1. Моніторинг довкілля це:

а) облік кількісних, якісних та інших характеристик природних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання;

б) облік об”єктів, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан довкілля;

в) система спостережень, збирання, обробки, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін та розроблення науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

г) накопичення інформації про стан довкілля.

2. Кадастри природних ресурсів - це:

а) облік природних ресурсів;

б) збір і систематизація відомостей про кількісний та якісний стан природних об’єктів, їх інші характеристики, режим використання;

в) правовий режим природних об’єктів;

г) відомості, які містять прогнози змін стану природних ресурсів.

3. Екологічні стандарти – це:

а) визначення понять і термінів, режиму використання та охорони природних ресурсів, методи контролю за станом довкілля, вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища;

б) встановлення вимог щодо охорони навколишнього природного середовища;

в) норми використання природних ресурсів;

г) забезпечення екологічної безпеки.

4. Екологічні нормативи – це:

а) встановлення гранично допустимих викидів та скидів у довкілля забруднюючих хімічних речовин, рівнів допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів, використання природних ресурсів;

б) розроблення нормативів якості атмосферного повітря;

в) нормативи якості води та водних об’єктів;

г) встановлення лімітів використання природних ресурсів.

5. Державне управління в галузі охорони довкілля можна поділити на:

а) центральне;

б) галузеве;

в) загальне і спеціальне;

г) регіональне.

6. Екологічне планування – це:

а) складання екологічних планів, програм, прогнозів, які спрямовані на охорону довкілля і природокористування;

б) детальна розробка порядку здійснення певної діяльності і конкретизація цієї діяльності;

в) розроблення комплексу заходів з побудовою ієрархічної системи завдань, підпорядкованих в кінцевому рахунку єдиній визначеній меті;

г) встановлення норм видобутку корисних копалин.

6. Державний екологічний контроль здійснюють:

а) Кабінет Міністрів України;

б) місцеві державні адміністрації;

в) спеціально уповноважені державні органи;

г) Народні депутати України.

6. Громадський контроль у галузі охорони довкілля здійснюється:

а) екологічними громадськими організаціями;

б) екологічними партіями;

в) будь-яким громадянином;

г) громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища.

6. Виробничий контроль здійснюється:

а) державний екологічний інспектор;

б) представники санепідемстанції;

в) спеціальними підрозділами (природоохоронними відділами, лабораторіями), які створені на підприємствах;

г) громадськими інспекторами з охорони довкілля.

6. В систему зборів в галузі використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища не входять:

а) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

б) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

в) збір за погіршення якості природних ресурсів;

г) відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Задачі:

Задача 1. АТ “БМ” здійснює переробку та зберігання біополімерних матеріалів без спеціального дозволу органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Керівництво даного підприємства відмовилося отримати цей дозвіл, посилаючись на те, що у них є ліцензія на виготовлення, транспортування та реалізацію хімічних речовин.

Чи є правильними висновки керівництва підприємства?

Задача 2. Виробниче акціонерне товариство “Хімпром” звернулося до районної державної адміністрації з клопотанням видати дозвіл на захоронення та знищення за межами міста токсичних промислових відходів та сумішей отруйних речовин. Районна державна адміністрація прийняла рішення про виділення 12 га земель для захоронення й утилізації промислових відходів та надання їх у користування АТ “Хімпром”.

Начальник управління по земельних ресурсах області, встановивши факт надання земель у користування для зазначеної мети, виніс постанову про притягнення голови районної державної адміністрації до адміністративної відповідальності. Ця постанова була скасована головою обласної державної адміністрації.

Визначте коло суспільних відносин.

Чи правомірні дії голови обласної державної адміністрації?

Вирішіть справу.

Семінарське заняття №4 - 2 год.

Екологічна безпека і екологічна відповідальність. Спеціальний правовий режим екологічно уражених об’єктів.

1. Поняття екологічної безпеки.

2. Механізм правового забезпечення екологічної безпеки.

3. Заходи правового забезпечення екологічної безпеки.

