2.7.Методи
Через методи реалізується поведінка об'єкта. Фактично, методи визначають операції, що виконуються над об'єктами.
Розрізняють 5 видів операцій над об'єктами:
Модифікатори - операції, які змінюють стан об'єкта.
Селектори - операції, що надають доступ до полів даних об'єктів.
Ітератори - всі допоміжні операції.
Конструктори - операції створення й ініціалізації об'єктів.
Деструктори - операції руйнування об'єктів і звільнення займаної ними пам'яті.
В SmallTalk і Java всі операції задаються усередині методів. У С++ і Object Pascal операції над об'єктами можуть бути задані поза методами, наприклад у тілі "дружньої" функції. По суті методи, як і функції й процедури, є об'єднанням декількох або однієї операцій (крім абстрактних методів) і визначають ту або іншу дію об'єкта. Однак методи завжди інкапсульовані у класі.
2.7.1.Загальна схема визначення методу
Всі методи будуються за схемою:
<метод >:=< заголовок методу >< тіло методу >
<заголовок методу >:= [<тип >]<ім'я методу >[<параметри методу >]
Наприклад, у різних мовах програмування заголовок методу «Замінити елемент на об'єкт» виглядає в такий спосіб:
SmallTalk: at: anInt put: anObject
C++: void atPut(int anInt, x& anObject);
Delphi: atPut(anInt:integer; anObj:TObject);
Java: void atPut(int anInt, x& anObject);
2.7.2.Визначення методів в SmallTalk
Як і дані, методи в SmallTalk підрозділяються на методи класу й методи екземпляри класу:
Array new. // метод класу
Time now. // метод класу
Turtle home. // метод екземпляра класу, тому що Turtle об'єкт класу Pen
Pen new Count.
Методи класу адресуються класам, а методи екземплярів класу – об'єктам. Визначення методів класу й методів екземпляра класу виконується у вікні Browser Class, як це описано в п. 2.2. 1.
2.7.3.Визначення методів в C++
Особливості визначення:
Всі методи реалізуються як функції, а значить при їхньому визначенні вказується тип значення, що повертається. Якщо нічого не вертається, вказується тип void.
У прототипах функцій, що оголошуються в інтерфейсі, можуть вказуватися тільки типи параметрів:
void g(int, double, char);
Допускається перевантаження методів: оголошення функцій з однаковими іменами. Функції, що перевантажуються, повинні відрізнятися або числом, або типом параметрів (тип значення, що повертає, в увагу не приймається):
void f (int);
int f (int); // помилка!
Допускається використання параметрів за замовчуванням, які повинні бути зазначені останніми в списку параметрів:
void f (float x, int y=1, char a='A');
Дана функція може бути викликана у вигляді:
f (0.5); // x=0.5; y=1; a='A'
Допускається визначення вкладених функцій (inline). Можливі два варіанти визначення таких функцій:
будь-яка функція, що визначена усередині класу, автоматично стає inline:
class X { int i;
void f() {
……………… // тіло функції
}
};
inline-функцію можна вказати явно в розділі реалізації
сlass X { int i;
void f();
………………
};
inline X::f() {...………………}
Примітка: вкладені функції забезпечують більш швидкий виклик і виконання за рахунок підстановки компілятором коду функції в місце її виклику. Однак це спричиняє збільшення розміру об'єктного коду. Тому вбудовані функції повинні бути незначними по обсязі.
Можуть бути визначені методи класу, які оголошуються із ключовим словом static:
class A { int i,j ; // змінні екземпляра класу
static int f() ; // метод класу
}a; *p;
Класові методи можна викликати без прив'язки до екземплярів класу, вказуючи як кваліфікацію ім'я класу:
A::f();
Оскільки статичні функції повинні використовувати тільки статичні поля, то їх можна викликати й через екземпляри класу:
a.f();