3. Поведінка в транспорті

Добре вихована особа, яка знає та дотримується правил доброї поведінки, ніколи не буде домагатись своїх прав привселюдно.

До транспорту ніколи не втискаємося, коли бачимо, що там не має місця.

У транспорті не штовхаємося ліктями, не вимагаємо до себе надзвичайної уваги, даємо сидяче місце особам: старшим, хворим, вагітним, дітям. Особа, якій звільнили місце, мала б подякувати, незалежно від того чи прийняла вона це місце , чи ні.

Коли відпроваджуємо близьку нам особу в далеку дорогу, можемо подарувати їй маленький подарунок, або річ, яка може придатись у дорозі (цукерки, газета…), як знак нашої уваги. А особа, яку проводжають, мала б приділити увагу всім, хто її проводжає. Коли ж зустрічаємо когось з далекої дороги (жінку, поважну особу…), можемо привітати його квітами.

Коли заходимо у транспорт, що має довгий маршрут, добрим звичаєм є привітатися з водієм, а коли виходимо, подякувати та попрощатися з ним. (Це правило також стосується провідників у потязі, стюардес у літаку, які обслуговували нас протягом дороги).

У транспорті, який має довший маршрут, і ми маємо квиток із вказаним на ньому місцем, тоді не маємо обов’язку звільняти місця для інших, але з нашої доброї волі, можемо помінятися місцями, або ж запропонувати особі, що стоїть, сидіти по черзі.

Відкривати вікно при русі транспорту можемо лише з дозволу інших співподорожуючих.

У будь-якому транспорті (поїзді чи літаку) зазвичай є заборонено палити, але якщо не має спеціальних вказівок щодо місця відведеного для паління, тоді маємо запитати дозволу у стюардеси чи провідника; якщо ж дозволено, то маємо запитати дозволу у нашого найближчого сусіда.

У транспорті наших співподорожуючих не примушуємо до розмови, не цікавимось особистою інформацією.

VII.Поведінка в суспільно-культурних місцях

1. Поведінка в театрі, кінотеатрі, на концерті, на вернісажах та виставках.

В кінотеатр, театр, на концерт йдемо для художнього та культурного збагачення. Приходимо вчасно і не заважаємо своїм запізненням іншим. В деяких театрах заборонено впускати до залу після початку вистави. Запізненим не залишається нічого іншого як почекати до перерви. Вчасний прихід є передумовою доброго сприйняття вистави чи концерту. Вимога того, щоб, коли йдемо до театру, мати святкове вбрання має свою логіку: такий вигляд вириває нас з буденності і вводить в атмосферу винятковості. Вистачає, щоб ми вибирали одяг відповідно до нашого віку та становища, яке займаємо в суспільстві.

В театрі

В гардеробі чоловік допомагає жінці, молодший – старшому. Щодо театральної програмки, то на ній ми не повинні економити: коли до театру йде чоловік з жінкою, то кавалер повинен обов'язково її купити. До залу першим заходить чоловік, який тримає квитки і показує їх працівникові театру, а той в свою чергу вказує, де знаходяться вказані місця. До ряду в партері першим заходить чоловік, який йде лицем до сидячих людей. Якщо маємо місця всередині, ми повинні заходити перші, а якщо місця з краю тоді чекаємо до першого дзвінка, щоб зайшли інші. Коли мусимо проходити повз інших, вже сидячих, то коротко одним словом просимо вибачення за те, що їх потурбували.. Почесне місце є з правого боку чоловіка, але якщо краще видно з іншого місця, тоді не мусимо дотримуватись цього правила. Розмова перед початком вистави має проводитись притишеним тоном. Не виховано вітатися голосно або виразним жестом, чи будь-яким іншим способом звертати на себе увагу. На початку вистави не розмовляємо навіть пошепки, а якщо хочемо щось сказати, схиляємо голову одне до одного. В ніякому разі не шумимо обгортками від цукерок. Що-небудь жувати або смоктати в партері є невиховано.

Не потрібно боятися спонтанного вияву сміху, чи задоволення, коли є відповідні сцени, і артисти очікують від нас такої реакції. У театрі потрібно стримуватися від вигуків та дуже гучних реплік.

Під час перерви маємо можливість освіжитися і привітатися зі знайомими. Є одне правило, яке говорить, що чоловік ніколи не залишає даму, з якою прийшов, саму. Якщо вона відмовляється пройтися, він також залишається.

В кінці вистави завжди аплодуємо, навіть тоді, коли нам не сподобалось (тоді аплодуємо хоча б коротко). Після закінчення вистави ніколи не біжимо, не кидаємося до гардеробу. Якщо інші невиховані відвідувачі тиснуться біля нас ми не зобов'язані дати їм дорогу, можемо спокійно продовжувати аплодувати.

Запізнілий прихід до театру дарується тільки тим, хто сидітиме в ложі. Відвідувач, котрий запізнився, заходить, вітається з іншими і сідає тільки тоді, якщо є місце ззаду. Якщо запізнюється дама, то, якщо немає вільного місця, їй мав би уступити місце чоловік, котрий найближче від неї сидить. Дама, що стоїть, у присутності чоловіків, котрі сидять неприйнятна ситуація. Передні місця в ложі належать дамам. Жінка найвідомішого чоловіка в суспільстві сидить на місці, з якого найкраще видно. Це місце є найбільш віддаленим від сцени і знаходиться в бічному ложі в куті. Ложа, що знаходиться навпроти сцени – найпочесніше місце. У ній найпочесніше місце всередині першого ряду (друге по правій, а третє по лівій стороні). При перегляді вистави можна використовувати театральний бінокль. Проте він служить для того, щоб дивитися на сцену, а не на сусіднє ложе.

На концерті

Щодо відвідування концерту існують ті самі правила, як у театрі. Але з одним виключенням: на концерті ми маємо строго утримуватися від спонтанних оплесків, сміху, вигуків і т.п. Тут ми тільки слухаємо.

Це не стосується концертів сучасної музики (рок, поп….)

Якщо ми простуджені, пчихаємо або кашляємо на концерт не йдемо. Якщо беремо зі собою дітей, то повинні бути впевненими у тому, що вони добре виховані, дисципліновані і зможуть сидіти тихо, принаймні дві години.

Аплодувати на концерті потрібно тільки після завершення частини, а не кожного разу після завершення якоїсь партії.

В кінотеатрі

Відвідування кінотеатру не вважається якоюсь винятковою подією, тому туди йдемо у звичайному одязі. Але у своїх реакціях маємо стримуватись, бо можемо заважати іншим глядачам.

Вернісаж – це урочисте відкриття виставки мистецьких творів. Він складається з декількох частин. Спочатку хтось може мати промову, потім слідує коротка художня програма та мала частина. На вернісаж приходимо одягнені відповідно до події, яка там відбувається (верхній одяг не завжди знімаємо).