4. Поняття й ознаки відповідальності в галузі екології.

5. Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.

6. Суб’єкти й об’єкти правопорушень в галузі екології.

7. Кримінальна відповідальність за екологічні злочини.

8. Характеристика адміністративної відповідальності в екологічній галузі.

9. Дисциплінарна відповідальність за порушення екологічного законодавства.

10. Матеріальна еколого-правова відповідальність.

11. Поняття та види правових режимів використання природних ресурсів екологічно уражених об’єктів і природних комплексів.

12. Правовий режим зони екологічного лиха.

13. Особливості правового режиму зон надзвичайних екологічних ситуацій.

14. Правовий статус і соціальний захист громадян, які постраждали від надзвичайних екологічних ситуацій.

Контрольні запитання:

1. Які особливості інституту юридичної відповідальності за екологічні правопорушення?

2. Яка особливість визначення розмірів шкоди, заподіяної об’єктам природи? Яким чином ця особливість проявляється в правових нормах?

3. Які норми регулюють транснаціональну екологічну безпеку.

Теми рефератів:

1. Правове забезпечення екологічної безпеки.

2. Організаційно-правові форми забезпечення екологічної безпеки.

3.Система заходів запобігання, реагування та ліквідації наслідків надзвичайних екологічних ситуацій.

Тестові завдання:

1. Суб’єктами екологічного правопорушення є:

а) фізичні особи;

б) юридичні особи;

в) фізичні та юридичні особи;

г) іноземці та особи без громадянства.

2. Об’єктом екологічного правопорушення є:

а) навколишнє природне середовище;

б) окремі види об’єктів навколишнього природного середовища;

в) суспільні відносини з раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічного правопорядку і безпеки населення;

г) протиправне діяння, що порушує вимоги екологічного законодавства.

2. Адміністративну відповідальність за екологічні правопорушення несуть:

а) фізичні особи;

б) юридичні особи;

в) посадові особи;

г) всі названі в пунктах а,б,в.

2. Надзвичайні екологічні ситуації техногенного характеру – це:

а) землетруси;

б) повені;

в) епідемії;

г) транспортні аварії (катастрофи), пожежі, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин.

2. Землі зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення:

а) виводяться з господарського обороту, відмежовуються від суміжних територій і переводяться до категорії радіаційно - небезпечних земель;

б) землі переводяться до категорії радіаційно небезпечних;

в) землі підлягають консервації;

г) землі, на яких заборонено проживання.

2. Екологічна безпека це:

а) створення належних безпечних умов для проживання;

б) стан довкілля, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей;

в) відсутність небезпечних об’єктів;

г) здійснення широкого комплексу заходів по охороні навколишнього природного середовища.

2. Повноваження щодо реалізації права на екологічну безпеку належить:

а) державним органам влади;

б) Кабінету Міністрів України;

в) громадянам України;

г) посадовим особам.

2. На міжнародному рівні забезпечення екологічної безпеки здійснюється:

а) ООН;

б) за допомогою системи міжнародно-правових норм;

в) міжнародними організаціями;

г) законодавством кожної держави.

2. Зона надзвичайної екологічної ситуації – це:

а) це окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація;

б) окрема територія, яка є небезпечною для проживання;

в) окрема територія, яка зазнала хімічного забруднення;

г) ділянка землі, яка забруднена побутовими відходами.

2. Катастрофа – це:

а) велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків;

б) відключення електроенергії в населеному пункті;

в) знищення посівів;

г) надзвичайна ситуація, за якої на окремій місцевості сталися негативні зміни в довкіллі.

Задачі:

Задача 1. У процесі проведення контролю за охороною навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища виявив факти порушення екологічних вимог фермером Зінкевичем Г. Так, господарські споруди, які він зводить, розміщені всього за десять метрів від рибогосподарського ставу сусіднього кооперативу. Від господарських споруд неочищені стоки прямо скидаються в зазначену водойму. Крім того, мінеральні добрива фермерського господарства зберігаються в зоні житлової забудови без спеціальних пристроїв схову, а зведені житлові будинки і приміщення трьох ферм не мають відповідної проектної документації та екологічного обгрунтування. Разом з тим встановлено, що сільська Рада проігнорувала пропозицію групи громадян про проведення громадської екологічної експертизи зазначених об’єктів.

