
- •Тема 1. Педагогіка як наука і навчальний предмет, її зв'язок з іншими науками
- •1.1. Педагогіка - наука про виховання
- •1.2. Об'єкт, предмет, функції і завдання педагогіки
- •1.2. Об'єкт, предмет, функції і завдання педагогіки
- •1.4. Система педагогічних наук
- •1.5. Зв'язок педагогічної науки з іншими науками
- •Тема 2. Методологія і методи педагогічних досліджень
- •2.1. Поняття про методологію педагогіки і її рівні
- •2.2. Філософські основи педагогіки
- •2.3. Конкретно-методологічні принципи педагогічних досліджень
- •2.4. Організація педагогічного дослідження
- •2.5. Система методів і методика педагогічного дослідження
- •Тема 3. Загальні закономірності розвитку особистості
- •3.1. Процес розвитку особистості
- •3.2. Спадковість і розвиток
- •3.3. Вплив середовища на розвиток особистості
- •3.4. Розвиток, виховання і формування особистості
- •3.5. Діяльність як фактор розвитку. Діагностика розвитку
- •Тема 4. Вікові та індивідуальні особливості розвитку
- •4.1. Вікова періодизація
- •4.2. Особливості виховання учнів різних вікових груп
- •4.3. Врахування індивідуальних особливостей
- •Тема 5. Педагогічний процес
- •5.1. Педагогічний процес як система
- •5.2. Цілісність педагогічного процесу
- •5.3. Закономірності педагогічного процесу
- •5.4. Етапи педагогічного процесу
- •Тема 6. Інновації в педагогіці
- •6.1. Поняття інновації
- •6.2. Класифікація нововведень в освіті
- •6.3. Інноваційна педагогіка
- •6.4. Гуманістична педагогіка
- •Розділ II дидактика
- •Тема 7. Дидактика як теорія освіти і навчання
- •7.1. Загальне поняття про дидактику. Предмет і завдання дидактики
- •7.2. Основні дидактичні концепції
- •7.3. Становлення сучасної дидактичної системи
- •Тема 8. Процес навчання як цілісна система
- •8.1. Поняття процесу навчання, його структура
- •8.2. Функції процесу навчання
- •8.2. Функції процесу навчання
- •8.4. Психологічні основи діяльності учнів у процесі навчання
- •8.5. Діяльність учителя і учня в різних видах навчання
- •Ема 9. Принципи навчання
- •9.1. Принципи навчання як дидактична категорія
- •9.2. Закони і закономірності навчання
- •9.3. Характеристика принципів навчання
- •Тема 10. Зміст загальної освіти
- •10.1. Поняття і сутність змісту освіти
- •10.2. Джерела і фактори формування змісту шкільної освіти
- •10.3. Базовий навчальний план середньої загальноосвітньої школи
- •III. Кількість годин на тиждень за предметами та курсами
- •10.4. Характеристика навчальних програм, підручників і навчальних посібників
- •10.6. Стратегія розвитку варіативної освіти в Україні
- •11.2. Класифікація методів навчання
- •I. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •II. Методи стимулювання і мотивації навчання.
- •11.3. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- •11.4. Методи стимулювання навчальної діяльності школярів у процесі навчання
- •11.5. Методи контролю і самоконтролю в навчанні
- •11.6. Проблема оптимального вибору методів навчання
- •Тема 12. Засоби навчання
- •12.1. Поняття засобів навчання та їх класифікація
- •12.2. Матеріальні засоби навчання
- •12.3. Засоби матеріалізації розумових дій
- •Тема 13. Форми організації навчального процесу в школі
- •13.1. Поняття про форми організації навчального процесу в школі
- •13.2. Функції форм навчання
- •13.3. Форми організації навчання та їх розвиток у дидактиці
- •Тема 14. Урок - основна форма організації навчання в сучасній школі
- •14.1. Урок як цілісна система
- •14.2. Типологія і структура уроку
- •14.3. Організація навчальної діяльності учнів на уроці
- •14.4. Підготовка учителя до уроку
- •14.5. Аналіз і самооцінка уроку
- •1. Загальна структура уроку.
- •2. Реалізація основної дидактичної мети уроку.
- •3. Здійснення розвитку учнів у процесі навчання.
- •4. Виховання в процесі уроку.
- •5. Дотримання основних принципів дидактики.
- •6. Вибір методів навчання.
- •7. Робота вчителя на уроці.
- •8. Робота учнів на уроці.
- •9. Гігієнічні умови уроку.
- •10. Деякі спеціальні завдання.
- •Тема 15. Організація самостійної роботи учнів на уроці
- •15.1. Самостійна навчальна діяльність та її види
- •15.2. Система вправ та завдань
- •15.3. Самостійна робота з книгою
- •15.4. Організація лабораторних та практичних занять
- •Тема 16. Перевірка і оцінка результатів навчання
- •16.1. Суть контролю навчання як дидактичного поняття
- •6.2. Методи і форми контролю
- •16.3. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти
- •1. Показники сформованості знань.
- •2. Показники сформованості умінь
- •3. Показники сформованості навичок
- •16.4. Неуспішність учнів
- •Розділ III теорія виховання Тема 17. Проблема мети і завдань виховання
- •17.1. Проблема мети виховання
- •17.2. Мета виховання в сучасній школі
- •17.3. Завдання виховання
- •Тема 18. Загальні закономірності і принципи виховання
- •18.1. Характеристика закономірностей і умов виховання
- •18.2. Принципи педагогічного процесу
- •18.3. Специфіка принципів виховання
- •18.4. Суспільна спрямованість виховання
- •18.5. Зв'язок виховання з життям, працею
- •18.5. Зв'язок виховання з життям, працею
- •18.8. Індивідуальний підхід
- •18.9. Єдність виховних впливів
- •Тема 19. Загальні методи і засоби виховання
- •19.1. Поняття про сутність методів, прийомів і засобів виховання. Умови, що визначають вибір методів виховання
- •19.2. Класифікація методів виховання
- •1. Методи формування свідомості особистості.
