4.1. Видова структура міжнародних відносин

Видова структура міжнародних відносин охоплює низку специфічних взаємодій між їхніми учасниками, кожна з яких пов'язана з окремою, відносно відмежованою від інших сферою діяльності людей. Серед видів міжнародних відносин традиційно виокремлюють зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні, а починаючи з другої половини XX ст., також відносини у сфері культури та інформації.

Найважливіші поняття видової структури міжнародних відносин широко застосовуються як у спеціальній, так і в іншій літературі, незважаючи на те, що їх трактування доволі розмите, межі визначені слабо, а питання щодо співвідношення видів фактично не розв'язане.

Суттєвою проблемою наукового розуміння співвідношень ви-дів міжнародних відносин є досить поширене ототожнення зовнішньополітичних відносин із міжнародними. У сучасній теорії міжнародних відносин зовнішньополітичні стосунки між держа' вами переважно ставлять на вершину ієрархії, з огляду на ідею узагальнювального характеру політики. Водночас специфіка і межі політичних відносин також визначені досить нечітко, а щодо їх характеру та особливостей досі триває гостра полеміка.

Якщо виходити з того, що політика поєднує діяльність людей у галузях економіки, соціальних відносинах, культурі, освіті, науці тощо, то можна дійти висновку, що політичні відносини інтегрують усі інші їх види, кожен з яких виступає як поодиноке явище. Політика узагальнює будь-які види людської діяльності, позаяк суб'єкти у міжнародних відносинах завжди послуговуються політичними засобами. Цей погляд поширений, насамперед, у політичних науках, зокрема у працях Я. П'єтра-ся, А. Камінського та інших політологів.

Антитезою до такої позиції є твердження, що кожний із видів міжнародних відносин має власну, відносно відмежовану (автономну) від інших сферу, а саме їх поняття потрібно розглядати як узагальнювальне. Зокрема, Г. Морґентау, формулюючи основні принципи реалізму, стверджував, що зовнішня політика керується власними реаліями та закономірностями і тому зберігає автономію від інших видів міжнародних відносин. У підсумку вона завжди є боротьбою за владу в міжнародному середовищі, тобто за легалізацію права впливати на зміст і характер процесів, що у ньому відбуваються. На його думку, держави "можуть визначати свої цілі в термінах релігійного, філософського, економічного чи соціального ідеалу. Вони можуть сподіватися, що він матеріалізується завдяки внутрішній силі, божественному втручанню чи природному ходові людської історії... Але завжди, коли вони намагатимуться досягнути мети засобами міжнародної політики, це буде означати боротьбу за владу"1. Звідси випливає, що суб'єкти міжнародних відносин не завжди діють політично чи з політичних міркувань.

Як зазначає Р. Арон, поняття "політика" має два нетотожні значення, що випливають з англійських: "policy" і "politics". Політика у першому розумінні — це програма, метод дій і дії, які здійснює людина чи група людей стосовно певної проблеми або сукупності проблем, що стоять перед суспільством. У другому розумінні політика стосується тієї сфери суспільного життя, де конкурують або борються різні політичні (у значенні policy) напрями2.

Водночас зауважимо, що зовнішня політика має обстоювати економічні, культурні та будь-які інші інтереси держави, хоч Політичні цілі їм далеко не завжди тотожні. Політичні відносини

Morgenthau H.J. Politics among Nations. — New York, 1971. — P. 25. ' Арон P. Демократия и тоталитаризм. — M., 1993. — С. 21 22.

досить специфічні з огляду на завдання, які постають перед суб'єктами у цій сфері діяльності:

—забезпечення, і дипломатичним шляхом також, національних інтересів, які, насамперед, пов'язані з інтересами самозбереження держави (тобто національної безпеки);

—встановлення та підтримання впливу на інших учасників міжнародних відносин, щоб реалізувати будь-які національні інтереси за посередництвом міжнародних відносин;

—боротьба за місце в ієрархії учасників міжнародних відносин, що дає змогу реалізувати значно ширше коло інтересів.

Відносини, що здійснюються з метою реалізації таких завдань, спрямовані на специфічну сферу, де діють особлигі закономірності та притаманні їй реальності, що, однак, не означає відмежування політики від інших видів міжнародних відносин, і навпаки. Міжнародні політичні відносини не відокремлені від інших, але вони й не акумулюють усі різновиди відносин. Вони взаємопов'язані з економічними, культурними та будь-якими іншими видами й визначають зміст і характер військових та дипломатичних відносин. Не йдеться про визначальність будь-якого виду міжнародних відносин, а про логіку взаємозв'язку між ними, яка, на наш погляд, пов'язана з тим, що політичні відносини, як і зовнішня політика, служать забезпеченню різнопланових національних інтересів. Логічно також стверджувати, що у будь-якій сфері міжнародних відносин існують досить виразні особливості та закономірності, а тому досить часто виникає невідповідність між політичними, економічними, культурними чи будь-якими іншими інтересами та цілями держав.