Приклади тестових завдань:

Таксономія збудника грипа

Родина Ортоміксовіруси (Orthomyxoviridae)

Рід Influenzavirus

РНК-вмісний вірус

Грип

Гостре інфекційне вірусне захворювання людини, що характеризується ураженням респіраторного тракту, лихоманкою, загальною інтоксикацією, порушенням діяльності серцево-судинної та нервової систем

Основні структурні компоненти віруса грипа

1. Однониткова РНК

2. Капсид

3. Зовнішня ліпідно-вуглеводно-протеїнова оболонка

Антигени вірусу грипу

Віруси грипу мають поверхневі та внутрішні антигени. Внутрішні (S-антиген) – це антигени білків нуклеокапсиду та матріксного білка. Вони відрізняються стабільністю, вони є типоспецифічними та не дають перехресних реакцій. Поверхневі (V-антигени) – є проективними антигенами – це антигени поверхневих глікопротеїнів – гемаглютиніна (Н-антиген) та нейрамінідаза (N-антиген). Антигенна мінливість зумовлена двома процесами – антигенним дрейфом та антигенним шифтом

Дрейф антигенів

Незначні зміни в структурі Н- та N-антигенів за рахунок крапкових мутацій в генах, які кодують їх. В результаті утворюються змінені сероваріанти (штами) того ж підтипу

Шифт антигенів

Повна заміна ділянки геному, що кодують синтез Н- та (або) N-антигенів, що призводять до утворення нового підтипу вірусу грипа А

Нові антигенні варіанти вірусу грипа (відмінні ознаки)

Розрізняються по антигенній будові гемаглютиніна та нейрамідази

Основні варанти вірусів грипа по антигенній будові

1. Вірус грипа А (А₁, А₂)

2. Вірус грипа В (В₁, В₂)

3. Вірус грипа С

4. Вірус грипа Д

Приклади антигенних формул різних штамів віруса грипа

H₂N₂ (A₁ Сингапур)

H₃N₂ (A₁ Гонконг)

Умови циркуляції віруса грипа серед людей

Зниження або відсутність колективного імунітету у населення

Умови з'явлення нових антигенних варіантів віруса грипа

1. Селекція стійких штамів в умовах формування колективного імунітету

2. Генетичні рекомбінації між пташиними та людськими вірусами в організмі птахів

Середовище для культивування віруса грипа

1. Курячий ембріон

2. Культура клітин

Стійкість віруса грипа в зовнішньому середовищі

Стійкість вірусів грипу до факторів зовнішнього середовища невелика. Вони чутливі до ефіру, УФ-випромінення, стандартним дезінфектантам та детергентам, при 56 С гинуть через декілька хвилин. У повітрі приміщень віруси можуть зберігатися декілька годин, в клінічному матеріалі при 4 С – протягом тижня

Джерело інфекції при грипі

1. Хворі люди (тварини – як резервуар інфекції)

2. Вірусоносії

Шляхи передачі грипа

Повітряно-крапельний

Основні етапи патогенеза грипа

Зараження через носоглотку

↓

Проникнення вірусу в клітини циліндричного епітелію за допомогою нейромінідази

↓

Первинна репродукція віруса в епітелії дихальних шляхів

↓

Вірусемія

↓

Загальнотоксичний синдром

↓

Ураження лімфоцитів

↓

Вторинний імунодефіцит, ускладнення

Принципи лабораторної діагностики грипа

1. Виявлення збудника

2. Виявлення специфічних змін у організмі

Особливості постінфекційного імунітету

Людина, що перенесла грип, набуває стійкий постінфекційний гуморальний та клітинний імунітет, який відрізняється своєю вузькою специфічністю та направлений проти сероваріанта (штама) віруса грипу, що викликав це захворювання. Значить, протигрипозний імунітет є підтипо- та штамоспецифічним. Тому поява нових штамів того ж підтипу вірусу А навіть з дуже незначним дрейфом поверхневих антигенів суттєво знижує ефективність імунітету, що вже є в начвності. Подальша антигенна мінливість того ж підтипу вірусу, а тим паче поява, в наслідок шифта антигенів, нового підтипу вірусу А, робить людину беззахисною проти грипозної інфекції

