символів, слів, літер, арабських і римських цифр і доповнює абзацне членування тексту (нумерування пунктів, правил, тез), яке залежить від змісту, обсягу й форми документа.

Система використання різноманітних позначень має бути по­слідовною, логічною й будуватися за висхідною ознакою:

 

Комбінована	(традиційна)	Нова
А. Б. В. Г. Д. ...	Розділ І	1
І. II. III. IV. V. ...	Частина 1	1.1
1. 2. 3. 4. 5.,..	Частина 2	2
1); 2); 3); 4); 5); ...	пункт і	2. 1
а); б); в); г); д); ...	§ 1	2. 1. 1
	§ 2	2. 1. 2
	пункт 2	2. 2
	Частина 3	3
	Розділ II	і т. д.
	і т. д.

 

! Згідно з ДСТУ 3008-95, слід пам'ятати, що для системи буквеної рубрикації літери Ґ (ґ), Є (є), 3 (з), І (і), І (ї), Й (й), О (о), Ч (ч) та Ь (ь) не використовують.

Ця система вимагає чіткого дотримування правил пунктуа­ції, повинна мати логічну будову й до однотипних рубрик за­стосовувати однорідні засоби нумерації або лаконічні, одно­значні заголовки.

Заголовок має бути лаконічним, але логічно повноцінним – однозначним і несуперечливим, а також точно відповідати змістові документа або його частини.

Система арабських цифр (нова) базується на чіткому поділі на частини, які включають усі цифри відповідних складових частин вищих ступенів поділу.

Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

Розділи, наприклад звіту, повинні мати порядкову нумера­цію в межах викладення суті змісту й позначатися арабськими цифрами без крапки:

1, 2, 3 …

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу.

Номер підрозділу складається з номера розділу й порядко­вого номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять:

1.1, 1.2 …

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожно­го розділу або підрозділу:

1.1.1.; 1.1.2.; 1.1.3 …