9.2 Державне регулювання конкуренції

Держава, регулюючи процес конкуренції, переслідує наступні основні цілі:

• захист споживачів від можливих негативних результатів процесу конкурентної боротьби. При цьому контролюється три головних моменти: якість обслуговування, рівень цін та відповідність реклами дійсному характеру послуг;

• захист існуючих на ринку підприємств від придушення конкурентами. Мова тут йде не о захисті від діяльності конкурентів в загалі, а о припиненні порушень окремими підприємствами „правил гри” ( несумлінна конкуренція);

• захист суспільства у цілому від можливих негативних наслідків діяльності конкуруючих підприємств (забруднення навколишнього середовища, створення соціальної напруженості і т.п.)

У розвинутих капіталістичних країнах застосовується багато цінове комплексне регулювання суспільного виробництва з боку держави, кожній з цих країн властива не одна, а декілька конкретних систем регулювання. Це пов’язано з обраною стратегією розвитку виробництва. Так, наприклад, у Франції в основі концепції регулювання полягає збалансований розвиток виробництва, а у США - підвищення попиту над пропозицією. В Англії отримала розвиток концепція підтримання збалансованості економіки при помірному рості виробництва. Кожній концепції відповідають свої методи регулювання. При цьому використовуються три основні форми впливу: економічне, адміністративно-економічне, адміністративне.

Економічні методи регулювання можна розділити на три напрямки: регулювання доходів (податки), регулювання витрат (бюджетна політика), кредитно-грошова політика. Податкові доходи держбюджету підрозділяються на прямі та непрямі. К прямим відносяться податок на прибуток підприємств, податок на доходи, які отримані з фізичних осіб, інші прямі податки (податки на підприємства транспорту, на легкові автомобілі і т.і.)

Непрямі податки включають в себе митні мита, податки на окремі види товарів, гербові та реєстраційні збори, земельний податок.

Одним із методів регулювання економіки виступає бюджетна політика, включаючи вплив на державні витрати, а також регулювання співвідношення доходів і витрат бюджету. Основні види витрат складають державні капвкладення, державні закупки товарів та послуг, витрати держави на НДР, витрати на соціальні потреби, державні субсидії та кредити.

Кредитно-грошова політика відображається у регулюванні надання кредитів і рівня облікового відсотку, а також у регулюванні грошового обігу. Методи державного регулювання можуть бути як прямі, так і непрямі. Так, прямий вплив відбувається у вигляді цільового фінансування розвитку пріоритетних напрямків.

Непрямий вплив на економіку та формування доходів відбувається через сукупність податків за наступною класифікацією: в залежності від об’єкту оподаткування на прямі та непрямі; від органу здійснюючого стягнення та їх розподіл - на державні та місцеві; від порядку використання - на загальні і змішанні.

9.3 Методика аналізу діяльності конкурентів

Загальні напрямки щоденної роботи комерційної служби транспортних підприємств по вивченню конкурентів:

• виявлення усіх конкуруючих підприємств у зоні діяльності АТП і основних факторів функціональної конкуренції, що впливають на транспортно-збутову діяльність обслуговуваємої клієнтури;

• аналіз сильних сторін та слабостей груп конкурентів і кожного конкуруючого підприємства в окремості;

• аналіз конкретних причин, за якими ти або інші вантажовласники віддають перевагу звертатися до послуг конкурентів або, навпаки, відмовлятися від них.

Проведений аналіз повинен закінчуватися розробкою програм конкретних заходів, направлених на „завойовування” окремих споживачів.

Аналізуючи характеристики будь-якого підприємства, які є дійсним суперником на ринку або розглядається у якості потенціального конкурента, слідує поділяти їх на об’єктивні та суб’єктивні.

Об’єктивні характеристики обумовлені, насамперед, ринковою та технологічною спеціалізацією підприємства і властиві, у тому чи іншому ступені, усім підприємствам, які відносяться до певної групи.

Суб’єктивні характеристики пов’язані з особливостями розвитку даного конкретного підприємства і носять сугубо індивідуальний характер.

Об’єктивні характеристики конкуруючих підприємств досить яскраво проявляються при конкуренції перевізників різних видів транспорту.

До суб’єктивних характеристик відносяться:

• положення та динаміка діяльності підприємства-конкурента на тих сегментах ринку, де воно пропонує свої послуги (ринкова доля конкурента, тенденції зміни попиту на його послуги, кількість споживачів його послуг, дії конкурента по виходу на нові для нього сегменти ринку);

• послуги, які пропонує конкурент і умови їх реалізації;

• ціни, за якими конкурент реалізує власні послуги та підхід до призначення і зміни цін, якого він притримується;

• технічне оснащення підприємства-конкурента.