Тема 2. Власність в економічній системі

Економічна система (Economic system) – запроваджена суспільством інституційна система для визначення форми власності і вирішення основних економічних проблем. Основні економічні проблеми: Що виробляти? Як виробляти? Для кого виробляти?

Традиційна економіка (Traditional economy) – економіка, в якій традиції, звичаї та досвід попередніх поколінь визначають характер використання економічних ресурсів.

Командна економіка (Command economy) – економічна система, яка базується на державній власності та централізованому плануванні і контролюванні використання економічних ресурсів.

Ринкова економіка (Market economy) – економічна система, що базується на приватній власності і її розвиток регулюється виключно ціновим механізмом.

Змішана система (Mixed system) – економічна система, яка базується на різних формах власності, а її розвиток регулюється ринком, традиціями та державними рішеннями.

Економічні стимули (Economic incentives) – форми заохочення (винагороди або покарання), що мотивують поведінку людей. Ціни, прибутки, збитки є важливими економічними стимулами в ринковій економіці.

Власність (Proprietor) – відносини між людьми з використання матеріальних благ, передусім, умов і результатів виробництва. Право власності включає використання, володіння і розпорядження, тобто визначення долі матеріальних благ. Право власності залежить від того, кому належать головні виробничі ресурси: земля, обладнання, механізми, тощо.

Індивідуальна власність (Sole proprietorship) – правова форма фірми, при якій власники мають права на всі прибутки, зароблені фірмою, але при цьому несуть особисту відповідальність за борги фірми і не захищені положеннями про обмежену відповідальність, які держава поширює на власників корпорацій.

Партнерство (Partnership) – правова форма фірми, що належить двом або більше власникам, які погоджуються розподіляти між собою прибутки або втрати фірми у заздалегідь обумовленій пропорції. Всі партнери відповідають за борги фірми.

Корпорація (Corporation) – товариство, уставний капітал якого розподілений на визнану кількість акцій. Прибуток, що припадає на акцію, називається дивідендом.

Кругопотік доходів і видатків (Circular flow) – модель економіки, що відображає взаємодію між домовими господарствами та діловими фірмами в процесі обміну товарів, послуг та виробничих ресурсів на ринку.

Тема 3. Механізм функціонування ринку

Ринок (Market) – система відносин між покупцями і продавцями з приводу обміну товарами чи послугами на взаємовигідній еквівалентній основі. Функції ринку:

• встановлення прямого зв’язку виробника зі споживачем;

• перерозподіл виробничих ресурсів відповідно до руху потреб суспільства в ході конкурентної боротьби виробників;

• диференціація доходів власників ресурсів.

Принципи ринкової економіки:

• свобода підприємницької діяльності в межах законів;

• державне регулювання ринкових відносин;

• конкуренція між виробниками в боротьбі за споживача;

• економічна відповідальність і ризик підприємця;

• ціноутворення як результат взаємодії попиту і пропозиції;

• відкритість економіки.

Гроші (Money) – загально прийнятний еквівалент кінцевої плати за товари та послуги, тобто засіб обігу. Гроші також є мірою вартості, що дозволяє порівнювати вартість різних товарів та послуг, і засобом нагромадження вартості.

Ціна (Price) – кількість грошей, яку люди сплачують при купівлі товару або послуги, або отримують при продажу.

Швидкість обігу грошей (Velocity of money) – середня кількість обмінів національної грошової одиниці на рік.

Ліквідність (Liquidity) – характерна риса деяких, але не всіх фінансових активів та матеріальних цінностей. Високоліквідні активи можуть бути переведені в готівку швидко і з невеликими втратами, або й без них.

Корисність (Utility) – міра задоволення потреб споживачів від споживання товарів, послуг, а також від проведення дозвілля.

Товари нижчої споживчої цінності (Inferior goods) – товари, попит на які зменшується, коли дохід споживача збільшується.

Нормальні товари (Normal goods) – товари, попит на які збільшується при збільшенні доходу споживача.