- •2. Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки.
- •3. Методи стимулювання поведінки і діяльності.
- •19.3. Методи формування свідомості особистості, або методи переконань
6.3. Інноваційна педагогіка
Це поки що неофіційна назва. Але спеціалісти всього світу єдині в критиці традиційної педагогіки, серйозно говорять про зародження нової науки, найважливішим завданням якої є зміна існуючої теорії і реорганізація всієї навчально-виховної системи на основі інноваційних перетворень. На думку інноваторів, класично-педагогічна теорія безнадійно застаріла, будувати на її основі виховання нинішніх поколінь не можна.
Особливо відстала радянська педагогіка, ідеї якої продовжують живити вітчизняну систему виховання й освіти. По-новому причесані методичні схеми не дозволяють поки що по-справжньому реформувати практику, оскільки незмінними залишаються методологічні засади.
Життя кількох поколінь радянських школярів припало на період надзвичайно жорстокої боротьби між ідеалістичною і соціалістичною педагогікою. Першу – дискредитували і згубили, другу – до кінця не осмислили й недобудували. Тепер на розпутті. Набула гостроти дискусія - на якій теорії виховувати молоде покоління України?
Якщо звернутися до джерел світового розвитку педагогічної думки, то необхідно відродити методологічну основу класичної педагогіки – принцип природо-відповідності виховання Я.А.Коменського. Радянська педагогіка оголосила його ідеалістичним і замінила малозрозумілою вимогою врахування вікових особливостей школярів. У зв'язку з великою кількістю ідеологічних догм радянська педагогіка ніколи не була наукою. Достатньо згадати ЇЇ основний методологічний принцип про вроджену рівність людей, про їх рівні можливості в навчанні й вихованні. Вихованням можна багато чого виправити, але змінити природу людини не можна. Отже, інновації тут вкрай необхідні.
Виділяють два інноваційні напрями: перший – повернення до забутих і відкинутих основ природо-відповідної педагогіки Я.А.Коменського; другий — гуманізація педагогічної системи в трактуванні К. Роджерса. Обидва напрями не є новими для світової, але становлять великий інтерес для вітчизняної педагогіки. Ми змушені повертатися туди, звідки починали, - у 20-і pp. XX століття.
Гуманістична педагогіка — система наукових теорій, які утверджують вихованця у ролі активного, свідомого, рівноправного учасника педагогічного процесу і який розвивається на основі своїх можливостей.
Чому ж, незважаючи на всю очевидність, привабливість і плідність ідей гуманістичної педагогіки, вони так і не стали масовою практикою, не стали ґрунтом для побудови педагогічних систем? Відповідь очевидна: тоталітарна держава не зацікавлена в реалізації гуманістичних ідей, вона замовляє, живить і запроваджує авторитарну педагогіку.
З позицій гуманізму кінцева мета виховання полягає в тому, щоб кожен вихованець міг стати повноцінним суб'єктом діяльності, пізнання й спілкування, вільною, самодіяльною особистістю. Міра гуманізації виховного процесу визначається тим, наскільки він створює передумови для самореалізації особистості, розкриття всіх закладених у ній природних задатків, її здатності до свободи, відповідальності і творчості.
Найхарактернішими ознаками гуманістичної педагогіки є:
1) пріоритет розвитку фізичних, психічних, інтелектуальних, моральних та інших сфер особистості;
2) зосередження зусиль на формування вільної, самостійно мислячої і діючої особистості, громадянина-гуманіста, здатного здійснювати обґрунтований вибір у різноманітних навчальних і життєвих ситуаціях;
3) забезпечення належних організаційних умов для успішного досягнення переорієнтації навчально-виховного процесу.
Гуманізацію навчально-виховного процесу варто розуміти як відмову від авторитарної педагогіки з її педагогічним тиском на особистість, який заперечує можливість встановлення нормальних людських взаємин між педагогом і учнями, як перехід до особистісно-орієнтованої педагогіки, що надає абсолютного значення особистій свободі і діяльності учнів. Гуманізувати цей процес — означає створити такі умови, в яких учень не може не навчатися, навчатися нижче своїх можливостей, не може залишатися байдужим учасником виховних справ.
Гуманістична педагогіка вимагає пристосування школи до учнів, забезпечення атмосфери комфорту й "психологічної безпеки".
Практика гуманістичної школи вже виробила конкретні форми й методи інноваційної діяльності. Серед них:
1. Диференціація навчально-виховної діяльності.
2. Індивідуалізація процесів навчання й виховання.
3. Створення сприятливих умов для розвитку нахилів і здібностей кожного вихованця.
4. Формування гомогенних класів і паралелей.
5. Комфортність навчально-виховної діяльності.
6. Психологічна безпека, захист учнів.
7. Віра в учня, Його сили й можливості.
8. Прийняття учня таким, яким він є.
9. Забезпечення успішності навчання й виховання.
10. Зміна орієнтації школи на нову мету і нові завдання.
11. Обґрунтованість рівня розвитку кожного учня.
12. Ліквідація заочного навчання (екстернату), як такого, що не забезпечує "духовних зустрічей з учителями".
13. Переорієнтація внутрішніх особистісних орієнтирів учителя.
14. Підвищення ролі гуманітарної освіти.