Основні механізми імунітету при грипі

1. Антитіла – антигемаглютиніни, антинейрамінідазні

2. Імуноглобуліни А

3. ІНФα

4. Термолабільні інгібітори

5. Натуральні Т-кілери, макрофаги

Протиінфекційний імунітет тривалий і напружний, але дуже високоспецифічний (він типо-, підтипо- і навіть варіантоспецифічний)

З чим пов’язана висока чутливість дітей до вірусу грипа

Висока ранимість дітей обумовлена недосконалістю неспецифічних та специфічних механізмів імунітету, вразливістю інших систем та органів, що пов’язано з анатомо-фізіологічною незрілістю організму

Методи лабораторної діагностики грипа

1. Імунолюмінісцентна мікроскопія (екпрес-метод).

2. Вірусологічний

3. Серологічний

Експрес-метод діагностики грипу

Виявлення вірусу (антигену) в дослідному матеріалі) за допомогою РІФ (прямої та непрямої) та ІФА. Можна виявити в матеріалі геном вірусів за допомогою ПЛР.

Інгридієнти, що необхідні для накопичення вірусу грипа у вірусологічному методі діагностики

1. Дослідний матеріал

2. Курячий ембріон або культура клітин в середовищі 199

Індикація вірусів грипу у вірусологічному методі діагностики

Проводиться в залежності від лабораторної моделі (за загибеллю, за клінічними та патоморфологічними змінами, за ЦПД, РГА, РГАд)

Інгридієнти для ідентифікації віруса грипа в РГГА

1. Виділенний вірус

2. Специфічна імунна сироватка

3. Еритроцити

Інгридієнти для визначення антитіл проти вірусів грипу в РГГА (серодіагностика грипу)

1. Сироватка хворго

2. Вірусний діагностикум

3. Еритроцити

Чинник підтвердження діагноза грипа за допомогою серологічного метода

Нарастання титру антитіл не менш ніж в 4 рази

Засоби створення активного імунітету при грипі

1. Живі вакцини різних типів

2. Хімічні вакцини (рекомбінантні)

3. Інактивовані вакцини

4. Субодиничні

Засоби створення пасивного імунітету при грипі

1. Протигрипозна сироватка

2. Гамма-глобулін протигрипозний

Препарати для неспецифічної профілактики грипа

Інтерфероногени

Таксономія збудників парагрипу

Родина Параміксовіруси (Paramyxoviridae)

Серотипи 1 та 3 відносяться до роду Respirovirus, а серотипи 2, 4а, 4b - Rubulavirus

Парагрип

ГРВІ, що характеризується переважним ураженням верхніх дихальних шляхів та помірною інтоксикацією

Основні структурні компоненти віруса грипа

1.Однониткова -РНК

2.Капсид

3.Зовнішня ліпідно-вуглеводно-протеїнова оболонка

Антигенні властивості вірусів парагрипу людини (ВПГЛ)

S-Ar внутрішній, V-Ar поверхневий

За антигенами вірусних білків HN, NP, F розрізняють 4 основних серотипи вірусів парагрипу

ВПГЛ -1

ВПГЛ - 2

ВПГЛ – 3

ВПГЛ – 4

Стійкість вірусів парагрипу в зовнішньому середовищі

Швидко гинуть під впливом різних факторів: температури, кислот, лужини, УФВ та ін, чутливі до табельних дезінфікантів.

Епідеміологія парагрипу

Ждерело інфекції - хворі люди

Шлях передачі повітряно-крапельний, рідко контактно-побутовий

Основні етапи патогенеза парагрипу

Проникнення вірусу через слизові оболонки носу, глотки, гортані

↓

Репродукція вірусу в клітинах поверхневого епітелію

верхніх дихальних шляхів

↓

Вірусемія, в наслідок розпаду загиблих клітин і вірусів виникає токсемія

↓

Ураження гортані, трахеїв

↓

Вторинний імунодефіцит,

що сприяє розвитку бактеріальних ускладень

Методи лабораторної діагностики парагрипу

1. Експрес-метод діагностики (РІФ, ПЛР)

2. Вірусологічний метод діагностики

3. Серологічний метод діагностики (РГГА, РЗК, РН )

Особливості посінфекційного імунітету

Нетривалий та ненапружний, типоспецифічний, можлива реінфекція.

