2. Закономірності розвитку та росту дитини (2)

Розкриття закономірностей росту та розвитку організму є завданням вікової фізіології, яка встановлює особливості його функціонування в різних вікових групах та в різних умовах життя і діяльності. Отож вікова фізіологія, по праву, вважається базою для іншої науки - педагогіки.

Розвиток дитини є складним, багатогранним процесом. На педагогіку лягає завдання управління цим процесом, для того, щоб забезпечити до періоду зрілості людини максимально високий рівень її духовного та фізичного розвитку.

Вікова фізіологія почала викладатись в педагогічних ВНЗ ще на початку 70-х рр. XX сторіччя і це було важливим кроком у реформуванні педагогічної освіти, адже знання основних принципів будови та закономірностей функціонування організму дітей та підлітків є необхідною умовою правильної організації навчально - виховного процесу в школі.

Власне розвиток дитини починається з моменту запліднення яйцеклітини сперматозоїдом, коли визначається стать та біологічний фонд, з яким дитина народжується. Але спадкові схильності, що несе в собі організм, найчастіше реалізується в конкретному соціальному середовищі. Тому організм дитини та соціальне середовище, що оточує його - єдине ціле.

Звісно ж є можливість частково змінити біологічний фонд дитини, що тільки-но з'явилась на світ. Особливу роль тут звичайно відіграє соціальний аспект зовнішнього середовища, під дією якого можуть розвинутись або, навпаки, пригнічуватися ті чи інші запрограмовані спадковістю якості. Тому навчання та виховання є потужним фактором формування особистості індивіда.

Розвиток людини - неперервний процес. Але за морфологічними, фізіологічними та біохімічними ознаками увесь життєвий шлях людини (від запліднення до смерті) ділять на періоди (етапи).

Фахівці в галузі вікової фізіології пропонували різні підходи до визначення критеріїв вікової періодизації. Це і дозрівання статевих залоз, інтенсивність росту тіла, і класифікація віку за зубною ознакою, і розвиток центральної нервової системи, зокрема головного мозку та ін. Автори цих ідей намагались знайти біолого-соціальну ознаку.

З часом стало зрозуміло, що одна ознака (морфологічна, фізіологічна, біохімічна) не може бути досконалою характеристикою тієї чи іншої вікової групи. Не слід забувати й про соціальні фактори, котрі є важливою складовою частиною формування та розвитку організму людини.

Результатом плідної праці фізіологів, морфологів, біохіміків, антропологів, геронтологів, педіатрів, гігієністів, педагогів та психологів багатьох країн була наступна схема вікової періодизації:

Таблиця 1

№ з/п	Період	Вік
1.	Новонароджений	1 - 10 днів
2.	Грудний вік	10 днів - 1 рік
3.	Раннє дитинство	1 - 3 роки
4.	Перше дитинство	4-7 років
5.	Друге дитинство	8 - 12 р. (хлопчики) 8 - 11 р. (дівчатка)
6.	Підлітковий вік	13 - 16 р. (хлопці) 12 - 15 р. (дівчата)
7.	Юнацький вік	17-21 р. (юнаки) 16 - 20 р. (дівчата)
8.	Зрілий вік: І період	22 - 35 р. (чоловіки) 21 - 35 р. (жінки)
8.1.	Зрілий вік: II період	36 - 60 р. (чоловіки) 36 - 55 р. (жінки)
9.	Похилий вік	61 - 74 р. (чоловіки) 56 - 74 р. (жінки)
10.	Старечий вік	75 - 90 років
11.	Довгожителі	91 рік і вище
Існує й інша періодизація дитячого віку (табл. 2). Таблиця 2
№ з/п	Вік
1.	Внутріутробний період (з моменту запліднення яйцеклітини до моменту народження).
2.	Період новонародженості (від моменту народження до 4 тижня життя).
3.	Період грудного віку (з 22-го дня життя до 12 міс).
4.	Переддошкільний період (від 1 до 3 років).
5.	Дошкільний період (від 3 до 7 років).
6.	Період молодшого шкільного віку (від 7 до 12 років).
7.	Період старшого шкільного віку (12 - 16 років).

Дві якості організму людини пішли по виключно специфічному шляху - це мова і рухи. Більшість так званих вегетативних фізіологічних функцій людського організму (кровообіг, дихання, травлення, обмін речовин та ін.) можна вивчати на тваринах і з наступними відомими виправленнями переносити на людину, але мову та рухи вивчати на тваринах стосовно людини, неможливо, хіба що найзагальніші основи. Цей факт покладає на вікову фізіологію додаткові обов'язки і значно ускладнює методичні підходи до дослідження цих проблем.

Відомо, що розвитку кожної функції та навчання чи іншим знанням та діям відповідає певний найоптимальніший віковий період. Саме в цей період предмет навчання легко засвоюється і запам'ятовується. Це питання детально вивчається нейрофізіологією. Підтвердженням залежності навчання від віку (конкретних знань, навичок) є достатньо відомі випадки, коли дітей в ранньому віці викрадали тварини. В деяких випадках вдалось через певний час повернути цих дітей в людське суспільство. Але всі спроби навчити їх прямому ходінню, мові і т.д., достатніх успіхів не мали. До того ж такі діти жили досить недовго. Можливо це пов'язано з тим, що розвиток мови, координованих рухів припадає на вік від 2 до 3 - 4 років. А вище згадані діти саме в цьому віці були відірвані від людського спілкування.

Отже, характер взаємовідносин середовища та спадковості в кожному віковому періоді має свої особливості. Ця обставина повинна враховуватись для правильної організації навчально- виховного процесу.