Ступінь задоволеності роботою

• визнання;

• відповідаль­ність;

• робота сама по собі;

• просування по службі

Гігієнічні фактори:

Гігієнічні

фактори

впливають на

ступінь

незадоволеності

роботою

• умови праці;

• зарплата та соціальне забезпечення;

• політика фірми;

• керівництво;

• міжособистісні стосунки

ЗОНА НЕЗАДОВОЛЕНОСТІ

Рис. 1.13. Теорія мотиваторів та гігієнічних факторів за Герцбергом

Таким чином, щоб розвивати у людей потребу успіху, слід ставити перед ними посильні завдання, делегувати достатні повноваження для

70

Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві

того, щоб розв'язати проблеми, регулярно і конкретно заохочувати згідно з досягнутими результатами.

Люди з розвинутою потребою успіху цікавляться такою роботою, яка буде надавати їм можливості соціального спілкування. Вони люб­лять збиратись у компаніях, налагоджувати дружні стосунки, надавати допомогу іншим. Керівнику слід зберігати атмосферу, яка б не обме­жувала міжособистісні контакти, намагатись задовольнити їхні потре­би, збирати таких людей окремою групою.

Отже, теорія мотивації за Мак-Клелландом робить основний на­голос на потреби вищих рівнів. Стосовно фізіологічних потреб, він вва­жає, що їх взагалі не варто враховувати, оскільки ці потреби в цілому вже задоволені і не мають суттєвого мотивуючого впливу на трудову діяльність. Імовірно, з даним висловлюванням можна було б згодитись, беручи до уваги високий рівень життєзабезпеченості людей в економі­чно розвинених країнах.

Розглянемо такий приклад. Американська сім'я має середній (або високий) рівень доходів. Чоловік працює у підприємницькій структурі, має високооплачувану роботу. Його жінка впродовж кількох років не працювала, займаючись домашнім господарством. У неї виникла по­треба працевлаштуватись, ходити на роботу.

Основними мотивами трудової діяльності у жінки є не потреба у грошах, а потреба у спілкуванні з людьми, самовираження, задово­леність своїми успіхами в результаті виконання тієї чи іншої робо­ти.

Таким чином, уданому випадку для жінки-домогосподарки такий мотив до праці, як необхідність задоволення фізіологічних потреб, відпадає.

Останнім часом посилюється вплив теорії чекань, яка розроблена Девідом Надлером та Едвардом Лоулером. Теорія чекань - концепція, згідно з якою кількість праці, що витрачається робітником, залежить від очікуваної винагороди.

Для виконання даної роботи працівник заздалегідь бере до уваги такі фактори:

1. Наскільки він спроможний упоратись з певним завданням («Чи можу я це зробити?»).

2. Чи одержить він очікувану винагороду за виконану роботу («Якщо я її виконаю, то скільки я отримаю грошей?»).

З.Чи відповідає така винагорода затраченій праці («Чи варто док­ладати зусиль?).

71

т

А.М. Виноградська. Основи підприємництва .

Ця теорія розглядає різницю у мотивації праці з точки зору інди­відуальних особливостей людини. Кожен працівник по-своєму сприй­має складність завдання, цінність винагороди та їхню взаємозалежність.

Менеджер, підприємець може досягнути підвищення продук­тивності праці своїх підлеглих, якщо:

• визначені розміри винагороди, які задовольняють кожного ро­бітника;

• рівень продуктивності буде досяжним;

• встановлений взаємозв'язок між винагородою та віддачею;

• забезпечена достатня величина винагороди.

Уолтер Ньюсом розвинув теорію чекань, враховуючи в ній такі фак­тори:

• спроможність («Чи спроможний працівник добре виконати пев­ну роботу?»);

• впевненість («Чи впевнений він, що в змозі виконати завдан­ня?»)

