75. Оцінювання фінансового стану підприємства на основі використання методу коефіцієнтів

Аналіз і оцінювання структури балансу підприємства проводиться за допомогою таких показників:

• коефіцієнта поточної ліквідності;

• коефіцієнта забезпеченості власними коштами;

• коефіцієнта відновлення (втрати) платоспроможності.

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує загальну забезпе­ченість підприємства оборотними коштами для ведення господар­ської діяльності та своєчасного погашення термінових зобов'язань підприємства. Коефіцієнт визначається як відношення вартості обо­ротних засобів (виробничі запаси, готова продукція, грошові кошти, дебіторська заборгованість та інші оборотні активи) до найбільш термінових зобов'язань підприємства у вигляді короткотермінових кредитів банків, короткотермінових позик і різних кредиторських заборгованостей та інших короткотермінових пасивів за формулою

ПА₂ + ПА,

К. =

ПП₂

де К_л — коефіцієнт поточної ліквідності;

ПА₂ — підсумок розділу II активу балансу;

ПА₃ — підсумок розділу III активу балансу;

ПП₂ — підсумок розділу II пасиву балансу.

Враховуючи ту обставину, що не всі активи мають однаковий ступінь ліквідності, крім наведеного показника застосовують кое­фіцієнт швидкої ліквідності (критичної оцінки) — відношення ліквідних активів до короткотермінових зобов'язань, та коефіцієнт абсолютної ліквідності — відношення грошових коштів до коротко­термінових зобов'язань. Значення цих показників (умовне) та реко­мендований критерій наводиться у табл. 75.1.

Таблиця 75.1. Показники ліквідності

Показник	Значення показника на		Рекомендова­ний критерій
	початок року	кінець року
Коефіцієнт загальної ліквідності Коефіцієнт швидкої ліквідності Коефіцієнт абсолютної ліквідності	1,04 1,43 0,01	1,02 0,34 0,02	>2,0 >1,0 >0,2

Ю Сизоненко В. О.

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами характеризує на­явність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості. Він визначається як відношення різниці між обсягом джерел власних коштів і фактичною вартістю основ­них засобів та інших позаоборотних активів до фактичної вартості оборотних засобів підприємства у вигляді виробничих засобів, неза­вершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебі­торських заборгованостей та інших оборотних активів за формулою

₌ /7/7₁ - ГІА_Л ПА₂ + ПА^ '

де К_з — коефіцієнт забезпеченості власними засобами;

ПП₁ — підсумок розділу І пасиву балансу;

ПА₁ — підсумок розділу І активу балансу;

ПА_? — підсумок розділу II активу балансу;

ПА₃ — підсумок розділу III активу балансу.

Викликає певну зацікавленість коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності, який характеризує наявність реальної можли­вості підприємства відновити (або втратити) свою платоспроможність протягом певного періоду. Коефіцієнт відновлення платоспромож­ності визначається як сума фактичного значення поточної ліквідності на кінець звітного періоду і змін значення його між кінцем та по­чатком звітного періоду у перерахунку на встановлений період віднов­лення (втрати) платоспроможності за формулою

_к _К+п„/з_п\к_п-кі) К

де її* — фактичне значення (наприкінці звітного періоду) коефіці­єнта поточної ліквідності (її,)',

П_в — встановлений період відновлення (втрати) платоспромож­ності підприємства у місяцях;

З_ш — звітний період у місяцях;

К_л — значення коефіцієнта поточної ліквідності на початку звітно­го періоду;

її — нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності <*„ = 2).

Підставою для визнання структури балансу підприємства незадо­вільною, а підприємства — неплатоспроможним є відхилення розгля­нутих коефіцієнтів від їхніх нормативних значень у бік зменшення:

• коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду _має значення менше 2,0;

• коефіцієнт забезпеченості власними коштами на кінець звітно­го періоду має значення менше 0,1.

У разі, коли один з коефіцієнтів має нижче від нормативного значення проводяться розрахунки відновлення платоспроможності за період, встановлений у 6 місяців. Коефіцієнт платоспроможності, що набуває значення більше 1,0, свідчить про наявність реальної можливості у підприємства відновити свою платоспроможність, менше 1,0 — про відсутність такої можливості.

При значенні коефіцієнта менше 1,0 можна робити припущення про відсутність у підприємства найближчим часом можливості відно­вити платоспроможність. Якщо коефіцієнти поточної ліквідності та забезпеченості власними засобами набувають значення, що переви­щує нормативні або їм дорівнює, то розраховується коефіцієнт втра­ти платоспроможності за період, встановлений на рівні 3 місяців.

Коефіцієнт втрати платоспроможності, що набуває значення мен­ше 1,0, свідчить про те, що у підприємства найближчим часом може бути втрачена платоспроможність.