Вважаючи фермера Зінкевича Г. винним у невиконанні своїх обов’язків у галузі екології, державний інспектор виніс постанову про заборону діяльності, яка несумісна з вимогами охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки, та наклав на нього адміністративний штраф у розмірі 6 тис. гривень.

1. Дати характеристику суспільних відносин, які мають місце.

2.Чи можна визнати Зінкевича Г. винним у невиконанні обов’язків у галузі екології?

3. Вирішіть справу.

Задача 2. Група жителів села, які проживають у зоні радіоактивного забруднення (гарантованого добровільного відселення), звернулася до районного народного суду з позовом на адміністрацію ЧАЕС про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд відмовив їм у задоволенні позовних вимог, обгрунтовуючи свою відмову тим, що державою вживаються заходи щодо зниження захворюваності населення в цій зоні. Крім того, громадянам, які проживають у даній зоні, надаються пільги і компенсації, передбачені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що повною мірою компенсують завдану їм шкоду.

Громадяни звернулися до апеляційного суду.

1. Визначити характер правовідносин, що склалися.

2. Чи правомірне рішення суду?

3. Вирішити справу по суті заявлених вимог громадян.

Семінарське заняття №5

Правове регулювання використання й охорони курортних, оздоровчих і лікувальних об’єктів. Правовий режим природно-заповідного фонду.

1. Поняття, ознаки та види права власності на курорти, оздоровчі та лікувальні об’єкти й території.

2. Суб’єкти й об’єкти права власності на курорти, оздоровчі та лікувальні об’єкти й території.

3. Підстави виникнення, зміни та припинення права власності на курорти, оздоровчі та лікувальні об’єкти і території.

4. Поняття, ознаки та види права користування курортами, оздоровчими та лікувальними об’єктами й територіями.

5. Правовий режим використання й охорони курорту. Види курортів.

6. Правовий режим використання природних ресурсів у лікувально-оздоровчих місцевостях.

7. Правове регулювання зеленого туризму.

8. Відповідальність за порушення законодавства щодо використання й охорони курортних, оздоровчих і лікувальних об’єктів, територій і рекреаційних ресурсів.

9. Правове регулювання використання територій і об’єктів природно-заповідного фонду.

10. Поняття, ознаки та види права власності на об’єкти та території природно-заповідного фонду.

11. Суб’єкти та об’єкти права власності на об’єкти та території природно-заповідного фонду.

12. Поняття, ознаки та види права користування територіями й об’єктами природно-заповідного фонду.

13. Правовий режим природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків і регіональних ландшафтних парків.

14. Особливості правового режиму заказників, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендропарків, зоологічних парків, пам’яток садово-паркового мистецтва і пам’яток природи.

15. Відповідальність за порушення законодавства щодо використання й охорони територій і об’єктів природно-заповідного фонду.

16. Поняття, мета, завдання та принципи екологічної експертизи.

17. Суб`єкти та об`єкти екологічної експертизи.

18. Правові форми екологічної експертизи.

19. Правовий статус експерта екологічної експертизи.

20. Висновок екологічної експертизи та його юридичне значення.

Контрольні запитання:

1. Дайте правову характеристику природно-заповідного фонду.

2. Що означає зонування територій природно-заповідного фонду? Щодо яких територій воно здійснюється?

3. В чому основна мета і суть екологічної експертизи?

Теми рефератів:

1. Класифікація об’єктів та територій природно-заповідного фонду.

2. Охарактеризуйте види екологічної експертизи.

3. Специфіка відповідальності за порушення правового режиму природно-заповідного фонду України. Якими нормами вона визначена?

Тестові завдання:

1. Заказники – це:

а) природно створені об’єкти природно-заповідного фонду;

б) штучно створені об’єкти природно-заповідного фонду;

в) це території, створені з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи;

г) це окремі унікальні природні утворення.

