Приклад розв’язання завдання за темою «Злочини проти власності»

Умови: Гр-ка А. подала до Пенсійного фонду підроблену довідку про те, що вона з лютого 1997 р. по вересень 2000 р. працювала на фабриці, тоді як насправді в цей час вона відбувала покарання у виді позбавлення волі за крадіжку. У зв’язку з поданням цієї довідки А. була нарахована пенсія, яку вона одержувала щомісячно, до виявлення підроблення. За цей час вона незаконно одержала 2524,5 грн.

Дайте кримінально-правову оцінку діянням А.

Рішення: В діях, вчинених А., вбачаються ознаки злочинів, передбачених ст. 190 КК (Шахрайство) та ст. 358 КК (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів).

Злочин, передбачений ст. 190 КК (Шахрайство), відноситься до групи злочинів проти власності (розд. VI Особливої частини КК).

Основним безпосереднім об’єктом таких злочинів є право власності фізичних та юридичних осіб володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм майном або правом на майно. Відповідно до умов завдання А. незаконно одержувала гроші, порушуючи право власності держави.

Предметом шахрайства є майно або право на майно. Відповідно до умов завдання А. заволоділа грошима, які є річчю матеріального світу, в які вкладено людську працю, які можуть задовольняти людську потребу, і які мають мінову вартість, тобто є майном.

З об’єктивної сторони шахрайство характеризується чотирма обов’язковими ознаками: діяння, а саме заволодіння чужим майном чи правом на майно, наслідки у виді істотної майнової шкоди, заподіяної власнику, причинний зв’язок, між діянням та наслідками, що настали, а також спосіб вчинення, яким є обман чи зловживання довірою. За конструкцією складу шахрайство є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту заподіяння майнової шкоди.

Відповідно до умов завдання А. незаконно, шляхом обману, заволоділа державними грошима, тобто у неї виникла фактична можливість розпорядитися ними на свій розсуд. Обман А. полягав у поданні підробленої довідки про наявність необхідного трудового стажу, що дало підставу для призначення їй трудової пенсії. У подальшому А. щомісячно одержувала пенсію.

Специфікою заволодіння майном при шахрайстві є те, що передача предмету злочину обумовлюється обманом чи зловживанням довірою з боку винної особи. Якщо б А. Не передала підроблену довідку, то і працівники Пенсійного фонду не нараховували і не сплачували б винній пенсію.

А. була завдана шкода Пенсійному фонду на суму 2524,5 грн., що за станом на момент вчинення злочину являє собою 148,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, А. заволоділа майном у значному розмірі. Між вчиненим діянням та наслідками, що настали, є необхідний прямий причинний зв’язок.

З суб’єктивної сторони шахрайство є злочином, що вчинюється з прямим умислом.

А. усвідомлювала небезпечність подання до органу соціального забезпечення підробленої довідки про наявність трудового стажу і безпідставність наступного одержання нею грошей, передбачала неминучість нарахування їй пенсії та настання наслідків у виді заподіяння майнової шкоди Пенсійному фонду України і бажала їх настання.

Суб’єктом даного злочинів є будь-яка фізична, осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Умови завдання дають підстави вважати, що А. відповідає цим вимогам.

Незважаючи на систематичність незаконного одержання пенсії (грошових коштів), кожне наступне одержання пенсії не можна кваліфікувати як вчинене повторно, оскільки діяння А. є єдиним продовжуваним злочином. Початком вчинення нею шахрайства слід вважати подання до Пенсійного фонду підробленої довідки про наявність трудового стажу. В подальшому злочин складається з численних тотожних дій (щомісячне одержання пенсії). Гроші одержувались з одного джерела (Пенсійного фонду).

Разом з тим, шахрайство А. вчинила після відбуття покарання за інший злочин проти власності, а саме за крадіжку. Згідно з приміткою до ст. 185 КК «Шахрайство», вчинене після крадіжки, за умови, що не минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за попередній злочин, а у разі засудження – за умови наявності судимості за цей злочин, визнається повторним і кваліфікується за ч. 2 ст. 190 КК.

Таким чином, діяння А. (заволодіння грошовими коштами у сумі 2524,5 грн.) слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК.

Щодо ознак іншого складу злочинів, який вбачається в діяннях А., слід відмітити, що підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів відноситься до злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (розд. XV Особливої частини). Характеристика ознак злочинів цієї групи не охоплюється планом по вивченню злочинів проти власності і тому при розв’язанні цієї задачі не наводиться.