Терапія
Релігія бореться із смертю шляхом її заперечення – смерть – це просто перехід в інше життя, але невчасна смерть – велике нещастя.
Дуже важливий спосіб, яким вмирає людина. Хороша смерть наступає в літньому віці, коли людина попрощається зі всіма, коли вона виконує всі свої зобов'язання. Погана смерть – насильницька, передчасна, в неправильному місці (не удома і не на березі ріки Ганг), що супроводжується блювотою, випорожнюваннями, мимовільним сечовипусканням, і грубими словами. Таким чином, смерть у відділенні інтенсивної терапії потрапляє в категорію поганих смертей.
Звично сам пацієнт або родичі підписують заборону на проведення реанімації, оскільки смерть повинна бути мирною, а штучно підтримуване життя не має практично ніякої цінності, але в медичних школах в Індії взагалі мало уваги надається паліативній медицині і супроводу смерті.
Пересадка органів добре сприймається, якщо є така можливість.
Евтаназія в Індії нелегальна ще з часів англійського кримінального кодексу 1860 року, але в суспільстві існує традиція суїциду в строго певних обставинах – наприклад, хвора людина може вважати смерть духовним очищенням для себе, але при цьому не повинно бути ніяких ознак поганої смерті – випорожнювань, блювотних мас або сечі.
1 «АВЕСТА», древнєіранський релігійний пам'ятник; у зороастрізмі збірник священних книг. «Авеста» виникла, мабуть, в 1-ій половині 1-го тис. до н.е. Текст «Авести» кодифікує при Сасанідах (3-7 ст.). Містить зведення релігійних і юридичних розпоряджень, молитовні співи, гімни зороастрійським божествам. Включає багато міфологічних елементів.
2 Санкх – зіставлення двох вічних почав: пракріті (першоматерії) як основи всього існуючого і пуруши (духу), що виводить пракріті з первинної бездіяльної рівноваги і тим спонукаючої до створення всього психічного і матеріального світу. Мета буття — роз'єднання пуруши і пракріті, «звільнення» пуруши (у формі індивідуальних духовних начал).