Попит (Demand) – залежність (відображається графічно або таблицею), яка показує, скільки одиниць товару чи який об’єм послуг покупці хочуть і спроможні купити при всіх можливих цінах протягом деякого періоду часу.

Пропозиція (Supply) – таблиця або графік, що показує, скільки одиниць товару чи який об’єм послуг виробники хочуть і здатні виробити при кожному рівні цін протягом деякого періоду.

Рівноважна ціна (Equilibrium price) – ціна, при якій величина попиту збігається з величиною пропозиції.

Нестача (Shortage) – перевищення попиту над пропозицією внаслідок того, що ціна на продукт є нижчою від ціни ринкової рівноваги.

Надлишок (Surplus) – перевищення пропозиції над попитом внаслідок того, що ціна продукту є вищою за рівноважну ціну.

Взаємозамінювані блага (Substitution goods) – товари чи послуги, що можуть використовуватись замість інших товарів чи послуг, наприклад, туфлі чи сандалі, кіно чи концерт, масло чи маргарин, чай чи кава.

Взаємодоповнюючі блага (Complementary goods) – товари чи послуги, що доповнюють один одного у споживанні (фотоапарат та фотоплівка, автомобіль та бензин, зошит та олівець).

Еластичність попиту за доходом (Income elasticity of demand) – процентна зміна попиту, що припадає на один процент зміни доходу споживача. Для нормальних товарів коефіцієнт еластичності попиту за доходом додатний, а для товарів нижчої споживчої цінності – від’ємний.

Еластичність попиту за ціною (Price elasticity of demand) – процентна зміна попиту на товар чи послугу, що припадає на один процент зміни ціни цього товару чи послуги. Попит (або пропозиція) на товари з коефіцієнтом еластичності, більшим за абсолютним значенням від одиниці, називають еластичним (еластичною), а з коефіцієнтом, меншим від одиниці, – нееластичним (нееластичною).

Перехресна еластичність попиту за ціною (Cross-price elasticity of demand) – процентна зміна попиту на певний товар або послугу, що припадає на один процент зміни ціни іншого товару або послуги. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту за ціною для взаємозамінюваних продуктів є додатним, а для взаємодоповнюваних продуктів – від’ємним.

Крива байдужості (Indifference curve) – крива, що показує різні комбінації двох продуктів, які мають однакове споживче значення чи корисність для споживача.

Карта кривих байдужості (Indifference map) – ряд кривих байдужості, кожна з яких являє різний ступінь корисності. Усі разом ці криві характеризують переваги для споживача.

Досконала конкуренція (Perfect competition) – структура ринку, за якої багато невеликих фірм виробляють і продають однакові продукти. Окремі фірми не впливають на ціну. Відсутні перешкоди для вступу чи виходу з галузі. В довгостроковому періоді фірми отримують тільки нормальні прибутки.

Недосконала конкуренція (Imperfect competition) – структура ринку, при якій фірми впливають на ціни, намагаючись запровадити рівні цін та обсяги виробництва, що максимізують прибутки.

Монополія (Monopoly) – структура ринку, при якій одна фірма виробляє або продає найбільшу частину (теоретично – 51%) певного товару чи послуги на ринку. Входженню нових фірм на цей ринок перешкоджають дуже високі цінові бар’єри.

Монопсонія (Monopsony) – структура ринку з єдиним покупцем деякого товару, послуги або виробничого ресурсу.

Олігополія (Oligopoly) – структура ринку, при якій небагато порівняно великих фірм виробляють чи продають більшу частину деякого товару чи послуги на певному ринку. Олігополії виробляють як однорідні продукти, так і різнорідні.

“Ламана” крива попиту (Kicked demand curve) – крива попиту, що був би бажаним для олігополіста, який бере участь у змові щодо цін, квот продукції, зон збуту. Крива попиту, яка базується на припущенні, що фірми-суперники приєднуються до рішення про зниження цін, але не наслідують рішення про підвищення цін.

Монополістична конкуренція (Monopolistic competition) – структура ринку, при якій диференційовані продукти продаються великою кількістю порівняно малих виробників. Для входження на цей ринок потрібні витрати на рекламу свого унікального продукту.