Типи ринкових структур

Досконала конкуренція – стан ринку, коли зміна ціни – результат зміни попиту та пропозиції.

Вільна (досконала) конкуренція – це така ринкова ситуація, при якій численні, незалежно діючі виробники продають ідентичну продукцію й ніхто з них не в змозі контролювати ринкову ціну.

Риси вільної конкуренції:

1. Наявність великої кількості продавців і покупців, ніхто з них не в змозі впливати на ринкову ціну (основа - попит та пропозиція);

2. Кожний виробник випускає однорідний (стандартизований) продукт, що не відрізняється від продукту інших продавців;

3. Бар'єри для входу на ринок мінімальні або зовсім відсутні;

4. Немає ніяких штучних обмежень попиту, пропозиції, переміщення ресурсів;

5. Кожний продавець і покупець володіє певною інформацією про попит, пропозицію й ціну на ринку товарів.

До такої ситуації (ідеальна модель) були близькі ринки класичного капіталізму XVIII-XIX ст.

Більш типовою для сучасних ринків є недосконала конкуренція.

Головна особливість (ознака) недосконалої конкуренції – це здатність окремих учасників ринків певною мірою впливати на ціни й одержувати внаслідок цього додатковий прибуток.

Розрізняють:

1. Ринок абсолютної монополії – ситуація, коли на ринку є тільки один продавець і безліч покупців, які на мають вибору, змушені купувати потрібний товар за запропоновану ціну. Продукція не має замінників. Перешкоди новим фірмам для входу у цю галузь грають економічні, технологічні або юридичні бар'єри. Монополіст отримує монопольний прибуток.

Монопсонія – монополістом є покупець.

Двостороння (білатерна) монополія – монополіст-продавець, монополіст-покупець.

Монополістична конкуренція – велика кількість виробників пропонує подібну, але не ідентичну продукцію, що базується на диференціації продукції. Вона поєднує деякі риси досконалої конкуренції й монополізму.

Олігополістична конкуренція – невелика кількість великих фірм монополізує виробництво й реалізацію основної маси товару.

Олігополія – провідна ринкова структура сучасної економіки, на яку в розвинених країнах припадає більша частина зробленої продукції.

Недосконала конкуренція – ціна міняється від будь-яких інших причин, а не тільки від кон'юнктури ринку.

Для сучасності характерні олігополія та монополістична конкуренція.

Таблиця 4

Альтернат. Критерії	Вільна конкурен-ція	Монопольна конкуренція	Олігополія	Монополія
1.Кількість продавців	Дуже багато	Багато	3 –5	1
2.Ідентич-ність продукту	+	-	- +	+
3.Легкість входу на ринок	+	Менш легко	Перешкоди	Не допуска-ється
4.Контроль цін	-	+ нецінова конкуренція	- лідерство в цінах	+

D

– лінія галузевого попиту (рис. 4.8)

MR – граничний доход

Чиста конкуренція – фірми діють роз’єднано, продукція стандартизована, особливого розходження цін немає. На ринку діє багато продавців та багато покупців. Виробник приймає чи погоджується зі сталою ціною за попитом та Рисунок 4.8 пропозицією. Фірми матимуть прибуток, якщо витрати виробництва нижчі за ціну.

При чистій конкуренції товаровиробник має тільки нормальний прибуток. Чиста конкуренція є характерною для сільського господарства, фондових бірж, ринку іноземної валюти.

Монополія (mono – один, poli - продає) – один продавець. Класично (за К. Марксом) – фірма, що виробляє понад 50% продукту – є монополістом. На сьогодні (згідно Господарського кодексу) фірма, що виробляє понад 35% продукції галузі – вважається монополістом.

Утворенню монополій сприяли:

1. Технічні винаходи: двигун внутрішнього згоряння (1876), паровий двигун (1796), літак (1903), радіо (1895), телефон (1876) – привели до появи великих виробництв.

2. Економічні кризи: 1873, 1900 – 1903, коли гинули дрібні фірми, але зміцнювалися одиниці найбільших.

Способи утворення монополій:

1. Концентрація виробництва – це зростання розмірів виробництва за рахунок інвестування прибуткового продукту у виробництво.

2. Централізація – зростання розмірів виробництва за рахунок злиття дрібних підприємств.

Форми монополій:

Картель – зберігається виробнича і комерційна самостійність.

Синдикат – немає комерційної самостійності.

Трест – утрата виробничої і комерційної самостійності.

Концерн – об'єднання фірм за допомогою системи участі в контрольних пакетах акцій.

Диверсифікованість виробництва – створення міжгалузевих компаній, технологічно не зв'язаних між собою.

Монополія контролює ціни, скорочуючи обсяг випуску продукції (рисунок 1.1). Бар'єри створюються для вступу в галузь:

1. Масштабами виробництва, що диктуються сучасними технологіями.

2. Патентами і ліцензіями, що закріплюють виключне право фірми на виробництво і продаж продукції.

3. Природною обмеженістю ресурсів і доцільністю задоволення загальних потреб з одного джерела (газ, пошта).

Монополія защемляє права споживача, тому природною є антимонопольна боротьба.

1890 – США, закон Шермана про заборону угод, що обмежують свободу торгівлі.

1914 – закон Клейтона – заборона злиттів, що послаблюють конкуренцію.

1905 – за пропозицією федеральної торгової комісії, корпорація «Стандарт Ойл» розділена на 33 компанії.

1961 – у США суд над компанією “Дженерал електрик”. За порушення антимонопольного законодавства призначені значні штрафи на користь споживачів.

1992 – закон «Про обмеження монополiзму» в Україні.

1999 – судовий процес щодо децентралізації Microsoft.

Метод цінової дискримінації – продаж продуктів різним покупцям за різними цінами, з огляду на їх купівельну спроможність.

Монополістична конкуренція – характеризується значною диференціацією продукту і неціновою конкуренцією.