5.4. Зберігання товарів

Зберігання товарів - це етап технологічного циклу това­рознавства від випуску готової продукції до споживання чи утилізації. При зберіганні виявляється одна з найважливіших споживчих властивостей товарів - зберігання основних пока­зників якості. Кінцевий результат ефективного збереження товарів - зберігання їх без втрат чи з мінімальними втратами упродовж заздалегідь обумовленого терміну.

Умови зберігання - сукупність зовнішніх впливів навко­лишнього середовища, обумовлених режимом зберігання і розміщенням товарів у складах (сховищах).

Режим зберігання - сукупність кліматичних і санітарно- гігіє-нічних вимог, які забезпечують збереження товарів. Розрізняють кліматичний і санітарно-гігієнічний режими збе­рігання. До кліматичного режиму відносяться вимоги до тем­ператури, відносної вологості повітря, повітрообміну, газово­го складу та освітлення. Для більшості товарів найсприятли­вішими для збереження є знижена температура, але там, де є волога, заморожування погіршує споживчі властивості (шам­пуні, гелі, пінки тощо.).

Товари, які не містять вільної води, можуть зберігатися без псування при дуже низьких температурах (тканини, шкіра, хутра, бакалійні товари).

За технічним станом і вимогами до оптимального темпе­ратурного режиму всі товари поділяють (класифікують) на 6 груп. Це стосується переважно продовольчих товарів:

• заморожені;

• переохолоджені;

• охолоджені ;

• помірні;

• широкого діапазону температур (від -30°С до +30°С) - бі­льшість непродовольчих товарів;

• широкого діапазону позитивиних температур (від - 0°С...25°С) - рідкі парфюмернокосметичні засоби.

Відносна вологість повітря (ВВП) - показник, який хара­ктеризує ступінь насиченості повітря водяною парою і рег­ламентується Держстандартами для кожної групи товарів.

Не менш важливий показник режиму повітрообміну, який характеризує інтенсивність і кратність обміну повітря в на­вколишньому середовищі. Регулюється вентиляцією (ззовні) чи циркуляцією (усередині, що гірше). Повітрообмін може бути природний і примусовий.

Освітленість - показник режиму збереження, який харак­теризується інтенсивністю світла у сховищі.

Газовий склад повітря - показник режиму, який характе­ризує склад газів у навколишньому середовищі.

Характеризується трьома групами компонентів:

• основні гази - кисень, азот і вуглекислий газ;

• інертні гази - водень, гелій, аргон та ін.

• шкідливі газоподібні домішки: окису азоту, сірки, а та­кож озон, аміак, фреон та ін.

У нормальному газовому середовищі міститься : кисню 20,6 %; азоту - 78%; вуглекислого газу - 0,03%. Вміст інерт­них газів -1%.

Вимоги санітарно-гігієнічного режиму зберігання харак­теризуются комплексним показником чистоти, який включає ряд одиничних показників. До них відносяться забруднення мінерального, органічного, біологічного та мікробіологічного походження.

Розміщення товарів відносять до найбільш значущих факто­рів, які визначають умови зберігання. Характеризується показни­ками завантаження складів: площею і коефіцієнтом завантажен­ня, висотою розміщення. При розміщенні товарів на зберігання необхідно керуватися певними правилами, що ґрунтуються на принципах сумісності, безпеки та ефективності.

Відповідно до правил товарного сусідства, не можна збері­гати разом товари, вимоги до температурно-вологого режиму зберігання яких, а також газового складу середовища і повіт­рообміну різні. Наприклад, масло і оселедець чи нітрофарба і чай, кава і косметичні товари. Треба раціонально використо­вувати складські приміщення. Показником є коефіцієнт зава­нтаження, який розраховується як відношення обсягу заван­таження (обсяг товару в складі) до загального обсягу складу.

Під раціональною експлуатацією складів вважають їх оп­тимальне завантаження та аеропростір, які виключають недо­вантаження і перевантаження складів. Правило раціональної експлуатації складів грунтується на принципах сумісності, безпеки та ефективності, при цьому мається на увазі ефекти­вність економічна і соціальна.

Економічна ефективність визначається витратами на зберігання (витрати електроенергії, амортизація складів і об­ладнання, оренда приміщення, витрати праці тощо), а також втратами при зберіганні і вартістю реалізованої продукції.

Соціальна ефективность при зберіганні товарів зумовлена їх збереженням, які забезпечують мінімум витрат, сприяють раціональному використанню природних і трудових ресурсів. Саме для принципів безпеки та ефективності потрібно за­безпечити механізацію вантажно-розвантажувальних робіт у

складах, внаслідок чого знижуються нераціональні витрати важкої ручної праці, замінивши її працею механізованою. Крім обладнання для виконання цих вимог, необхідно забез­печити нормативні проїзди і проходи для техніки. Тому роз­міщувати стелажів потрібно тільки за нормами, а раціональні проходи повинні бути такими: центральний вантажний про­їзд - 1-1,5 м, бокові проходи - 0,7-1 м. Висота завантаження: 2,8-4,5 м зі стійким штабелем.

Методи розміщення можуть бути тарними і безтарними.

Терміни зберігання залежать від товарів і можуть бути швидкого псування, короткого зберігання, довгострокового зберігання. На всі товари є нормативи.

Терміни придатності та експлуатації товарів є елемен­том збереження й експлуатації товарів показані на схемі кла­сифікації товарів за термінами придатності (рис. 8).

Рис. 8. Класифікація товарів за термінами придатності

Залежно від тривалості й особливостей товарів терміни придатності поділяють на граничні, гарантійні і прогнозовані.

Граничні терміни придатності встановлюються на товари, які швидко псуються, на період від виготовлення до спожи­вання. До товарів швидкого псування відносяться товари з терміном придатності від кількох годин до кількох діб і ко­ливаються в межах від 6 год. Це стосується продовольчих то­варів, частково фармацевти.

Терміни придатності не можуть продовжуватися.

Товари короткого терміну зберігання - це товари з тер­міном придатності 0,5-30 діб. Усі вони також стосуються ха­рчових продуктів.

Товари довгострокового зберігання поділяють на товари з обмеженням і без обмеження термінів придатності.

З обмеженням можуть зберігатися від одного місяця до року і більше, але термін їх зберігання обов'язково нормуєть­ся. Сюди входять продовольчі і непродовольчі товари, у яких уповільнений процес погіршення якості. При цьому безпека товарів може втрачатися, а може і зберігатися при дотриман­ні умов зберігання.

Товари тривалого зберігання без обмеження терміну мо­жуть зберігатися протягом декількох років без втрати основ­них споживчих властивостей. До них відносять більшість не­продовольчих товарів. Для товарів цієї групи встановлюють­ся лише прогнозовані терміни зберігання.

Непродовольчі товари завдяки своїй природі краще ви­тримують несприятливі зовнішні впливи, тому здатні зберіга­тися десятки і сотні років. Проте для більшості непродоволь­чих товарів характерне постійне чергування використання за функціональним призначенням, або експлуатації з певними періодами зберігання. Наприклад, коли автомобіль викорис­товується за призначенням (перевезення вантажів або паса­жирів), це час його експлуатації, а коли він стоїть, то це час зберігання. Тому для таких товарів важливіші не терміни зберігання, а терміни експлуатації.

Терміни експлуатації - це тривалість використання не­продовольчих товарів у відповідності з призначенням без іс­тотної втрати споживчих властивостей. Терміни експлуатації включають і терміни збереження.

Контроль за дотриманням умор і термінів придатності (збереження) у торгових організаціях здійснюють товарозна­вці.