• складність (Чи доведеться йому докладати багато зусиль, щоб впоратись з даною роботою?»);

• критерії («Чи розуміє він різницю між хорошою та поганою ро­ботою?»);

• довіра («Чи вірить він, що менеджер виконає свої обіцянки?»);

• відповідальність («Чи вважає він, що усі отримають однаково бажану винагороду за хорошу роботу і однаково менш бажану винагороду за погану?»);

• компенсація («Чи відповідає винагорода кращим результатам роботи?»);

• витрати («Чого варта працівнику хороша робота: від чого «де­шевше» відмовитись — від зусиль або від винагороди?»);

• взаємодія («Чи входить менеджер у ділові контакти з вико- навцями-робітниками?»).

Мотивація праці робітника залежить від певних умов (продук­тивність, винагорода) та факторів, які враховуються при прийнятті рішення щодо виконання завдання (рис. 1.14).

Теорія справедливості — це теорія, згідно з якою люди суб'єктивно визначають співвідношення отриманої винагороди з докладеними зу­силлями, а потім поршнюють з винагородою інших працівників, що виконують аналогічну роботу.

Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві

1 1

о

_І

«з

а

а*

«5

72

73

_■

А.М. Виноградська. Основи підприємництва

Якщо виявляється дисбаланс та несправедливість, тобто людина вважає, що її колега отримав за таку саму роботу більшу винагороду, тоді у неї виникає психологічна напруга. У такій ситуації необхідно мо­тивувати цього робітника, зняти напругу і для відновлення спра­ведливості виправити дисбаланс. Можна також змінити обсяг робіт або рівень заробітку.

Отже, ті співробітники, які вважають, що їм недоплачують порівня­но з іншими, можуть почати працювати з меншою віддачею або нама­гатись підвищити винагороду. А ті, які знають, що їм переплачують, як правило, будуть підтримувати інтенсивність праці; вони не схильні змінювати свою поведінку та вид трудової діяльності.

1.7. Особистість підприємця та його ділові якості

Бізнес провадять ділові люди, зацікавлені в примноженні капіта­лу, у першу чергу власного. Водночас, через податкові відрахування поповнюється державна скарбниця і задовольняються потреби всього суспільства. Виконує цю операцію людина, яка хоче і може у запропо­нованих господарчо-моральних і правових умовах здійснювати підприє­мницьку діяльність. Це — людина справи.

Бізнес вимагає від учасника постійного напруження вольових, пси­хологічних і професійних здібностей особистості. Він дає можливість заробити більше, ніж на державному підприємстві. Але завжди при­сутній ризик втратити власні заощадження та час. Успішно вести спра­ви спроможний лише один з десяти. І причини тут не лише фінансові, але й особистісні (психологічні).

Деяким людям провадження бізнесу просто не рекомендується, оскільки вони не мають досвіду, не розуміються на маркетингу, менед­жменті, податковій системі, фінансових операціях, оформленні бухгал­терських звітів, рекламі та миттєво пускають гроші «на вітер». Багато хто розуміє, що саме діловій людині призначено розвивати економіку, від якої залежить добробут всього суспільства.

Серед початківців — кваліфіковані наукові співробітники, частина «директорського корпусу», ті, хто не мав на державних підприємствах перспектив службової кар'єри, не зміг реалізувати свої здібності, а та­кож колишні працівники політичних і молодіжних організацій. Вони завжди бажали волі, відчували в собі силу, чекали на можливість вия­вити самостійність, ініціативу, створити власну справу. Не всі, безпе-

74

Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві

речно, запрацювали на повну силу, не всі досягли бажаних результатів, але багато хто вже має авторитет серед підприємницьких кіл завдяки успішному господарюванню.

Для підприємців і менеджерів «нового часу» ринок стає сприят­ливим середовищем для існування та досягнення справжнього успіху. Такі ділові люди, що відповідають професійним вимогам, знають свою справу і володіють правилами ринкового механізму. Ринок, безумов­но, суттєво змінив їхній життєвий уклад, змусив адаптуватися до всьо­го незвичайного, прогресивного.

