Постійний доход – середній доход, що одержує людина, незважаючи на економічну «погоду».

Середня схильність до споживання – виражає відношення споживання до доходу:

ССС=споживання/доход.

Гранична схильність до споживання – відношення зміни споживання до зміни доходу:

ГСС= споживання/ доходу.

Середня схильність до заощаджень:

ССЗ=заощадження/доход.

ССС+ССЗ=1

Гранична схильність до заощадження – ГСЗ= заощадження/ доходу (рис. 6.8).

ГСС+ГСЗ=1

Р

исунок 6.8

Точка А показує, що є доход і є можливість заощаджень.

Точка К – малі доходи і великі витрати, будуть борги.

Ефект багатства – із двох споживачів з однаковою зарплатою витрачає більше той, у якого більше грошей у банку.

Ернст Енгель дав якісні схеми поведінки: бідні витрачають більше на харчування і житло, а багаті – на товари тривалого користування, розваги і туризм.

Заощадження – сума поточного доходу, що не використовується на споживання.

Мотиви заощадження: для ряду непередбачених випадків, великих покупок, на випадок безробіття, хвороби, мати готівку до свята, страх втратити капітал.

Фактори, що впливають на розподіл «заощадження – споживання»:

• рівень цін і податків;

• розмір доходу;

• очікування;

• розмір споживчої заборгованості.

Чим більше сукупний попит (в умовах економічного росту), тим більше розмір інвестицій.

Інвестиції – це продуктивне споживання капіталу, тобто вкладення фінансових засобів у додаткове устаткування, будинки, транспорт, робочу силу.

Діє закон інвестування: розвиток економіки вимагає перевищення обсягу виробництва над поточним продуктивним і особистим споживанням.

Види інвестицій: державні і приватні, прямі в основний капітал і товароматеріальні цінності, портфельні інвестиції (покупка контрольних пакетів акцій).

Мотиви інвестицій: конкуренція і бажання максимізувати прибуток у майбутньому.

Фактори інвестування:

• очікувана норма прибутку;

• реальна ставка банківського відсотка.

Інвестиції вигідні тоді, коли реальна ставка відсотка буде менше норми очікуваного прибутку.

Графік інвестицій (рис. 6.9)

І

нвестиції залежать:

• від інтуїції підприємця;

• від структури витрат виробництва;

• від податкової політики;

• від технологічних змін;

• від оснащення галузей.

Рисунок 6.9

Інвестиції дуже мінливі. Це зв'язано з нерегулярністю інновацій, мінливістю очікувань (зміна політичного клімату, народонаселення, розробка нових джерел енергії, антимонополістичне законодавство, законодавчі ініціативи, страйковий рух).

Приріст інвестицій збільшує валовий національний продукт (ВНП) у сумі, що розширюється, тобто більшій, ніж початкова сума.

Мультиплікатор – це коефіцієнт, що відбиває співвідношення між інвестиціями й обсягом виробництва.

Акселератор – показує, що в умовах стабільності виробництва, приросту споживання збільшуються інвестиції.

Бажано пам’ятати, що зберігають гроші одні суб'єкти ринку – споживачі, а інвестують інші – виробники.

Кожна інвестиція перетворюється в суму доходів індивідів; якби вони не витрачали, то приріст національного доходу = приріст інвестицій. На практиці доходи витрачаються, перетворюються в нові доходи… НД множиться. Множник – мультиплікатор – залежить від того, яку частину доходів суспільство витрачає на споживання. Чим більше схильність до споживання, тим більше мультиплікатор.

,

де y – приріст доходу;

і – приріст інвестицій, що викликали приріст доходу;

r – гранична схильність до споживання

Приріст інвестицій веде до зростання зайнятості, приросту НД.