План заняття

1. Визначення величини відповідальності страховика по договору перестрахування, розміру участі цедента і перестраховика у покритті ризику, суми відшкодування збитків страхувальнику і цеденту.

2. Визначення суми доходів і витрат страхової організації, фінансових результатів діяльності страховика, прибутку від страхової діяльності.

3. Розрахунок резерву незаробленої премії страховика.

4. Обчислення показників платоспроможності страхової компанії.

Методичні рекомендації до практичного заняття

При розв’язанні першої групи завдань, пов’язаних із перестрахуванням, необхідно повторити навчальний матеріал щодо ведення договорів перестрахування. Договори перестрахування діляться на наступні типи:

-· договори факультативного перестрахування;

-· договори облігаторного перестрахування;

-· договори факультативно-облігаторного перестрахування;

-· договори облігаторно-факультативного перестрахування.

У разі факультативного перестрахування перестрахувальник самостійно вибирає перестраховика і вирішує, чи буде він передавати ризик у перестрахування повністю або частково. При цьому він не має ніяких зобов'язань відносно перестраховиків, яким пропонує ризики у перестрахування. У свою чергу перестраховики не мають ніяких зобов'язань відносно перестрахувальника і можуть прийняти ризик повністю або частково, взагалі відмовитися від прийому ризику або висунути зустрічну умову.

Облігаторне перестрахування здійснюється на основі довгострокового договору, що зобов'язує перестрахувальника перестраховувати певні ризики у конкретного перестраховиика, а перестраховика – до їх ухвалення.

Одним з варіантів облігаторного перестрахування є перестрахування першочергових або пріоритетних ризиків.

Угода про перестрахування першочергових або пріоритетних ризиків компанії не є особливою формою договору, але часто використовується з метою перестрахування частини ризиків ще до того, як проводитиметься перестрахування по основних договорах компанії.

Перестрахування першочергових або пріоритетних ризиків може внести дисбаланс до інших договорів компаній, а також чреваті (як і будь-яке автоматичне перестрахування) акумуляцією ризиків, що приводить до необхідності нового, додаткового перестраховочного захисту.

З цієї причини перестрахування першочергових або пріоритетних ризиків зазвичай здійснюються спільно з компаніями, що належать до однієї фінансової групи.

Договір факультативно-облігаторного перестрахування зобов'язує перестраховика приймати у перестрахування від конкретного перестрахувальника певні ризики або долі ризиків. В той же час перестрахувальник самостійно вибирає перестраховиків і вирішує, чи буде він передавати ризики в перестрахування повністю або частково.

Одним з варіантів факультативно-облігаторного договору з додатковими умовами є поштовий ковер (покриття).

Цей договір заснований на тому, що угода між перестрахувальником і перестраховиком визначає лише основні моменти перестрахування.

Облігаторно-факультативний договір зобов'язує перестрахувальника пропонувати на перестрахування певні ризики або долі ризиків конкретному перестраховикові, а перестраховикові надає право прийняти їх або відмовитися від них.

За передачу у перестрахування доброякісного страхового ризику в договорах перестрахування зазвичай передбачена комісійна винагорода (тантьема), яку перестраховик виплачує перестрахувальникові. Як правило, тантьема виплачується щорічно в певному відсотку від суми чистого прибутку перестраховика.

Зазначені договори про перестрахування також передбачають одну з двох систем відповідальності перестраховика перед перестрахувальником: пропорційну або непропорційну.

При розв'язанні наступної групи завдань, пов’язаних з визначенням фінансових результатів діяльності страховика, треба знати, що визначення доходів, витрат та фінансового результату страховиків, тобто прибутку (збитку), в компаніях з загального (ризикового) страхування і страхування життя відрізняються внаслідок різних економічних механізмів їх діяльності.

Так, прибуток від страхової діяльності в компаніях з ризикового страхування визначається за 5 етапів. На першому розраховується резерв незароблених премій, на другому визначаються зароблені премії, на третьому - загальна сума доходів від страхової діяльності, на четвертому - загальна сума витрат страховика і на п'ятому - результат (прибуток або збиток) від страхової діяльності. Розглянемо ці етапи детально.