Треба звернути увагу на те, що попереднє оцінювання фінансово­го становища підприємства вимагає перетворення бухгалтерського балансу на аналітичний баланс.

Таке перетворення дає можливість проаналізувати структурні зрушення у балансі: за рахунок яких засобів відбулося зростання активів (наприклад, це може відбуватися за рахунок зростання обо­ротних засобів при скороченні частки вартості нерухомого майна, а у складі поточних активів — зростання частки виробничих запасів, готової продукції, дебіторської заборгованості).

При аналізі пасивів доцільно розглянути зміни у співвідношенні власного капіталу та залучених коштів, які відбулися протягом дано­го періоду. Такий аналіз дає можливість оцінити роботу підприєм­ства з кредитними ресурсами, з власними джерелами фінансування.

Для глибшого оцінювання необхідно використати ряд додатко­вих показників, згрупувавши їх таким чином:

• показники ліквідності;

• показники фінансової стійкості;

• показники ефективності виробництва.

Так, показники ліквідності дають можливість визначити здатність підприємства сплатити свої короткотермінові зобов'язання. На відміну від розглянутого коефіцієнта поточної (загальної) ліквідності, що знаходиться, згідно із стандартами, між 1,0 та 2,0, є різновиди цього показника, що характеризують активи за ступенем їхньої ліквідності. Зокрема, коефіцієнт швидкої ліквідності або "критич­ної оцінки" (К . ) розкриває відношення найбільш ліквідної части-

ШВ.ЛІКВ

ни оборотих засобів до поточних зобов'язань. Розрахунки цього по­казника зумовлені різною ліквідністю окремих категорій оборотних засобів; якщо грошові кошти можуть бути безпосереднім джерелом виплати поточних зобов'язань, то запаси можуть бути використані лише після реалізації, що передбачає наявність у покупця грошових коштів.

Ліквідні активи шв.лжв Короткотермінові зобов' язання

Найбільш ліквідними статтями оборотних засобів є грошові кошти, що знаходяться на рахунках у банку та у касі, а також у вигляді цінних паперів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (#_{а6слікв}) є найбільш вираз­ним критерієм платоспроможності та обчислюється за формулою

Грошові кошти

К . ⁼ .

а с.лікв Короткотермінові зобов'язання

Вважається, що значення цього коефіцієнта не має бути нижчим 0,2.

Погіршення фінансового стану підприємства супроводжується "проїданням" власного капіталу, зниженням фінансової міцності — фінансової незалежності підприємства, здатності маневрувати влас­ними засобами, забезпечувати безперебійний процес підприємницької діяльності. Фінансова стійкість підприємства характеризується трьо­ма групами показників:

• показниками, що характеризують співвідношення власних та залучених коштів (коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансової залеж­ності, коефіцієнт залучених коштів, коефіцієнт покриття інвестицій);

• показниками, що характеризують стан оборотних засобів (ко­ефіцієнт забезпеченості матеріально-виробничих запасів власними оборотними засобами, коефіцієнт маневреності власних оборотних засобів, коефіцієнт маневреності функціонального капіталу);

• показниками, що характеризують стан основних засобів (індекс постійного активу, коефіцієнт реальної вартості майна, коефіцієнт нагромадження амортизації, коефіцієнт співвідношення поточних активів та нерухомості).

Кожен із наведених коефіцієнтів має свої кількісні значення, а у деяких випадках — похідні коефіцієнти. Зокрема, одним із наведе­них показників є коефіцієнт автономії що показує незалежність підприємства від позичкового капіталу:

_ Власний капітал Загальна сума капіталу '

Для цього коефіцієнта бажано, щоб він не перевищував за своєю величиною 50 %. У такому випадку це дає впевненість кредиторам у можливості компенсації позичкового капіталу власністю підпри­ємства.

При визначенні стійкості роботи підприємства розрізняють такі рівні фінансової міцності:

• абсолютна стійкість;

• нормальна стійкість;

• нестабільний фінансовий стан, при якому зберігається мож­ливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення власних за­собів і збільшення власних оборотних засобів, а також за рахунок залучення довгострокових пасивів;

• кризовий фінансовий стан, при якому грошові засоби, корот­котермінові цінні папери та дебіторська заборгованість не покрива­ють його кредиторської заборгованості та прострочених позик.

За кризового і нестабільного фінансового стану стійкість може бути відновлена шляхом обґрунтованого зниження запасів і витрат. Узагальнююче оцінювання ефективності підприємницької діяльності базується на аналізі коефіцієнта оборотності інвестиційного КаПІТа-

ЛУ (^об.інв.кап) ^За ФОРМУЛОЮ

^ _ Чистий обсяг реалізації

Власний капітал + Довгострокові зобов' язання

Цей показник показує швидкість обороту всього інвестованого капіталу підприємства, в якому знаменник розраховується як серед­ньорічна величина.