Препарати, що використовуються для специфічної профілактики та лікування парагрипу

Профілактичні – відсутні

Лікувальні – імуномодулятори

Таксономія вірусу епідемічного паротиту

Родина Параміксовіруси (Paramyxoviridae)

Рід Rubulavirus

РНК-вмісний вірус

Антигенні властивості вірусів епідемічного паротиту

Серологічно однорідний

Епідемічний паротит („свинка”)

Гостра дитяча інфекція, що характеризується ураженням 11аннього11ки11их 11анньог залоз, рідше – інших органів

Епідеміологія епідемічного паротиту

Джерело інфекції – хворі люди

Шляхи передачі – повітряно-крапельний, рідко контактно-побутовий, через інфіковані слиною предмети

Резистентність вірусу епідемічного паротиту

Вірони мають незначну стійкість у зовнішньому середовищі. Вони чутливі до ефіру, детергентам, деззасобам (розчини спирту, лізола інактивують віруси за декілька хвилин), ферментам (трипсину, фосфоліпазам), висушуванню, УФ-променям, високим температурам (при 55-60 С віруси інактивуються протягом 20 хвилин)

Основні етапи патогенезу епідемічного паротиту

Проникнення вірусу через вхідні ворота інфекції –

верхні дихальні шляхи

↓

Розмноження вірусів в клітинах поверхневого епітелію

верхніх дихальних шляхів, і можливо в 12аннього12ки12их залозах

↓

Вірусемія, рознесення вірусу по організму

↓

Потраплення вірусу в яїчки, підшлункову та щитовидну залози, мозкові оболонки, що призводить до їх запалення

↓ ↓

Можуть бути ускладнення – орхіт Безсимптомний

(і як наслідок – 12аннього12), менінгіт, перебіг

менінгоенцефаліт, панкреатит.

Методи лабораторної діагностики епідемічного паротиту

1. Вірусологічний метод діагностики

2. Серологічний метод 12аннього12ки (ІФА, РЗК, РГГА)

Вірусологічний метод діагностики епідемічного паротиту

Його проводять, інфікуючи курячі ембріони або культури клітин (клітини нирок мавп, ембріону людини, HeLa та інші).

Індикацію вірусу проводять у курячому ембріоні за допомогою РГА, в культурах клітин за наявністю ЦПД або МІФ. Ідентифікацію виділеного вірусу проводять за допомогою РГГА, РІФ, РН, РЗК

Серологічний метод діагностики епідемічного паротиту

Проводиться з парними сироватками хворого, які беруться з інтервалом в 10 – 15 діб. Наростання титру антитіл в 4 і більше разів вказує на паротитну інфекцію.

Використовується також ІФА для виявлення в сироватці хворого специфічних антитіл класу IgM, що вказує на активну інфекцію

Препарати, що використовуються для лікування та профілактики епідемічного паротиту

Для лікування та пізньої профілактики - специфічний імуноглобулін.

Специфічна профілактика – жива вакцина.

Таксономія респіраторно-синцитіального вірусу (РС-вірус)

Родина Параміксовіруси (Paramyxoviridae)

Рід Pneumovirus

РНК-вмісний вірус

РС-інфекція

Гостре захворювання нижніх дихальних шляхів у новонароджених та дітей 12аннього віку

Основні властивості характерні для РС-віруса

1. Аглютинує еритроцити

2. Вірус має характерну морфологію, що виявляється при електронній мікроскопії

Антигенні властивості РС-вірусів

S-Ar внутрішній, V-Ar поверхневий. Серологічно неоднорідний, має сероваріанти

Епідеміологія РС-інфекції

Джерело інфекції – хвора людина, вірусоносій

Шляхи передачі – контактно-побутовий та повітряно-крапельний

Особливості патогенезу РС-інфекції

Вхідні ворота інфекції: верхні дихальні шляхи

↓

Проникнення вірусу в епітеліальні клітини

↓

Репродукція вірусу в клітинах циліндричного епітелію верхніх дихальних шляхів, що призводить до їх загибелі

