6.4. Державна підтримка як один із головних аспектів державного регулювання підприємництва

Державна підтримка підприємництва - це сукупність пріоритетних рішень, що визначають основні напрями і форми правового, економічного та організаційного сприяння розвитку підприємництва з урахуванням інтересів держави та суб'єктів господарювання. Метою підтримки є створення умов для розвитку підприємництва як провідної сили в подоланні негативних процесів в економіці, забезпеченні ефективного функціонування національної економіки.

У ст. 48 Господарського кодексу України зазначено, що з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва державні органи влади:

- надають підприємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності;

- сприяють організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування діяльності, підготовці кадрів;

- здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх підприємцям у визначеному законом порядку;

- стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг;

- надають інші види допомоги.

80

81

Крім того, держава сприяє розвитку малого підприємництва.

Таким чином, підтримка підприємництва як один із головних аспектів державного регулювання передбачає формування державними структурами належних умов діяльності і розвитку. Найважливіші механізми підтримки відображені в указах Президента України "Про заходи щодо забезпечення підтримки та дальшого розвитку підприємницької діяльності" (від 15 липня 2000 р. № 906/2000), "Про запровадження дозвільної системи у сфері підприємницької діяльності" (від 20 травня 1999 р. № 539/99), "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" (від 23 липня 1998 р. № 817/98) , "Про державну підтримку підприємництва" (від 12 травня 1998 р. № 456/98) тощо.

Найбільшої підтримки у сфері підприємництва потребує малий бізнес, оскільки він характеризується надчутливістю до коливань економічної кон'юнктури, політичної обстановки, змін законодавства. З цією метою розроблена національна програма сприяння розвитку малого бізнесу в Україні, яка являє собою комплекс заходів, спрямованих на реалізацію державної політики підтримки та вирішення проблем розвитку малого підприємництва. Головними напрямами державної підтримки малого підприємництва є:

1. Вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності.

2. Формування єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності.

3. Активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки.

4. Сприяння створенню інфраструктури розвитку малого бізнесу.

5. Впровадження регіональної політики сприяння розвитку малого бізнесу.

Перші кроки формування і проведення державної підтримки підприємництва почалися указом Президента України № 79 від З лютого 1998 року "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності", який було запроваджено з метою запобігання втручанню державних органів виконавчої влади у підприємницьку діяльність. Зменшення тиску державних органів на підприємницьку діяльність хоча й мало певні позитив-

82

ні моменти, але не призвело до суттєвих змін в підприємницькому середовищі, що зумовило необхідність формування більш дієвих підходів до реформування політики сприяння розвитку підприємництва. В результаті Президентом України був виданий указ № 89 від 22 січня 2000 року "Про запровадження єдиної регуляторної політики у сфері підприємництва", у якому визначено, що одним із головних пріоритетів органів виконавчої влади в напряму здійснення економічних реформ є проведення єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва.

Державна регуляторна політика - це діяльність держави, спрямована на формування і впровадження оптимального механізму державного регулювання, що сприятиме розвитку підприємництва. Вона є важливою формою державного регулювання підприємництва, однією із складових його підтримки і спрямовується на удосконалення та оптимізацію механізму регулювання діяльності суб'єктів господарювання, перегляд існуючих та пропонованих до затвердження нормативно-правових актів на предмет їх доцільності та відповідності існуючим ринковим економічним умовам. Державна регуляторна політика впроваджується на трьох рівнях: центральному (Держкомпідприємництва, міністерства, відомства), регіональному (територіальними органами Комітету, місцевими органами виконавчої влади) і неурядовому (шляхом залучення до співпраці підприємців, громадських уповноважених з питань захисту підприємництва та громадських колегій). Це дозволяє комплексно підходити до основних потреб підприємництва. На регіональному рівні враховуються специфічні особливості регіону, виникає можливість швидкого і адекватного реагування на зміни підприємницького середовища, обов'язково повинні обґрунтовуватися всі нові регулювання.

Громадські організації відіграють важливу роль у законодавчому регулюванні підприємницької діяльності, оскільки саме громадські представники інтересів бізнесменів на підставі звернень суб'єктів підприємницької діяльності про порушення об'єктивно відображають всі недоліки, протиріччя і недосконалість нормативно-правових актів, що гальмують розвиток підприємницької діяльності.

Державне регулювання підприємництва повинно впроваджувати комплексне і системне впорядкування й формування під-

83

приємницького середовища, сприяти зменшенню тиску державних органів на суб'єкти господарювання і мінімізації втручання держави в їхню діяльність. Необхідно, щоб державне регулювання характеризувалося доцільністю, достатністю та відповідністю вимогам ринкових економічних відносин. Це сприятиме досягненню позитивних економічних і соціальних результатів у сфері підприємництва та економіки України загалом.