Аудіовізуальний і комп’ютерний етапи обміну інформації

Аудіовізуальниий, а за ним і комп’ютерний етапи обміну інформації посилили процеси комунікації. Перший з’явився завдяки другій індустріальній революції. Радіо і телебачення на початку ХХ ст. стали великою сугестивною та маніпулятивною силою, що миттєво поширюється в часі й просторі на аудиторію. Ці технічні засоби миттєво реагують на подію, мають більші виражальні реалістичні можливості імітації живого спілкування. З переходом на етап електронномедійний і з виникненням інтернету з’являється віртуальний засіб обміну інформації.

На комп’ютерному етапі папір використовується лише для відтворення візуально оформлених документів, а решту – систематизацію, зберігання, переробку й передачу інформації – бере на себе комп’ютер. На думку професора А. В. Соколова, головна відмінність електронного діалогу від міжособистісної усної комунікації полягає у факті спілкування не з людиною, а з електронною пам’яттю. Діалог «людина – ЕОМ» – головна відмінність електронної комунікації від усної чи письмової комунікації, де має місце прямий або опосередкований документом діалог «людина – людина».

Тема 2. Пражурналістські явища стародавнього світу

Питання про існування пражурналістики, яку ще називають протожурналістикою, знаходиться на вістрі вивчення питань журналістикознавства, яке досліджують Прохоров Е.П., Триков В.П., Лучинський Ю.В., Козлова М.М., Різун В.В., Михайлин І.Л., Казакова Т.В. та ін.

У стародавні часи існували інформаційні явища, наближені до засобів масової комунікації: різноманітні написи, спілкування на площі, виступи ораторів, театральні видовища, література тощо, – було прийнято називати пражурналістськими.

Щодо першої частини слова пражурналістика чи протожурналістика – читаємо у «Сучасному тлумачному словнику української мови»:

Пра… Перша частина слів, що вносить значення: 1) початковий, давній; 2) прямий зв’язок спорідненості по висхідній чи низхідній лінії та ін.

Прото… (грец. protos – перший). Перша частина складних слів, що означає: віднесеність до витоків чого-н., первинність чого-н.

Зважаючи на те, що ми вивчаємо стан початкового етапу розвитку журналістики й витоків її, вважаємо ці слова рівнозначними, хоча більшість дослідників вживають перший термін. Так, І.Л. Михайлин пише:

Пражурналістика – це такий стан масово-інформаційної діяльності, що передує народженню друкованих періодичних видань і характеризується усними і писемними способами збирання, обробки та поширення інформації у стародавньому світі.

Т.В.Казакова, спираючись на визначення В.В.Різуна і В.Й. Здоровеги, дає таке визначення:

Пражурналістика – це процеси соціальної комунікації, що існували до появи преси, які або були пов’язані з цілеспрямованим поширенням у «психологічній масі» актуальної соціально значущої інформації, або сприяли виникненню форм публіцистики і періодики.

Усі пражурналістські явища прийнято поділяти на усні й письмові.

Усна пражурналістика – це діяльність гінців, герольдів, інформування через вигукування оголошень, міжособистісне й групове спілкування, ораторство різних видів (політичне, судове, релігійне, морально-етичне, побутове), епічна поезія тощо.

Головні види письмової пражурналістики: написи, оголошення, що збереглися на стінах, мармурових плитах, п’єдесталах, «кам’яні листівки», афіші, скрижалі, фасти, аннали, протогазети, епістолярний жанр, історична проза, літературно-публіцистичні форми (записки, памфлети) тощо.

Іноді науковці виділяють ще й знакові явища пражурналістики.

До знакових явищ певною мірою відносять народні збори, масові видовища (свята, похорони), публічну поведінку політичного діяча, обеліски, що споруджувалися на місці виграної битви, монументальні споруди знаменитим громадянам тощо.

Проміжним явищем між знаковою й усною формами пражурналістики можна вважати театральні вистави.

Найчастіше пражурналістські явища позначені синкретизмом, вони нерозривно пов’язані з життям суспільства і його ідеологією.

Синкретизм (гр. synkretismos – поєднання) – нерозчленованість, злитість, характерні для початкового, нерозвинутого стану будь-якого явища.

Майже у кожній із країн Стародавнього Сходу й античності певною мірою присутні чи не всі названі форми усної й письмової пражурналістики, що стали підґрунтям для розвитку журналістики.