Ділова людина змушена набувати нових знань, вмінь і навичок. До них, в першу чергу, слід віднести:

• оволодіння новою термінологією, правилами партнерських і маркетингових відносин, комерційним мисленням;

• уміння розумно ризикувати, швидко приймати своєчасні уп­равлінські рішення, «робити гроші» чесним шляхом і вигідно вкладати їх у перспективну справу;

• надбання впливових знайомств, престижних і надійних клієнтів та партнерів;

• формування позитивного іміджу, віри в успіх своєї діяльності, в її користь для себе, близьких, суспільства;

• оволодіння мистецтвом стосунків з владними структурами, за­собами масової інформації, партнерами, клієнтами, громад­ськістю, найнятим персоналом;

• виховання в собі ділової етики, об'єктивного сприйняття й оцін­ки критики;

• готовність «тримати удар», уміння керувати своїми емоціями, перемагати стрес і діяти цілеспрямовано та наполегливо.

В умовах сучасного ринку підприємець є ключовою фігурою еко­номічного процесу, має тісний зв'язок з різними учасниками під­приємницької активності. Серед них — постачальники, підприємства-покупці, споживачі, наймані працівники, державні органи виконавчої влади і управління. Формування та підтримання з ними взаємовідносин позитивно впливає на процес функціонування суб'єкта (рис. 1.15).

Підприємець може виступати як засновник, власник, співвласник, керівник фірми. Але слід відрізняти його від менеджера, найнятого на умовах трудового контракту. Сам підприємець, як засновник-керівник фірми, керує персоналом, тобто може виконувати й функції менедже­ра. Найчастіше це характерно для малого бізнесу.

75

А.М. Виноградська. Основи підприємництва

	І	§
лщт		§
В"		£
я		є.
я		о
Спожи	і	Державні

V V

_І

_І

7£ Л

11

	- >»
	8 О
	а «
	а я
	н;й
	Б. в
	В в

_і

'З «

■о аг з *

а

п$ 5 а

з

а

в

а» :ч

а

з

«

о

Й

<Г>

_І

Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві

У зв'язку з серйозними і досить суттєвими змінами в економічній, політичній, правовій і соціальній сферах життєдіяльності суспільства дуже важливо отримати об'єктивну відповідь на питання, щодо того, яким повинен бути сучасний підприємець.

Підприємець постійно готовий йти на ризик, має невичерпну енер­гію, настирливість, не зупиняється перед труднощами, перешкодами на шляху до наміченої мети, має нестандартне мислення й нетрадиційні рішення, готовий сприйняти та реалізувати нові ідеї. Раніше від інших він помічає, відкриває нововведення, правильно оцінює ринкову ситу­ацію, має дар передбачення. Завдяки своїм організаційним здібностям він має бажання усе зробити якомога швидше, не відкладаючи.

Справжній підприємець — це людина оптимістична, завжди вірить у кінцевий успіх свого бізнесу, активна, освічена, компетентна, вина­хідлива, ерудована, упевнена в собі, вимоглива до себе, має авторитет та «ділову хватку», ініціативна, цілеспрямована, кмітлива, принципо­ва, стійка у поглядах, незалежна і самостійна, наполеглива, володіє ети­кетом і правилами ринкових відносин.

Підприємця бачать як людину, що має логічне мислення, комер­ційний склад розуму і боїться не великих витрат, а невеликих прибутків, не шкодує коштів на розвиток системи комунікацій, володіє гострим відчуттям новатора і не втрачає можливість використати перспективну ідею, перетворює на реальність принцип «сьогодні — ідея, завтра — ка­пітал», володіє інформацією і добре орієнтується в ситуації на ринку власної продукції (послуг). Він повинен знати сучасну економічну та правову реальність і знаходити в ній передумови, для розвитку своєї справи. Діловій людині необхідні знання психології партнерських відносин, комунікабельність, вміння «захопити» клієнтів і «робити гроші», розумно керуючи ними.

Підприємництво означає не тільки організацію конкретної сфери господарювання, але й пошук ринкової ніші, адміністративну та фінан­сову діяльність. А це вимагає знань, інтуїції, настирливості, витрима­ності, готовності приймати управлінські рішення та розв'язувати про­блеми.

