96. Оцінювання дохідності та доцільності фінансових операцій з конвертацією валют

При з'ясуванні сутності цього питання доцільно спочатку з'ясу­вати сутність поняття валютного курсу. В загальноекономічному розумінні валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї краї­ни, що має вираження у грошових одиницях іншої країни. Визна­чення курсу валюти або її котирування включає визначення курсу покупця (купівлі) і курсу продавця (продажу), відповідно до яких банк купує та продає іноземну валюту за національну. За рахунок різниці між цими курсами (маржі) банк покриває свої витрати на здійснення обмінних операцій і отримує прибуток.

Розрізняють два види котирування валюти: пряме і опосередко­ване. У першому випадку курс продажу буде більшим курсу купівлі, у другому — курс купівлі іноземної валюти буде більшим курсу її продажу. При котируванні валюти використовується таке поняття, як крос-курс, тобто співвідношення між двома валютами, що, у свою чергу, визначається їхніми курсами відносно третьої валюти.

Крім того, при проведенні валютних операцій доцільно знати, що з погляду часу реалізації валютних операцій розрізняють спот-кур- си та форвард-курси валют. Так, форвардний курс визначає очікува­ну вартість валюти через певний період часу і становить ціну, за якою ця валюта продається або купується за умов її поставки на певну дату в майбутньому. Якщо форвардний курс вищий спот-кур- су, то він становить суму спот-курсу і відповідної різниці (форвард­ної маржі), яка у даному випадку є премією. Якщо форвардний курс нижчий спот-курсу, він є спот-курсом, з якого вирахувана форвард­на маржа, що в цьому випадку називається дисконтом.

Беззбитковий форвардний курс може бути визначений із ураху­ванням процентних ставок із валют, з якими проводяться форвардні операції. Так, при прямому котируванні форвардний курс валюти А до валюти В дорівнюватиме:

Форвард-курс А/В =

де — сума форвардної угоди у валюті А; — еквівалентна їй сума у валюті В.

Ці суми можна подати у такому вигляді з урахуванням нараху­вання процентів за простою ставкою:

К_л

1 + 1.

1 + /„

к

в у

5ф _ ос а — "о

де — сума угоди у валюті А у перерахунку на спот-курс; Зд — еквівалентна їй сума із спот-курсу у валюті В; І_А та І_в — процентні ставки за валютами А і В; 8 — термін форвардної угоди;

К_А та К_в— термін процентного року при розрахунках процентів за валютами А і В. Таким чином,

СФ

Форвард-курс А/ В = —|-

1 + /„

— в

1 + /л

к.

⁵а

ІС

Спот-курс А/ В =

1 ₊ 7_а-А ^А к_А

Слід враховувати, що валютні дилери реально працюють лише з форвардними маржами (преміями або дисконтами), причому значення форвардної маржі дається для курсу купівлі та курсу продажу. Ос­кільки курс купівлі має бути завжди нижчим курсу продажу, за значенням форвардної маржі можливо відразу визначити, як відбу­вається котирування валюти — з премією чи з дисконтом. Якщо значення форвардної маржі для курсу купівлі будуть більшими відпо­відних її значень для курсу продажу, валюта котирується з дискон­том, якщо менше — з премією. Форвардний курс дорівнюватиме спот-курсу плюс премія або спот-курсу мінус дисконт.

За умов повної нестабільності національної валюти і нерозвине­ності фондового ринку деякі емітенти та комерційні фірми шука­ють нових можливостей залучення клієнтів. Одним із варіантів рек­ламування своїх цінних паперів і фінансових послуг є курс на по-

%

рівняння своїх цінних паперів із твердою валютою як еквівалентом або перерахунок внесків та доходів від них у валюту.