Перший етап. Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових платежів, які не можуть бути меншими, ніж 80 відсотків загальної суми надходжень стра­хових платежів з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх 9 місяців і обчислюється в такому порядку:

- частки надходжень сум страхових платежів за перші три місяці розрахункового періоду множаться на одну/четверту(1/4);

- частки надходжень сум страхових платежів за наступні три місяці розра­хункового періоду множаться на одну другу(1/2);

- частки надходжень сум страхових платежів за останні три місяці розрахункового періоду множаться на три четвертих(3/4);

- одержані добутки додаються.

Отримана сума дає резерв незаробленої премії на певну дату.

Механізм "заробляння" премій базується на поступовому переході від резерву незароблених премій до прибутку на тій підставі, що якщо договір страхування триває один рік, то наприкінці першого кварталу "заробленою" можна вважати тільки 1/4 отриманих платежів, наприкінці другого - 2/4 і т.д.

Розрахунок відбувається за принципом "плаваючих кварталів". Ці квартали переважно не співпадають з календарними, а утворюються з трьох місяців розрахункового періоду, котрий завжди нараховує 9 місяців.

Другий етап. Зароблені страхові премії визначаються збільшенням суми отриманих страхових премій на початок звітного періоду на суму незароблених

страхових премій на кінець звітного періоду. До суми отриманих страхових премій не включається сума платежів, сплачених перестрахувальникам у звіт­ному періоді. Резерви незароблених премій на початок періоду зменшуються на частку перестраховиків в них, а резерви незароблених премій на кінець періоду збільшуються на частку перестраховиків. За допомогою формули цю операцію можна відобразити так:

ЗП= (РНПпоч - ЧП) + (СП - ПП) - (РНПкін - ЧП),

де РНПпоч - резерв незаробленої премії на початок звітного періоду;

СП - страхові премії, отримані у звітному періоді;

ПП - страхові премії, сплачені перестраховикам;

РНПкін - резерв незаробленої премії на кінець звітного періоду;

ЧП - частка перестраховиків на початок і кінець періоду.

Третій етап. Доходи від страхової діяльності (ДСД) визначаються як сума:

1. ЗП - зароблених страхових премій;

2. КВП - комісійної винагороди за перестрахування;

3. СВП - страхових відшкодувань і страхових сум, сплачених перестраховиками;

4. ПСТР - повернутих сум технічних резервів інших, ніж резерв незароблених премій.

ДСД=ЗП+КВП+СВП+ПСТР.

Четвертий етап. Витрати страховика (ВС) визначаються як сума:

1. ВССВ - виплат страхових сум та страхових відшкодувань;

2. ВЦСРФ - відрахувань в централізовані страхові резервні фонди;

3. ВТР - відрахувань в технічні резерви інші, ніж резерв незароблених премій;

4. ВСС - витрат на здійснення страхування, котрі відносяться на собівартість.

ВС =ВССВ+ВЦСРФ+ВТР +ВСС

П'ятий етап. Прибуток або збиток від страхової діяльності П(3) визначається як різниця між доходами від страхової діяльності ДСД та витратами страховика (ВС).

П(3) = ДСД – ВС

Зрозумілим є те, що коли витрати страховика менші від доходи, то утворюється прибуток, а коли витрати більші від доходи - збиток.

Інвестиційний дохід визначається як сума доходів від операцій, віднесених до інвестиційних, а прибуток від інших видів діяльності - як перевищення доходів від цієї діяльності над валовими витратами від неї.

Прибуток від страхової діяльності у компаніях зі страхування життя визначається за три етапи. На першому визначається чистий дохід від надання страхових послуг, на другому - валовий результат від страхової діяльності, на третьому - прибуток або збиток від страхової діяльності.

