3 Види потреб в матеріалах.

Потреба в сировині і матеріалах — це необхідна до певного терміну кількість сировини і матеріалів для забезпечення виконання заданої програми виробництва.

Потреба в матеріалах на певний період називається періодичною потребою. Вона складається з первинної, вторинної і третинної потреб на матеріали.

Під первинною потребою розуміється потреба в готових виробах вузлах і деталях, а також в запасних частинах, що купуються. Розрахунок первинної потреби здійснюється за допомогою методів математич­ної статистики і прогнозування. Первинна потреба розраховується д. підприємств, що працюють у сфері торгівлі Для промислових підприємств первинну потребу слід розкладати на вторинні складові.

Під вторинною потребою розуміється потреба в комплектуючих вузлах, деталях і сировині, що є необхідною для випуск готових виробів згідно з встановленою програмою.

При розрахунку вторинної потреби повинні бути задані:

• первинна потреба, що включає відомості про об'єми і терміни;

• специфікації або відомості про вживання;

• можливі додаткові постачання;

• кількість матеріалів, що знаходяться у розпорядженні підприємства.

Для визначення вторинної потреби використовуються детер­міновані методи розрахунку. Якщо застосувати детерміновані мето­ди неможливо, то вторинну потребу прогнозують, використовуючи дані про витрату сировини і матеріалів за минулі періоди.

Під третинною потребою розуміється потреба виробництва в допоміжних матеріалах і інструменті, що зношується і потребує за­міни. Вона може бути визначена, виходячи з вторинної на основі показників використання матеріалів (тобто на основі використання стохастичних методів розрахунку).

Залежно від обліку наявних запасів розрізняють брутто- і нетто-потреби в матеріалах.

Брутто-потреба — це потреба в матеріалах на плановий період без урахування запасів на складі або у виробництві. Відповідно під нетто-потребою розуміється потреба в матеріалах на плановий період з урахуванням наявних запасів. Вона визначається як різниця між брутто-потребою і наявними складськими запасами до певного терміну.

Співвідношення різних видів потреб в матеріалах показане на рис. 4.1.

4 Методи визначення потреб в матеріалах

Потреба в залежності від обліку наявних запасів матеріалів

Потреба в залежності від характеру виконуваної функції

Рис. 4.1 Співвідношення різних видів потреб в матеріалах

Для визначення потреб в необхідних матеріалах можуть використовуватися такі методи:

• детерміновані методи розрахунку;

• стохастичні методи розрахунку;

• суб'єктна оцінка за висновками експертів.

Детерміновані методи розрахунку служать для визначення вторинної потреби в матеріалах при відомій первинній потребі. При аналітичному методі розрахунок йде від виробу (тобто його специ­фікації) сходинками ієрархії зверху вниз. Синтетичний метод припу­скає проведення розрахунків для кожної групи деталей, з урахуван­ням ступеня їх вживання у виробничому процесі.

Стохастичні методи розрахунку дозволяють встановити очі­кувану потребу на основі числових даних. Вони характеризують змі­ни потреби впродовж певного проміжку часу.

Апроксимація середніх значень використовується при коли­ванні потреби в матеріалах по місяцях при стійкому середньому зна­ченні. Прогнозування за допомогою цього методу — це усередню­вання відомих значень потреби в матеріалах.

Метод експоненційного згладжування застосовують для ви­значення потреби на основі рівнів ряду динаміки. Числове значення такої потреби убуває у міру віддалення даного рівня від моменту прогнозу. Для цієї мети в розрахунки вводиться постійний коефіці­єнт згладжування ОС. Значення даного коефіцієнта підбирається так, щоб звести помилку прогнозу до мінімуму.

Позаказний метод припускає, що необхідний матеріал от­римується тільки у разі виникнення потреби. При використанні цього методу складські запаси не створюються. Позаказний ме­тод використовується в умовах одиничного і дрібносерійного виробництва для реалізації потреби у високоякісних матеріалах і громіздких деталях.

Матеріальне забезпечення на основі замовлень можливо по окремих або декількох позиціях. Матеріальне забезпечення по декі­лькох позиціях здійснюється через рівні проміжки часу. При цьому формується єдине замовлення з урахуванням всіх заявок, що посту­пили за даний період.

Матеріальне забезпечення на основі планових завдань ґрун­тується на розрахунку потреби в матеріалах. При цьому задаються ві­домими первинною потребою, структурою виробів у вигляді специ­фікацій і можливою додатковою потребою. При забезпеченні мате­ріалами на основі планових завдань розмір замовлення визначається виходячи з нетто-потреби з урахуванням планованого надходження і наявності матеріалів на складі.

Замовлення матеріалів проводиться тільки в тому випадку, якщо загальна потреба перевищує наявні запаси.

Складський запас — це кількість матеріалів, які призначені для виробничого споживання і є в наявності за даними бухгалтерського обліку. З метою визначення реальної потреби в матеріалах складсь­кий запас ділять на дві частини:

• матеріали, що виділені в розпорядження під намічену програму випуску (вони ще не затребувані цехом);

• матеріали, які ще можна одержати (наявний запас).

Намічений запас — це кількість матеріалів, призначених для реалізації. їх не розглядають як наявні в розпорядженні.

Цеховий запас — це матеріали, що одержані зі складу і знахо­дяться в цеху з метою подальшої переробки.

Матеріальне забезпечення на основі здійснюваного спожи­вання — це своєчасне поповнення запасів і підтримка їх на такому рівні, який дозволяє покрити будь-яку потребу до нового над­ходження матеріалів.

Розрізняють два методи матеріального забезпечення на основі здійснюваного споживання:

• забезпечення своєчасних замовлень (система регулювання за­пасів з фіксованим розміром замовлення);

• необхідної ритмічності (система регулювання запасів з фіксо­ваною періодичністю).

Економічний розмір замовлення — це величина партії матері­алів. Вона дозволяє скоротити до мінімуму щорічну загальну суму витрат на виконання замовлення і зберігання матеріалів.

Визначення економічного розміру замовлення — це по суті порівняння переваг і недоліків придбання матеріалів великими і малими партіями. Економічний розмір замовлення відповідає мінімальній величині загальних витрат на поповнення запасів.

Загальними витратами на управління запасами називається сума повних змінних витрат і витрат на придбання товару.

Витрати на виконання замовлення — це витрати на реаліза­цію одного замовлення, помножені на кількість здійснених замов­лень впродовж даного періоду часу.

Визначити інтервал між замовленнями можна з урахуванням оптимального розміру замовлення. Розрахунок інтервалу (І) між за­мовленнями можна виконати за формулою

де N — кількість робочих днів в році, дні;

S— потреба в продукті, який замовляють, од.;

Q_опт — оптимальний обсяг замовлення.

Величина замовлення в системі з фіксованим інтервалом часу між замовленнями розраховується за формулою:

ВЗ = МБЗ - ПЗ + ОС ,

Де ВЗ — величина замовлення, од.;

МБЗ — максимально бажане замовлення, од.;

ПЗ — поточне замовлення;

ОС — очікуване споживання під час постачання, од.