Характеризуючи дилінгові операції, слід зазначити, що ціну будь- якої валюти визначає співвідношення попиту та пропозиції, концен­трація яких відбувається на світовому валютному ринку. Цей ринок об'єднує 17 тис. дилінгових центрів, що обслуговують близько 3,5 млн клієнтів із 83 країн світу. Зі зростанням взаємозалежності окремих економік зростають можливості міжнародних інвестицій. Інве­сторам необхідно передбачати і випереджати інфляційні процеси. Саме тому валютний ринок є найліквіднішим фінансовим ринком.

Для участі в дилінгових операціях, насамперед, необхідно відкрити заставноий депозит, використанням якого (сума 1000 дол. СІЛА) за­являється змога контролювати валютний контракт на суму до 100 тис. дол. СІЛА. Це означає, що під заставу наданих 1000 дол. СІЛА компанія, що має прямий вихід на валютний ринок (тобто безпосередньо здійснює операції з купівлі та продажу валюти), дає кредит на 100 тис. дол. США під 4—6 % річних. Після цього можна здійснювати будь-які операції із вказаною сумою.

Учасниками дилінгових операцій можуть бути банки, брокерські контори, маркет-мейкери — безпосередні учасники торгів на валют­них біржах. Якщо депозит відкритий, то тоді з'являється можливість передавати маркет-мейкеру телефоном свої розпорядження.

Найактивнішим в Україні є ринок марка — долар: курс долара США відносно німецької марки майже щороку змінюється приблизно на 20 %, а котирування долар — марка у пікових ситуаціях змінюєть­ся до 100 разів на хвилину. Банківські аналітики, використовуючи інформацію про котирування та дані макроекономічних показників США та Німеччини, успішно будують прогнози руху котирувань 2—3 % в день на ринку марка — долар. Такі операції проводять банки "Україна", "Аваль", "Промінвестбанк", "Приватбанк" та ін.

За сучасних умов важливим інструментом внутрішньофірмового управління активами і структурою капіталу (створення синтетичних активів і регулювання структури активів і пасивів) стають валютні свопи. їхня суть полягає в тому, що кожен контрагент здійснює само­стійну позику: наприклад, німецька компанія надає позику в марках дочірньому підприємству японської компанії, розташованому в Німеч­чині, і навпаки — японська компанія надає позику в єнах філіалу німецької компанії, розташованому в Японії. Головна відмінність ва­лютних свопів від паралельних позик полягає у тому, що в основу пер­шого покладене підписання лише одного документа — угоди про обмін номіналів та процентні виплати. У випадку свопу одна сторона вико­нує свої зобов'язання з виплат. Інакше кажучи, валютний своп є ускладненим варіантом форвардного валютного контракту.

Підприємницька практика західних країн свідчить, що свопи є однією з головних ланок національних і міжнародних фінансових систем із розвинутою структурою свопових будинків, дилерських мереж, стандартизованим механізмом укладання та виконання сво­пових контрактів. Доцільно знати, що своповий контракт, зазвичай, складається із двох-трьох основних розділів:

• предмет контракту (вказуються суми, терміни платежів та наводяться відповідні розрахунки);

• умови дострокового анулювання свопу та ризику неплато­спроможності контрагентів;

• питання кредитування і відповідальності сторін, особливі умови.

Регулювання свопів поширюється на валютний, процентний та

кредитні ризики. Валютний і процентний ризики наявні у випадку відкритої свопової позиції і можуть бути мінімізовані внаслідок хе- джування. Кредитний ризик за свопом уособлює можливу неплато­спроможність контрагентів у майбутньому. Капітал партнерів за сво­пом має бути достатнім для покриття можливого кредитного ризи­ку, що забезпечується страхуванням ризику неплатоспроможності, гарантіями, заставами та іншими вимогами банків (контрагентів або посередників у свопах) щодо величини капіталу.

Учасники свопу намагаються досягти мінімізації витрат фінан­сування, хеджування валютного ризику, застосувати валютне дивер- сифікування, одержати доступ на новий ринок. Отже, валютні свопи дають змогу підприємцеві зменшити витрати з фінансових операцій в іноземній валюті.