Система національних рахунків. Методи розрахунку.

Система, що поєднує масиви статичних даних у масштабах всієї економіки на основі балансового методу, називають системою національних рахунків.

СНР – це система взаємозалежних показників і класифікацій, що відображає структуру взаємозв'язків між секторами, галузями економіки, між національною економікою й іншим світом. Вона містить інформацію про всіх економічних суб'єктів, про всі економічні операції, які ці суб'єкти здійснюють у процесі виробництва, розподілу, обміну, нагромадження й кінцевого споживання. Починаючи з Першої світової війни, великої депресії 1929-1933 р., Другої світової війни, ці періоди ставили перед урядами країн завдання, рішення яких вимагало знання інформації про агрегіровані показники, які відображали б пропорції національної економіки.

Необхідність СНР обумовлена:

- потребами органів державної влади в інформації, що дають СНР для розробки й реалізації економічної політики, прийняття управлінських рішень, розробки прогнозів і програм соціально-економічного розвитку;

- потребами міжнародних економічних організацій (ООН, МВФ, СТІЛЬНИК і т.д.) для прийняття рішень відносно вступу в ці організації країн, видачі кредитів, допомоги, пільг і т.д.;

- потребами наукових організацій і вищіх навчальних закладів в агрегірованних інформаційних показниках для досліджень макроекономічних процесів, розробки прогнозів, планів, теоретичних і прикладних моделей і т.п.;

- потребами підприємницьких і бізнес структур, менеджерів різних рівнів для одержання інформації про економічне середовище, де вони працюють.

Головне завдання СНР – інформаційне забезпечення комплексного й всебічного аналізу процесу створення й використання національного продукту й національного доходу.

Розрахунок СНР побудований на двох концепціях:

1. розрахункового трактування виробництва - СНР охоплює всі галузі й сфери економічної діяльності (виробництво продуктів, послуг), а також економічну діяльність домогосподарств із певними обмеженнями;

2. концепція первинних доходів:

перше - розширене трактування доходів - будь-яка сума грошових надходжень, друге - ознакою первинних доходів є включення їх у вартість товарів (це амортизація, зарплата, прибуток підприємства, орендний (рентний) дохід, земельний відсоток, дивіденди, імпорт).

Приклад.

Куртка у 1993 році коштувала 1,5 млн. крб., а у 1994 році – 5 млн. крб. Пошивши 1000 курток, у 1993 р. зроблено вклад до ВНП у розмірі 1,5 млрд. крб. У 1994 р. пошито 600 курток, а їхня вартість сягнула 3 млрд. крб.

Зростання номінального ВНП не характеризує реальної величини (номінальний обсяг виробництва виріс удвічі, а реальний скоротився на 40%). Для обчислення реального ВНП треба вести розрахунки у незмінних, а не поточних цінах.

Тема 8. Макроекономічне регулювання економіки

1. Циклічність економічного розвитку.

2. Форми державного регулювання.

3. Інструменти фіскальної і монетарної політики.

Циклічність – одна з головних закономірностей ринкової економіки, що характеризується періодичним збільшенням і падінням ділової активності (економічного зростання, інфляції, безробіття) (рис. 8.1).

Мала товарна криза зв'язана з порушенням рівноваги на споживчому ринку, коли виробництво обганяє платоспроможний попит, відбувається перенасичення ринку. Причина – протиріччя між динамічним попитом і більш інертною пропозицією.

Середній (промисловий) цикл зв'язаний зі зміною попиту на засоби виробництва (триває близько 10 років). На хід економічного циклу найбільше впливає динаміка інвестицій у виробництво товарів тривалого користування.

Розглянемо детально середні цикли, які називають ще промисловими.

Промисловий цикл (економічний) – є самою гострою формою прояву властивих ринковій економіці протиріч і одночасно досить твердим , але дійсним способом їх рішення.

Матеріальною основою промислового циклу, відповідно до марксистської теорії, є періодичне відновлення основного капіталу. Чим швидше здійснюється відновлення, тим частіше трапляються кризи – їхній період (по Марксові) – 10-11 років.

Класична схема ділового циклу містить у собі чотири фази.

О бсяг Цикл

в иробництва,

V Підйом

Криза Пожвавлення

Депресія

Час, t

Рис. 8.1

Економічний цикл (цикл ділової активності або бізнес-цикл) – це регулярні коливання рівня ділової активності (як правило, представленого коливаннями національного доходу), по яких після росту активності наступає її зниження, що знову переміняється ростом.