↓

Генералізація процесу з розповсюдженням

на нижні дихальні шляхи

↓

Розвиток вторинного імунодефіциту,

що призводить до розвитку вторинних

бактеріальних інфекцій

↓

Можлий розвиток імунопатологічних реакцій в результаті утворення імунних комплексів

Методи лабораторної діагностики РС-інфекції

1. Експрес-метод діагностики (ІФА, РІФ, рідше РЗК, РН)

2. Мікроскопічне (гістологічне) обстеження

3. Вірусологічний метод діагностики

4. Серологічний метод діагностики (РН, РЗК, РНГА, ІФА)

Таксономія збудника кору

Родина Параміксовіруси (Paramyxoviridae)

Рід Morbillivirus

РНК-вмісний вірус

Антигенні властивості вірусу кору

Серологічно однорідний

Кір

Гостре інфекційне захворювання, що характеризується лихоманкою, катаральним запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та очей, також плямисто-папульозним висипанням на шкірі.

Стійкість віруса кору в зовнішньому середовищі

Швидко гинуть під впливом різних факторів: температури, кислот, лужини, УФВ та ін, чутливі до табельних дезінфікантів.

Епідеміологія кору

Джерело інфекції – хвора людина. Хворіють люди різного віку, але частіше діти 4 – 5 років.

Шляхи передачі: основний - повітряно-крапельний, рідше - контактний. Найбільша інфікованість у продромальний період та в 1-шу добу появи висипу. Через 5 діб після появи висипу хворий не 13ороно віру.

Особливості патогенезу кору

Слизова оболонка верхніх дихальних

шляхів та очей

↓

Потраплення вірусу в підслизову оболонку та лімфатичні вузли

↓

Репродуція вірусу в клітинах цих тканин та органів

↓

Потраплення в кров (вірусемія)

↓

Ураження ендотелію 13ороно віру судин,

що зумовлює появу висипу

↓

Розвиток набряку та некротичні зміни тканин

Імунітет після перенесеного кору

Після перенесеного кору формується довічний гуморальний імунітет

Методи лабораторної діагностики кору

1. Експрес-діагностика (РІФ, ПЛР, ІФА, РНГА, РГГА)

2. Вірусологічний метод діагностики

3. Серологічний метод діагностики (РЗК, РГГА, РГГА, РН, ІФА)

Експрес-діагностика кору

Її використовують частіше інших більш складних методів для раннього виявлення антигену та внутрішньоклітинних вірусних включень і для виявлення специфічних антитіл. Антигени визначають, досліджуючи методом імунофлюоресценції уражені епітеліальні клітини, які отримують з відокремлення носоглотки та/або зіскобів елементів висипання. В У носоглотковому відокремленні або у мазках-відбитках, які пофарбовані за Романовським-Гімзе, можна виявити гігантські багатоядерні клітини – симпласти, що містять цитоплазматичні включення темно-рожевого кольору на фоні фіолетової цитоплазми. Антитіла виявляють у сироватці починаючи з 2-го тижня захворювання методом ІФА або РНГА

Вірусологічний метод діагностики кору

Заснований на виділенні вірусу з крові та носоглоткового змиву хворого на культурі клітин (первинно-трипсонізовані культури клітин нирок мавп, ембріону людини та 14ороно вірусної14 культури клітин амніону людини). Вірус кору дає ЦПД на культурі клітин – утворення гігантських багатоядерних клітин (симпластоутворення) з цитоплазматичними включеннями. Індикацію вірусу можна провести також за допомогою реакції гемадсорбції з еритроцитами мавп. Для ідентифікації корового вірусу використовують: реакцію гальмування гемадсорбції з сироваткою імунізованих тварин, реакцію нейтралізації ЦПД, РГГА, та РІФ