2. Території та об’єкти природно-заповідного фонду можуть перебувати у власності:

а) державній;

б) власності Українського народу;

в) приватній;

г) колективній.

2. Землі природно-заповідного фонду України:

а) можуть використовуватися для господарської діяльності;

б) належать до категорії земель природоохоронного та історико-культурного призначення, де заборонена будь-яка діяльність, яка може мати негативний вплив на стан природних історико-культурних комплексів;

в) можна змінювати їх цільове призначення;

г) можна передавати їх у приватну власність.

2. Зона антропогенних ландшафтів – це:

а) територія, виділена з метою запобігання негативного впливу від господарської діяльності на прилеглих територіях;

б) територія традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації;

в) територія, призначена для охорони окремих компонентів природного комплексу (видів тваринного, рослинного світу);

г) буферна зона.

2. Пам’ятки природи – це:

а) лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення;

б) окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення;

в) природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних компонентів чи їх окремих компонентів;

г) природоохоронні рекреаційні установи місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження їх в природному стані.

2. Бальнеологічні курорти – це:

а) курорти, на яких провідним лікувальним фактором є мінеральні води;

б) курорти, на яких провідним лікувальним фактором є лікувальні грязі;

в) курорти, на яких провідним лікувальним фактором є сприятливий клімат, зумовлений географічним розміщенням місцевості;

г) території, що володіють кількома природними курортними і лікувальними факторами.

2. Рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення приймає:

а) Президент України;

б) Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України;

в) Міністерство охорони здоровя;

г) Кабінет Міністрів України.

2. Рекреаційні зони – це:

а) ділянки суші і водного простору, на яких здійснюється відновлення природних ресурсів;

б) ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму;

в) ділянки суші і водного простору, призначені для здійснення лікувально-оздоровчих заходів;

г) ділянки суші і водного простору, призначені для спорудження лікувально-оздоровчих установ.

2. До приміських та зелених рекреаційних зон належать:

а) території, зайняті туристичними базами і таборами з прилеглими пішохідними туристичними маршрутами;

б) місцевості, придатні для водного спорту;

в) місця розташування лікувально-оздоровчих установ (будинки відпочинку, пансіонати, спортивні табори);

г) курорти.

2. Яка з названих зон не відноситься до округів санітарної охорони?

а) зона суворого режиму;

б) зона обмежень;

в) зона спостережень;

г) санітарна зона.

Задачі:

Задача 1. За наслідками незалежної громадської екологічної експертизи було встановлено, що в районі склалася катастрофічна екологічна обстановка, яка вимагає прийняття невідкладних заходів щодо оздоровлення навколишнього середовища. У висновку екологічної експертизи, зокрема, відзначалося, що викиди в атмосферне повітря лише від стаціонарних джерел у минулому році становили 198 тис. тон, з яких 104 тис. тон складає сірчистий ангідрид, 29 тис. тон – окисли азоту, 66 тис. тон - окисли вуглецю.

Особливу екологічну небезпеку для жителів і особливо для дітей становить свинцево-цинковий комбінат, який за рік викинув близько 3 ти. Тон газоподібних і рідких речовин.

Голова комплексної екологічної експертизи академік Валуєв К. направив висновок експертизи в обласну газету для опублікування і вжиття відповідними органами необхідних заходів щодо підприємств-забруднювачів навколишнього природного середовища. В публікації поданих матеріалів йому було відмовлено на тій підставі, що газета друкує лише дані офіційних органів екологічного контролю. Валуєв звернувся до суду.

1. Визначити коло суспільних правовідносин.

2. Чи підлягає позов задоволенню?

3. Вирішіть справу.

Задача 2. З метою уточнити кількісний склад тваринного світу в південній частині степового заповідника працівники державного управління екологічної безпеки області використали швидкохідні сучасні спортивні автомобілі.

Використання цих технічних автотранспортних засобів призвело до порушення режиму мешкання тварин, а від надмірного гоніння тварин по степу 23 особини загинуло.

