3. Фіксування
Принцип фіксування рентгенплівки полягає в розчиненні та видаленні з фотографічного шару невідновлених мікрокристалів галоїдного срібла. Простий фіксаж являє собою водний розчин натрію гіпосульфіту (тіосульфат).
Його готують із розрахунку 400 г гіпосульфіту на 1000 мл води. Вадою простого фіксажу є те, шо після перенесення плівки з проявника до фіксажу у ньому деякий час триває процес проявлення. Це зумовлює утворенню двоколірної дихроїчної вуалі. Щоб уникнути цього явища, користуються кислим фіксажем, який містить калію чи натрію метабільсуфіт.
Під час фіксації на плівку не повинно діяти видиме світло. Під час неодноразового перемішування розчину, внаслідок чого процес фіксування прискорюється. Спочатку у фіксуючому розчині відбувається освітлення рентгенограми - вона стає прозорою. Після повного освітлення зображення рентгенограму на такий же термін, який минув між її зануренням у розчин і повним освітленням.
В 1 л фіксажу можна зафіксувати від 1 до 2,5 м2 рентгенплівки. Ослаблення фіксуючої здатності розчину - “виснаження” можна визначити за його зовнішнім виглядом. Легке помутніння, або слабо-жовте забарвлення розчину свідчать про початок його “виснаження”, значне помутніння і коричневий колір свідчать про його повне “виснаження”.
Ознаком непридатності фіксуючого розчину є: збільшення часу фіксування удвічі порівняно з початковим, випадіння жовтого осаду сірки, потемніння, поява піни на його поверхні.
Промивку рентгенограми здійснюють з метою видалення з фотграфічного шару залишків фіксажу, який містить срібло. Для цього рентгенограми промивають у небіжучій воді протягом 1-2 хв. Цю воду виливати не можна, тому що вона разом із відпрацьованим фіксуючим розчином підлягає переробці для одержання срібла. Потім рамку з рентгенплівкою переносять у бак з біжучою водою, де протягом 15 хв, здійснюють її остаточну промивку.
Існують такі способи сушіння рентгенплівок: штучний, природний та прискорений.
Під час зберігання і фотообробки на плівці може з'явитися фотографічна вуаль, тобто виникнути загальне та місцеве почорніння емульсійного шару плівки. Фотографічна вуаль може виникнути внаслідок впливу проявника на неекспоновані зерна емульсії в разі підвищення його температури, причиною її утворення може бути також використання відновника замість проявника. Повітряна вуаль може утворитися тоді, коли вийнята з проявника плівка довго залишається на повітрі. Контактна вуаль виникає у разі зберігання рентгенплівок без паперових прокладок. Крайова вуаль утворюється на старих рентгенплівках, термін реалізації яких минув. Двоколірна вуаль утворюється на рентгенплівці яка знаходиться в проявнику, що містить домішки фіксуючого розчину, а також у сильно виснаженому фіксажі. Також вуаль може виникнути внаслідок злипання емульсії зі стінками бака в процесі ; хімічної обробки. Утворення світлової вуалі може бути зумовлене дією на рентгенплівку таких чинників: світло, що проникає в касети або в приміщення фотолабораторії; світло яке випромінюється фотолабораторним ліхтарем, який має тріщини у фільтрі, або лампу потужністю понад 25 Вт; світло ліхтаря в разі тривалого візуального контролю за проявленням плівки; рентгенівських променів, що проникають у приміщення фотолабораторії.
Жовта вуаль утворюється в разі повторного застосування старих та виснажених розчинів, а також у разі повторного занурювання рентгенплівки в розчин. Фракційна вуаль (у вигляді “блискавок” та “ялинок”) утворюється внастідок дім електричних розрядів, які виникають під час швидкого висмикування з коробки пересушених плівок.
Крім різних видів вуалі на якість рентгенограми впливають артифакти, які виникають внаслідок відображення на рентгенплівці сторонніх часток, забруднення їх контрастними речовинами, зіткнення та злипання плівок під час сушки, забруднення та пошкодження підсилюючих екранів, неправильної обробки плівок, використання забрудненого проявника, зіткнення плівок у розчині та їх контакту з бульбашками повітря, неповного занурення в розчин плівок, забруднення плівок пальцями, розплавлення емульсії, тощо.