Хоробицькі дударі

На сопілках в с. Хоробичах грають з давніх-давен. Грали молодь, старики, діти. Сопілка, виготовлена власними руками, була нерозлучною супутницею хоробичан у радості і в горі. Особливо відзначалися грою на сопілках пастухи. Було ледь світає, а на вулиці вже чується весела мелодія.

Коли в країні почався рух за відродження народного мистецтва, в селі був створений невеличкий самодіяльний ансамбль дударів, який почав виступати на сцені перед односельцями. В його репертуарі були в основному загальновідомі місцеві українські народні пісні.

Ансамбль виступав на оглядах художньої самодіяльності в Городні та Чернігові. Успіх був величезний. Слава про хоробицьких дударів докотилась аж до Києва. Навесні 1935 року їх викликав В.П. Задонський - народний комісар освіти Української РСР, до столиці, не просто, щоб послухати, а й записати на грамофонну платівку.

Сільська самодіяльна капела дударів с. Хоробичі в тридцяті роки була відома всій Україні і сусіднім областям Росії та Білорусі, про неї багато писали газети.

Існувала капела з дорослим та дитячим складом ще добрих півтора десятка років по війні під керівництвом І.М. Толочка та його сина Миколи, не раз виступала в Чернігові, Гомелі, Городні, Терехівці. Далі на тривалий час замовкла. Сопілки, на яких грають хоробицькі дударі, виготовив Микола Іванович із гілок калини та крушини.

Заявили про себе юні хоробицькі дударі у 1989 році на районному огляді шкільної художньої самодіяльності. Керував капелою учитель-пенсіонер Микола Іванович Толочко.

ЛІТЕРАТУРА:

Євсієнко М.М. Словник видатних імен Городнянщини.-Городня, 2002.-С. 44.

Дудко І. Суцвіття талантів.- Городня, 2000.-С. 13-19.

Хоробицькі дударі // Десн. правда.-1989.-24 жовт.

Васильєв І. Народні музиканти // Колг. промінь.- 1958.-27 лип.

Ремболович Б. Таланти колгоспного села // Комунар.-1937.-5 трав.

Загорський М. Хоробицькі дударі готуються до фестивалю // Комунар.-1936.-26 трав.

Рудь П. Дударі // Більшовик.-1935.-14 листоп.

Музиканти та співаки Кобзар Анатолій Федорович

Народився 8 квітня 1958 року у мальовничому селі Рубіж Городнянського району в сім'ї лісника. Там і пройшло його дитинство. Закінчив Лемешівську середню школу, автошколу. Працював водієм в райсільгосптехніці. Закінчив фізкультурний факультет Чернігівського педагогічного інституту ім. Т.Г. Шевченка. Спорт був його романтикою, але й інше захоплення – пісня – вело через усе дитинство і студентську юність, роки служби в армії, де він був солістом ансамблю “Голубий експрес” Чернігівського залізничного полку. Городнянці пам'ятають його як соліста ансамблю “Литвини” заводу “Агат”, як переможця обласного конкурсу пісні “Данко - 76”.

По закінченні Київської національної консерваторії ім. П.І. Чайковського об'їхав з концертами по найвіддаленіших куточках колишнього Радянського Союзу, виступав у багатьох країнах світу, не забуває й рідного краю.

Заслужений артист України (1999 р.), лауреат Всеукраїнського конкурсу сучасної естрадної пісні.

Репертуар артиста різноплановий: від арій відомих оперет до романсів, народних та естрадних пісень, співає також свої власні.

Нині проживає в м. Києві.

ЛІТЕРАТУРА:

Васюта О. Співаки Чернігівщини: Довідник.-Чернігів, 2006.-С. 46.

В подарунок – пісня // Нов. Городнянщини.-2004.-10 січ.: фото.

Ларіонов П. Пісня птахом лине // Співоче поле Чернігівщини: Календар-2004.-К., 2003.-С. 532, 534.

Ларіонов П. Із співочої душі – пісня птахом лине // Десн. прада.-2003.-8 лип.

Євсієнко М. Словник видатних імен Городнянщини.- Городня, 2002.-С.19.

Єрмоленко М. Гість з благодійним концертом // Нов. Городнянщини.-2000.-13 трав.