Коротка характеристика фаз ділового циклу.

1. Ознаки економічної кризи:

- надвиробництво товарів та низький платоспроможний попит;

- значне скорочення обсягів виробництва;

- падіння цін;

- дефіцит вільних коштів, потрібних для сплати за товари;

- біржовий крах і банкрутство підприємств;

- ріст безробіття;

- падіння рівня зарплати;

- падіння рівня прибутку;

- дезорганізація кредитної системи;

- масове знищення товарів, устаткування й т.п.

2. Риси депресії:

- «застій» виробництва;

- низький рівень цін;

- «млява» торгівля;

- невисока ставка позикового відсотка;

- ліквідація товарного надлишку.

3. Риси пожвавлення:

- розширення виробництва до відновлення докризисного рівня;

- ріст цін;

- підвищення норми прибутку;

- ріст зайнятості;

- пожвавлення торгівлі;

- посилення оптимістичних очікувань.

4. Риси підйому:

- перевищення максимального обсягу виробництва докризисного рівня;

- швидкий ріст зайнятості;

- ріст заробітної плати й інших видів доходів;

- кредитна експансія;

- штучне стимулювання сукупного попиту, обумовлене очікуванням торговців ріст цін і їхнє бажання купити більше товарів за низькими цінами;

- ріст пропозиції, що згодом перевищує попит і створює умови для нових криз.

Із прискоренням НТП і посиленням втручання держави в економічне життя суспільства, економічний (промисловий) цикл модифікується.

Сучасна економічна теорія визначає дві фази промислового циклу:

- рецесія, що містить у собі кризу й депресію;

- підйом, що включає очікування й бум.

Рецесія - фаза економічного циклу, коли падіння виробництва, між крапкою «буму» і крапкою «дно» спад виробництва.

Обсяг розширення верхня крапка «Бум»

в иробництва, виробництва F зростаючий тренд

V

верхня крапка

В «Бум» E

рецесія С

D нижня крапка «Дно»

А «Дно»

зменшення

обсягів ріст обсягів

виробництва виробництва

час, t

цикл

Рис. 8.2 Схема сучасного ділового циклу

Підйом (розширення) виробництва - фаза, що перебуває між самою низкою й найвищою крапками циклу.

Берні й Мітчелл (англійські вчені) прийшли до висновку, що динаміка рядів випуску й зайнятості спричиняється економічним зростанням, що називається зростаючим трендом, а коливання ділової активності навколо тренда створюють економічні цикли.

Тренд - результат дії факторів, які спричиняють довгострокове економічне зростання (рівень заощаджень, приріст трудових ресурсів, технічні зрушення й т.п.), а цикл - як тимчасове відхилення від цієї тенденції.

Сучасні цикли відрізняються від циклів XIX-XX в.

1. Зараз майже відсутня депресія, а якщо падіння глибоке й затяжне, то фазу рецесії називають депресією.

2. Немає чіткої різниці між пожвавленням і підйомом, є тільки «дно» і «бум».

3. Визначається рівнодіюча тривалого економічного росту (тренд, коливання навколо якого створюють цикл).

4. Змінилися й економічні показники у фазах циклу.

Матеріальною основою економічного циклу є фізичне і моральне зношення устаткування (Карл Маркс).

Сучасна економіка пояснює економічний цикл механізмом мультиплікатора й акселератора.

Мультиплікатор – коефіцієнт, що відбиває відношення між інвестиціями й обсягом виробництва.

Акселератор – залежність капіталовкладень від зростання виробництва.

В

еликі цикли в економіці (40-60 років) за Н.Д. Кондратьєвим – матеріальна основа великих хвиль в економіці – заміна базових технологій і поколінь машин.

Розрізняють (рис. 8.3):

• Спадна хвиля – нагромадження маси науково-технічних досягнень.

• Висхідна хвиля – поширення нових технологій, зміна структури виробництва.

Таблиця 6.

	Висхідна		Спадна
1	1789 – 1814	Індустріалізація	1814 – 1849
	Висхідна		Спадна
2	1849 – 1873	Монополії	1873 – 1896
3	1896 – 1920	Держ. Регулювання	1920 – 1948
4	1948 – 1974	Транснац. Корпорації	1974 – 1998
5	1998 – 2020	Інформаційні технології	2020 – 2050

Наслідки циклічності:

• Руйнування виробничих сил

• Творча функція (відмирання старих галузей, розчищення місця для нових технологій)