Той, хто постійно шукає допомоги в організації, управлінні, пла­нуванні, а сам не докладає зусиль, врешті-решт може довести свій бізнес до небезпечної межі. Якщо у великих компаніях керівник може окремі питання просто передоручити будь-кому з підлеглих, то у малому підприємстві керівник-підприємець найчастіше вирішує багато питань самостійно, бере на себе більшу відповідальність. Тому йому потрібно

76

77

А.М. Виноградська. Основи підприємництва

знати основи підприємництва, менеджмент, основи бухгалтерського обліку, а також загальні економічні питання.

Крім того, можна згадати ще й такі якості підприємця: розуміння своїх сильних та слабких сторін, здатність керувати та спроможність особистим прикладом повести за Собою людей, вміння відчувати зміни споживчого попиту та кон'юнктури ринку, вміння розбиратись в лю­дях, намагання постійно розвивати свою справу, стриманість, прак­тичність. Врешті, підприємцю просто не обійтись без міцного здоро­в'я, він має бути психологічно стійким до можливих тимчасових нега­раздів, яких у бізнесі просто не уникнути.

«Діловий портрет» підприємця схематично зображений на рис. 1.16.

Зрозуміло, що є небагато людей, котрі мають увесь перелічений нами набір основних якостей підприємця. Проте деякі якості можна надбати у процесі входження у бізнес, осягнути під час ділового спілку­вання, набути практичних навичок і досвіду.

За практично повної відсутності вищезгаданих ділових якостей або досить обмеженої наявності їх краще утриматись від самостійної підприємницької діяльності. Людина, яка бажає спробувати свої сили на ринковій ниві, може виступати як найманий робітник. Той, для кого бізнес є сенсом життя та основним способом отримання доходів, пови­нен уявляти, на що він йде, враховувати внутрішні і зовнішні фактори, позитивні і негативні моменти.

Формування дієздатного підприємницького корпусу підвищує його роль у суспільстві, оскільки головне завдання — створення матеріаль­них благ, пожвавлення економічних процесів, вирішення соціальних проблем. Справжні підприємці можуть прославитись хорошими спра­вами, досягти успіху, збагатитись. Відкривається також більш широкий простір для змістовного проведення дозвілля. Це — відвідування ресто­ранів, барів, казино, концертів «зірок» естради, бізнес-клубів, турис­тичні мандрівки за кордон.

78

А.М. Виноградська. Основи підприємництва

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ І КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Визначте поняття терміну «підприємець», «підприємництво» з точки зору еволюційного підходу?

2. Що таке підприємництво згідно з чинним законодавством Ук­раїни?

3. Розкрийте зміст підприємництва як особливої форми економіч­ної активності.

4. Які цілі має підприємницька діяльність?

5. Охарактеризуйте підприємництво як певний стиль і тип госпо­дарської поведінки.

6. Які цілі має підприємницька діяльність?

7. Перерахуйте функції підприємницької діяльності.

8. Назвіть основні рушійні сили розвитку підприємництва.

9. Які схожі риси та розбіжності у поняттях «бізнес», «підпри­ємництво»?

10. Назвіть суб'єкти підприємницької діяльності. Які категорії громадян не допускаються до підприємницької діяльності згідно з чин­ним законодавством України?

10. Перерахуйте об'єкти підприємницької діяльності.

11. Яку роль відіграє підприємництво в суспільстві?

12. Які тенденції спостерігаються у розвитку підприємництва в Україні?

13. Поясніть функції та роль малого підприємництва в суспільстві.

14. Які переваги та недоліки притаманні малим підприємствам?

16. Запропонуйте заходи активізації розвитку підприємництва в Україні.

17. Які права мають суб'єкти підприємницької діяльності? Які права гарантуються з боку держави?

18. Визначте сутність та етапи логіки підприємницької діяльності.

19. Що таке підприємницька ідея? Назвіть її складові.

20. У чому полягає необхідність розробки та впровадження нової підприємницької ідеї?

21. Які існують джерела формування підприємницьких ідей та мето­ди "їхнього пошуку?

22. Що таке банк підприємницьких ідей? Як і для чого підприємцю доцільно його створювати?

23. Назвіть мотиви підприємницької діяльності.

24. Які існують теорії мотивації трудової діяльності? Поясніть їхній зв'язок з підприємництвом.

25. Перерахуйте ділові якості сучасного підприємця.

80