Серологічний метод діагностики кору

Носить частіше ретроспективний характер. Досліджують парні сироватки у реакціях РЗК, РНГА, РГГА. Антитіла виявляють в сироватці починаючи з 2 –го тижня захворювання. Збільшення титру антитіл в 4 рази і більше підтверджує діагноз. Використання ІФА дозволяє виявити антитіла до вірусу кору класа IgM та IgG. Наявність IgM говорить про гостру корову інфекцію, а IgG свідчить про раніше перенесену інфекцію або вакцинацію

Специфічна профілактика кору

Планову специфічну профілактику кору проводять 14ороно в введенням дітям першого року життя живої коревої вакцини з атенуйованих штамів або асоційованої вакцини (проти кору, паротиту, краснухи). Ослабленим дітям вводять нормальний людський інтерферон.

Таксономічне положення збудників 14ороно вірусної інфекції

Родина Coronaviridae

Рід Coronavirus

РНК-вмісний вірус

Широко розповсюджені в природі, викликають ураження респіраторних органів (в тому числі SARS), ШКТ, нервової системи людини, а також тварин.

Антигенні властивості коронавірусів

Серологічно неоднорідні – 3 серотипа

Резистентність коронавірусів

Віруси чутливі до кислот, УФ-променів; при нагріванні до 56⁰С гинуть через 10-15 хвилин. При кімнатній температурі зберігаються декілька днів. Стійки до низьких температур, ліофілізації.

Епідеміологія 15орона вірусної інфекції

Джерело інфекції – хвора людина.

Шляхи передачі - повітряно-крапельний.

Особливості патогенезу 15орона вірусної інфекції

Вхідні ворота інфекції:

слизові оболонки верхніх дихальних шляхів

↓

Первинна репродукція вірусу

↓

Профузний насморк

↓

Формування противірусного

гуморального імунітету ↓

↓ Можливе виникнення

Виникнення вторинного симптомів гострого

імунодефіциту гастроентерита

↓

Вторинні бактеріальні інфекції

Методи лабораторної діагностики 15орона вірусної інфекції

1. Експрес-метод діагностики (РІФ)

2. Серологічний метод (РГГА, РЗК, РН).

Таксономічне положення збудника аденовірусної інфекції

Родина Adenoviridae

Рід Mastadenivirus

ДНК-вмісні віруси

Антигенні властивості аденовірусів

Серологічно неоднорідні, поділяється на серогрупи та серотипи

Резистентність аденовірусів

Аденовіруси достатньо стійки у зовнішньому середовищі. У неочищених суспензіях при кімнатній температурі і рН у межах 6-9 віруси виживають протягом двох тижнів, у воді при 4 С – більше двох місяців. Віруси залишаються життєздатними на фомітах – пилових та інших часточках, що взвішені у повітряному середовищі. Інфективність вірусів не знижується при обробці ефіром та хлороформом.

Аденовіруси швидко гинуть при нагріванні до 56 С (через 5 хвилин), під дією УФВ, при обробці дезінфектантами

Епідеміологія респіраторної аденовірусної інфекції

Джерело інфекції – хвора людина, вірусоносій.

Шляхи передчі – повіртряно-крапельний, повітряно-пильовий, „кишкові” аденовіруси мають аліментаний шлях передачі.

Особливості патогенезу аденовірусної інфекції

Вхідні ворота інфекції: слизві оболонки

верхніх дихальних шляхів, очей

↓

Репродуція вірусу в епітеліоцитах верхніх дихальних шляхів та регіонарних лімфовузлах

↓

Коротка вірусемія та генералізація процесу

↓

Органні ураження (слизових оболонок глотки, кон‘юктив, носу, ураження легенів, мезентеріальних лімфатичних вузлів, печінки, селезінки тощо)

За типом ураження чутливих клітин розрізняють

3 типи інфекцій:

1. Продуктивна інфекція.

2. Персистуюча інфекція.

3. Трансформуюча інфекція.

Методи лабораторної діагностики аденовірусної інфекції

1. Експрес-методи діагностики ( РІФ, ІФА, РІА, ІЕМ).

2. Вірусологічний метод.

3. Серологічний метод діагностики (РЗК, РН, РГГА, ІФА).