11.7 Обробка результатів

11.7.1 За виміряними в процесі випробу­вань значеннями нормального і дотичного навантажень обчислюють дотичні і нормальні напруження і , МПа, за формулами

ходного положения прогибомеры, фиксиру­ющие горизонтальные деформации, покажут нулевые значения.

11.6.7 Домкрат и упор для возврата целика снимают и вновь монтируют установку. Про­изводят сдвиг целика по ранее срезанной по­верхности в соответствии с требованиями 11.4.

11.7 Обработка результатов

11.7.1 По измеренным в процессе испы­таний значениям нормальной и касательной нагрузок вычисляют касательные и нормаль­ные напряжения и , МПа, по формулам

(11.1)

, (11.2)

де Q і Р - відповідно дотичне і нормальне навантаження до пложини зрізу, кН;

А - площа зрізу, см².

За виміряними у процесі випробувань зна­ченнями деформацій зрізу , які відповідають різним напруженням , будують графік залеж­ності (див. додаток Л).

За опір грунту приймають максимальне значення , одержане за графіком при значеннях деформацій /, які не перевищують 50мм.

11.7.2 Кут внутрішнього тертя  і питоме зчеплення с визначають за графіком =f(p) (див. додаток Л), побудованим за результа­тами не менше ніж трьох випробувань ціликів грунту (11.1.3).

Значення с визначають як відрізок, що від­сікається осередненою прямою графіка, про­веденою методом найменших квадратів або графічним методом, на осі ординат, a tg - як кут нахилу цієї прямої до осі абсцис.

11.7.3 За графіком = f (p) проводять кон­троль випробувань. При розкиді дослідних даних відносно осередненої прямої більше ніж на 30 % середнього значення результати ви­пробувань визнають незадовільними і випро­бування повторюють.

12 Методи обертального, поступального і кільцевого зрізів

12.1 Суть методу

12.1.1 Випробування грунту обертальним, поступальним і кільцевим зрізами проводять для визначення таких характеристик міцності:

где Q и Р - соответственно касательная и

нормальная нагрузки к плос­кости

среза, кН;

А - площадь среза, см ².

По измеренным в процессе испытаний значениям деформаций среза , соответству­ющим различным напряжениям ,строят гра­фик зависимости (l) (см. приложение Л).

За сопротивление грунта принимают мак­симальное значение , полученное по графику при значениях деформаций /, не пре­вышающих 50 мм.

11.7.2 Угол внутреннего трения  и удельное сцепление с определяют по графику =f(p) (см. приложение Л), построенному по результатам не менее чем трех испытаний целиков грунта (11.1.3).

Значение с определяют как отрезок, отсе­каемый осредняющей прямой графика, про­веденной методом наименьших квадратов

или графическим методом, на оси ординат, a tg - как угол наклона этой прямой к оси абсцисс.

11.7.3 По графику =f(p) проводят конт­роль испытаний. При разбросе опытных дан­ных относительно осредняющей прямой

более чем на 30 % среднего значения результаты испытаний признают неудовлетворительны­ми и испытания повторяют.