Перший етап. Чистий дохід від страхової діяльності (ЧДСД) визначається як різниця між надходженням страхових внесків за договорами страхування (НСВ), виплатою страхових сум (ВСС) та відрахуванням в страхові резерви зі страхування життя (ВСРЖ). У вигляді формули ця операція відображується так:

ЧДСД=НСВ - ВСС – ВСРЖ

Другий етап. Валовий результат від страхової діяльності (ВРСД) визначається як різниця між чистим доходом від страхової діяльності ЧДСД і собівартістю страхових послуг (ССП), до якої відносяться аквізаційні та інкасаційні витрати на укладення договорів страхування:

ВРСД = ЧДСД-ССП

Третій етап. Прибуток чи збиток від страхової діяльності (фінансовий результат від операційної діяльності) визначається як різниця між валовим результатом від страхової діяльності (ВРСД) та адміністративними і іншими операційними витратами (АІОВ):

П(3)СД = ВРЯД - АIOВ

Прибуток від інвестиційної та прибуток від іншої діяльності визначається в такому ж порядку, як і в компаніях з ризикового страхування і теж включається в "Звіт про фінансові результати", де з їх врахуванням визначається загальний фінансовий результат страхової компанії (балансовий прибуток або збиток).

Використання прибутку в страхових компаніях з ризикового страхування і зі страхування життя має свої особливості. Загальна маса прибутку в обох типах компаній належить акціонерам і використовується згідно із рішенням їх річних зборів. В компаніях з ризикового страхування прибутки від інвестиційної діяльності та від інших видів діяльності повністю залишаються в розпорядженні акціонерів, об'єднуються з прибутком від страхової діяльності і розподіляються згідно із рішенням зборів акціонерів.

Інвестиційний дохід в компаніях зі страхування життя розділяється на дві частини: 1) отриманий за рахунок інвестування страхових резервів; 2) отриманий за рахунок інвестування власних коштів компанії (статутного фонду, вільних резервів та ін.). Перша частина доходу розділяється на дві частини між страхувальниками і страховою компанією в пропорції 85:15. Та частина, що відповідає 85 відсоткам доходу, не оподатковується і приєднується до внесків, сплачених страхувальниками. Та частина, що відповідає 15 відсоткам доходу, об'єднується з доходом від інвестування власних коштів і оподатковується за ставкою 30 відсотків. Після оподаткування ця частина інвестиційного доходу перетворюється в прибуток, додається до прибутків від страхової та іншої діяльності і розподіляється згідно з рішенням зборів акціонерів.

Страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

• незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;

• збитків, що включають зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників.

Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій, які не можуть бути меншими ніж 90% загальної суми надходжень страхових платежів) по відповідних видах страхування в кожному з трьох кварталів періоду, який передує цій звітній даті, і обчислюється у такому порядку:

- сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових

премій) у першому кварталі цього періоду множиться на одну четверту;

• сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) у другому кварталі множиться на одну другу;

• сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) в останньому кварталі множиться на три четвертих.

Таким чином розрахункові коефіцієнти згідно звітних кварталів становлять 0,25, 0,50, 0,75. Частка страхових платежів належних перестраховикам у розрахунки не приймаються. Одержані добутки додаються.

Для розв'язання групи завдань, пов’язаних з визначенням показників платоспроможності страхової компанії, необхідно ознайомитися з методикою визначення платоспроможності компаній з ризикового страхування в Україні, яка згідно із Законом України «Про страхування», полягає у визначенні та порівнянні двох показників: фактичного запасу і нормативного показника платоспроможності. Страховик вважається платоспроможним, якщо фактичний запас платоспроможності перевищує нормативний. Фактичний запас платоспроможності визначається відніманням від вартості майна (валюти балансу) суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, в т.ч. страхових, котрі приймаються в розмірі технічних резервів.

Нормативний показник платоспроможності дорівнює більшій з двох величин. Перша визначається множенням суми надходжень страхових премій за попередні 12 місяців на коефіцієнт 0,18, причому сума надходжень зменшується на 50% страхових премій, сплачених перестраховикам. