Тема 3: Механізм саморегулювання ринку праці
План
3.1. Регулююча роль попиту та пропозиції на ринку праці
3.2. Ціна товару “робоча сила”
3.3. Типі ринків праці
Види та моделі ринків праці
Вибір моделі ринку праці в соціально-орієнтованій економіці України
Література.
Основна: 1, 4, 5, 6, 7, 11.
Додаткова: 3, 18.
Основні поняття: заробітна плата ринкової рівноваги, чисто конкурентний ринок праці, монопсонічний ринок праці, ринок праці двобічної монополії, ”патерналістська” модель ринку праці, “соціально-орієнтована” модель ринку праці, “ліберальна” модель ринку праці.
Дослідження ринку праці починаються та закінчуються аналізатором попиту та пропозиції на ринку праці.
На ринку праці попит та пропозицію робочої сили визначає заробітна плата, зміна якої впливає на їх співвідношення.
Криві попиту та пропозиції робочої сили показують яким чином рівень зайнятості змінюється у зв’язку із змінами у вартості робочої сили при інших незмінних чинниках (мал. 3).
Заробітна
S
плата
D
Кількість зайнятих
Мал. 1. Взаємозв’язок попиту та пропозиції робочої сили.
На цій моделі ринку праці можна розглянути механізм встановлення рівноваги.
S
W
2
W
e
W
1
D
Кількість зайнятих
Мал. 2. Заробітна плата ринкової рівноваги.
Ставка заробітної плати, при якій попит на робочу силу дорівнює її пропозиції, називається заробітною платою ринкової рівноваги, тобто ринок знаходиться у рівновазі, доки заробітна плата залишається на рівні We.
Якщо ставка заробітної плати підвищиться (W 2), то у такому випадку пропозиція перевищує попит на робочу силу і буде мати місце безробіття. Якщо ставка заробітної плати зменшиться (W 1), навпаки - дефіцит робочої сили.
Найважливішим чинником руху ринку праці є ціна робочої сили різні економічні теорії підходять по-різному. (марксистська теорія, теорія “угоди”, теорія “граничної продуктивності” тощо).
У вартості робочої сили повинна бути покладена можливість її поширеного відтворення. А тому, вартість відтворення робочої сили в умовах ринкової економіки уключає: вартість життєвих засобів, засобів на виробництво висококваліфікованої робочої сили, вартість удосконалення робочої сили в процесі праці, перекваліфікації та перегрупування ТР по регіонам тощо.
Ціна робочої сили – це комплекс елементів, який складається з грошової та натуральної зарплати, витрат на соціальне страхування та соціальне забезпечення, податків на фонд оплати праці, які відносяться до складу витрат підприємця на робочу силу.
Для підприємця ціна робочої сили може бути представлена за формулою:
Црс = Зг.н. + Со.д. + Ппосл. + Уприб.
де, Зг.н. – заробітна плата грошова та натуральна;
Со.д. – витрати на обов’язкове соціальне страхування;
Ппосл. – частина прибутку підприємства, який направлений на сплачування пільг та послуг своїм працівникам;
Уприб. – доля прибутку підприємства, яка розподіляється між його працівниками за системою участі у прибутках.
Ціна робочої сили, як економічна категорія безпосередньо пов’язана з економічними категоріями “вартість робочої сили” та “заробітна плата”.
Існують різні точки зору до їх взаємовідносин.
Слід відмітити, що проблема ціни робочої сили розглядається у теоретичному плані, відсутнє наукове обґрунтування показників, які впливають на ціну робочої сили та методики її галузей народного господарства розрахунку для конкретних
Аналіз характеру попиту та пропозиції на ринку праці дозволяє описати декілька типів взаємодії продавців та покупців робочої сили у залежності від ступеню конкуренції (див. сх. 2).