Тема 9. Світове господарство

Принцип порівняльних переваг у світовій торгівлі.

Економічні зв’язки в світовому господарстві будуються за принципом порівняльних переваг. Товарообмін між країнами може бути взаємовигідним навіть у тому випадку, коли одна країна не має абсолютних переваг у виробництві всіх товарів.

Країна має порівняльні переваги у виробництві товару, якщо вона здатна виробляти цей товар з меншими альтернативними витратами, ніж її потенціальний торговий партнер. Кожна країна завжди має порівняльні переваги в якомусь виробництві, навіть не маючи абсолютної переваги в жодній галузі.

В результаті міжнародної спеціалізації і вільної торгівлі сумарне виробництво товарів збільшується, а країни досягають рівня споживання, що перевищує їхні внутрішні виробничі можливості (рис. 9.1).

Р исунок 9.1

Політика, що встановлює на шляху свободи торгівлі перешкоди, називається протекціонізмом. Торгові бар’єри виступають у формі тарифів (податок на ввезення товару), квот (обмеження кількості ввезеного товару), ембарго (квота, що доведена до границі), стандартів якості, субсидій вітчизняним виробникам. Історичний досвід свідчить, що витрати на протекціоністську політику перевищують вигоди, що отримуються. Програє споживач усередені країни завдяки зниженню якості продукції, виграє національний виробник. Скорочується виробництво в країнах-експортерах.

Кожного ранку ми “беремо участь у світовій торгівлі”, бо ми споживаємо чай чи каву, одягаємо імпортне взуття, використовуємо миючі засоби, виготовлені в інших країнах.

Світове господарство – це сукупність економічних відносин між країнами. Його матеріальною основою слугує міжнародний розподіл праці та спеціалізація країн на виробництві окремих видів товарів та послуг.

Світове господарство склалося наприкінці ХІХ сторіччя, чому сприяло широке вивезення капіталу. У ХХ сторіччі посилилась інтернаціоналізація виробництва завдяки НТР, що підсилило розподіл праці.

Форми світогосподарських зв’язків

1. Зовнішня торгівля історично є першою формою зв’язків між країнами, що стала масовим явищем у середні віки.

Третина світового рику по вартості припадає на обладнання та прилади. Третина – на сировину для промисловості – нафта, газ, вугілля, руда тощо. Біля 10 % – продукти сільського господарства. Біля 10 % – споживчі товари.

Існують “ножиці цін” – високі ціни на готові товари та низькі цуіни на сировину.

2. Експорт капіталу перевищує торгівлю товарами більше ніж удвічі.

3. Міграція робочої сили спричинена пошуком більш високої зарплати.

4. Обмін науково-технічною інформацією здійснюється через патентування прав інтелектуальної власності та ліцензування їх використання.

5. Економічна інтеграція та глобалізація – це процес взаємного зближення економік розвинутих країн, спричинений вузькістю національних ринків.

Характер світогосподарських зв’язків

1. Світогосподарські зв’язки є стихійні, дуже змінні відповідно до мінливості конкурентного стану на світовому ринку транснаціональних монополій та економічних об’єднань країн (“НАФТА” – США, Канада, Мексика; “Меркасу” – Венесуела, Аргентина, Бразилія, Куба; Європейський спільний ринок; Східно-Тихоокеанський союз – Японія, Гонконг, Сингапур, Індонезія; Єдиний Економічний Простір – Казахстан, Росія, Білорусь).

2. Світове господарство містить у собі різкі протиріччя: в одних країнах йде освоєння космосу, а в інших існує рабство. У розвинутих країнах приживає тільки 30 % населення, але вони виробляють 85 % промислових товарів. Тому стабільність світового господарства є нижчою ніж в окремій національній економіці. Зростає невідповідність між економічно глобальними та політично національними реаліями.

Підсилення процесів глобалізації господарського життя обумовлює необхідність для України визначення свого місця у світовому господарстві. Підйом ефективності національної економіки, побудова конкурентних переваг у виділених галузях визначить рівень її інтеграції в глобальну економічну систему. Альтернативи такому напряму розвитку України просто не існує.