Показники соціальної ефективності

показують, наскільки розвиток суспільного виробництва відповідає рішенню своєї головної, кінцевої мети - служити споживачеві, задовольняти особисті потреби кожної людини.

П оказники соціальної ефективності виробництва

Розмір ВВП і національного доходу на душу населення

Частка фонду споживання в НД

Рівень життя населення

Якість життя населення, індекс розвитку людини

Рівень життя - це фактично рівень забезпеченості людей матеріальними й духовними благами певної країни в конкретно-історичний період (визначається розраховуючи на душу населення й перевіряється відповідністю прожитковому мінімуму).

Прожитковий мінімум – вартісна величина набору продуктів і непродовольчих товарів для забезпечення нормального функціонування організму людини.

У розвинених країнах існує такий показник як якість життя населення, який сформований на основі індексів розвитку людини (ИРЛ):

- обсяг реального ВВП на душу населенні;

- середня тривалість життя;

- рівень грамотності населення;

- середня тривалість навчання в країні.

Експерти ООН визначають відповідність світовим стандартам.

Крім цього в країні розраховуються для аналізу і прогнозування соціально економічної ситуації:

- рівень мінімальної погодинної оплати праці;

- рівень безробіття;

- межа бідності;

- коефіцієнт народжуванності;

- рівень охорони здоров'я;

- рівень фізичного розвитку людини;

- якість і комфорт життя;

- тривалість робочого тижня;

- кількість вільного часу й наявність можливості його раціонального використання;

- умови праці і її безпека;

- ступінь поширення засобів комунікації й зв'язку;

- стан і економічна місткість навколишнього середовища.

Предмет економічної теорії:

- ефективне використання обмежених виробничих ресурсів, необхідних для зростаючих потреб суспільства.

- виробничі відносини людей, тобто стосунки людей у процесі виробництва; визначаються ставленням до власності.

Крива виробничих можливостей показує різні комбінації виробництва двох продуктів в умовах повного використання ресурсів на даний момент. При обмеженості ресурсів збільшення виробництва одного товару можливо за рахунок зменшення виробництва іншого і перекидання ресурсів.

Точки кривої виробничих можливостей (рис. 1.4) показують співвідношення кількостей товару, що суспільство може виробити при даному рівні технічного прогресу і повному використанні ресурсів.

N – виробництво неможливе

М – недовикористання ресурсів

Рисунок 1.5

Альтернативна вартість – цінність найбільш кращого з благ, від одержання якого ми відмовляємося при обраному способі використання ресурсів.

Альтернативні теорії вартості

1. Теорія фактів виробництва визначає вартість товарів по витратах на їхнє виробництво.

2. Теорія попиту та пропозиції визначає вартість товарів по співвідношеннях попиту та пропозиції на них у процесі обміну.

3. Теорія трудової вартості оцінює вартість товарів залежно від витрат суспільно-необхідної праці на їхнє виробництво. А. Сміт - Д. Рікардо - К.Маркс ввели термін «споживча вартість».

4. Теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.

Не дивлячись на розмаїтість концепцій вартості, формування її сутності відбувалося під впливом 3 і 4 теорій. На рубежі XIX, XX ст. А. Маршалл (Англія) першим зробив спробу синтезувати ці дві теорії.

Український економіст Туган-Барановський вважав, що ці дві теорії не виключають, а доповнюють одна одну. І сьогодні пошук шляхів синтезу цих теорій - один із пріоритетних наукових напрямків подальшого розвитку теорії вартості.

Закон вартості

Передбачає, що виробництво й обмін товарів повинні здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.

У ринковій економіці закон вартості виконує функції:

- стихійно регулює суспільне виробництво;

- стимулює розвиток продуктивних сил суспільства;

- спричиняє економічну й соціальну диференціацію товаровиробників.

ТЕСТИ.

Крива виробничих можливостей показує:

а) точні кількості двох товарів, які господарства вироблятимуть;

б) кращу з можливих комбінацій двох товарів;

в) альтернативну комбінацію двох товарів.

Економічна проблема дефіциту пояснюється:

а) неефективністю виробництва;

б) нестабільними цінами;

в) невідповідністю потреб і економічних ресурсів;

г) нездатністю держави балансувати бюджет.

Для того, щоб зробити правильний вибір, використовується сітка ухвалення рішення (табл. 1.1):

1. З'ясувати, в чому полягає проблема?

2. Які альтернативи?

3. Вибір критерію в оцінці.

4. Співвіднести альтернативу з критерієм.

5. Ухвалити рішення.

Таблиця 1.1

Крит. Альтерн.	Користь	Ціна	Новизна
Лінійка Цукерка	+ +	+ -	- -

Метод економічної теорії – способи, прийоми дослідження суспільства.

Оскільки досліджується суспільство, то тут не застосовуються мікроскопи, хімічні реактиви і т. ін., а все це заміняє сила наукової абстракції.

Наукова абстракція – логічна операція по виділенню більш істотного в суб'єкті й відволіканню від другорядного.

Допущення (за інших рівних умов) – допущення, у якому факти, крім аналізованих, розглядаємо як постійні.

Етапи економічного дослідження:

1. Збирання фактів і виділення гіпотез.

2. Принципи теорії.

3. Економічна політика.

Гіпотеза – наукове припущення для пояснення економічної поведінки, що вимагає перевірки.

Індукція – аналіз від часткового до загального.

Дедукція – рух від загального до частки.

Статистичний метод – кількісні залежності, погашаються випадкові відхилення та виявляється нова якість.

Моделювання – при дослідженні економічних систем створюються спрощені схеми, моделі у вигляді графіків, таблиць, формул.

В економіці вкрай складним є метод експерименту, тому що до людини не можна застосовувати насильство.

Закон – це узагальнення, що характеризує мотиви та практику поводження індивідуума, групи людей і суспільства; виявлення постійних причинно-слідчих зв'язків.

Категорії – найбільш загальні поняття даної науки, система пізнання.

Економічні закони діють у системі законів.

Класифікація системи законів: а) за часом їхньої дії; б) за фазами відтворення.

Фази: виробництво, обмін, розподіл, споживання.

Відтворення – безупинно поновлюваний процес виробництва.

Макроекономіка – вивчає ресурси та результати всього народного господарства.

Об'єкти: доход країни, темпи економічного росту.

Мікроекономіка – вивчає розвиток галузей, окремих фірм.

Економічне мислення – ухвалення раціонального рішення, зіставляючи витрати і вигоди.

Економічна політика – суб'єктивна діяльність урядів, законодавчих органів.