П іраміда потреб а. Маслоу (рис.1.3)
самоповага, саморозвиток
престиж, самовираження
соціальні (праця, любов, спілкування)
потреба в безпеці
фізіологічні
(харчування, одяг, житло)
Рисунок 1.3
Не вдоволений нижчий рівень не мотивує вищий.
Давид Рикардо – принцип порівняльних переваг: невже торгівля можлива тільки в очевидних випадках, коли є абсолютні переваги?
Якщо Англія виробляє і сукно та вино, але по сукну її витрати менші, їй вигідно виробляти тільки сукно, а Португалії – тільки вино, – це і є принцип порівняльних переваг за Рикардо: слід виявити той вид діяльності, у якому є порівняльні переваги.
Нужда – почуття людини при чи відсутності або нестатку того, що йому хотілося б мати.
Потреба – та ж нужда, але в конкретних обрисах, обумовлених культурою, особливістю особистості людини, виражається в матеріальних благах і умовах для людини.
В історії діє закон підвищення потреб, виникає питання розумності потреб.
Суспільство витрачає на виробництво матеріальних і нематеріальних благ ресурси (рис. 1.3):
Природні (натуральні) – те, на що спрямовано працю людини.
Людські (особисті) – сума духовних і фізичних здібностей до праці.
3. Капітальні (знаряддя праці) – те , за допомогою чого людина впливає на природу і підвищує ефективність своєї праці.
4. Підприємницька здатність – діяльність з організації виробництва та керування.
Риси: ініціатива, ризик, прибуток.
Формування складових факторів виробництва за маржинальною теорією наведено на рис. 1.4.
Те, на що те, за допомогою сума духовних таланти,
спрямована чого людина й фізичних діяльність праця людини впливає на здатностей по організації
природу до праці виробництва
і керуванню
Рис. 1.4
Виробничі ресурси завжди обмежені. І проблема обмеженості економічних ресурсів складається не в бідності природних запасів, а в тому, що потреб завжди більше, ніж можливостей їхнього задоволення.
Виникає проблема вибору.
Економіка – наука про вибір шляхів max задоволення потреб при мінімізації витрат.
Ефективність = результати/витрати
відсутність втрат
Ефективність може розглядатись, як:
- економічна;
- соціальна.
Економічна ефективність – це досягнення виробництвом найвищих результатів при найменших витратах живої й упредметненої праці, що містилась в засобах і предметах виробництва або зниження сукупних витрат на одиницю продукції.
Соціальна ефективність – це ступінь відповідності результатів виробництва соціальним потребам суспільства, інтересам окремої людини.
У закордонній літературі поняття «ефективності» тісно пов'язане з альтернативним вибором використання ресурсів: ефективність розглядається як відношення того, що підприємство в дійсності проводить до того, що підприємство могло б зробити. В основі лежить порівняльна перевага між максимально можливим та фактично отриманим.