Дирекція заповідника звернулася до держуправління екологічної безпеки області з проханням виділити 170 тис. гривень з позабюджетних коштів для покриття заподіяних заповіднику збитків.

Начальник управління в своїй відповіді пояснив, що витрачання позабюджетних коштів на вказані цілі не передбачено, а тому рекомендував дирекції заповідника списати ці втрати як на проведення планових відстрілів тварин у наукових цілях.

Дирекція заповідника звернулася з позовом до суду про відшкодування заподіяних збитків працівниками державного управління екологічної безпеки.

1. Визначити коло суспільних відносин.

2. Охарактеризувати порядок ведення кадастру тваринного світу.

3. Хто і за що повинен нести відповідальність в цій ситуації?

4. Вирішити справу.

Семінарське заняття № 6 – 2 год.

Правова охорона атмосферного повітря Правовий режим використання і охорони тваринного світу.

1. Атмосферне повітря як об`єкт правової охорони.

2. Правові заходи охорони атмосферного повітря.

3. Контроль у галузі охорони атмосферного повітря.

4. Відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.

5. Тваринний світ як об`єкт правової охорони.

6. Поняття та види користування тваринним світом.

7. Правове регулювання мисливством.

8. Правове регулювання рибальства.

9. Правове регулювання інших видів використання тваринного світу.

10. Правові заходи охорони тваринного світу.

11. Контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

12. Відповідальність за порушення законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення поняттю “атмосферне повітря”.

2. Назвіть шкідливі впливи на атмосферне повітря.

3. Назвіть об’єкти тваринного світу.

3. Назвіть види використання об’єктів тваринного світу.

Теми рефератів.

1. Підстави та порядок занесення окремих видів тварин до Червоної книги України.

2. Аналіз режиму власності на об’єкти тваринного світу.

3. Система екологічних нормативів у галузі охорони атмосферного повітря.

Тестові завдання:

1. Атмосферне повітря – це:

а) важливий компонент навколишнього природного середовища;

б) озоновий шар, який служить захистом від шкідливих космічних випромінювань;

в) життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являю собою природну суміш газів, що знаходяться за межами виробничих та інших приміщень;

г) зовнішня газова оболонка землі.

2. Стандарти в галузі охорони атмосферного повітря розробляються та вводяться в дію:

а) Міністерством охорони навколишнього природного середовища;

б) Міністерством охорони здоров’я;

в) Кабінетом Міністрів України (зокрема, Міністерством охорони навколишнього природного середовища та Міністерством охорони здоров’я України;

г) Верховною Радою України.

3.Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря – це:

а) нормативи викидів у атмосферне повітря;

б) граничні норми викидів;

в) група нормативів, дотримання яких запобігає виникненню небезпечних для здоров’я людини та стану навколишнього природного середовища від впливу шкідливих чинників атмосферного повітря;

г) зміни в складі властивостей атмосферного повітря.

4.Державне управління в галузі охорони атмосферного повітря відповідно до закону здійснюють:

а) Верховна Рада України;

б) Президент України;

в) Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань екології, природних ресурсів, охорони здоров’я; РМ АР Крим;

в) місцеві держадміністрації.

5. Що з названого не відноситься до об’єктів тваринного світу?

а) дикі тварини – хордові, в т.ч. хребетні і безхребетні в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку, які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи у неволі;

б) частини диких тварин( роги, копита);

в) продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск, тощо);

г) сільськогосподарські свійські тварини.

6.Власність на об’єкти тваринного світу:

а) державна;

б) комунальна;

в) приватна;

г) всі три відповіді вірні.

7. До державної або комунальної власності відносяться такі об’єкти тваринного світу:

а) всі дикі тварини, які перебувають на території України;

б) дикі тварини, які знаходяться в дендропарках;

в) всі дикі тварини, їх частини та продукти життєдіяльності диких тварин, які знаходяться на території України;

г) об’єкти тваринного світу, які утримуються (зберігаються) підприємствами, установами та організаціями державної та комунальної власності.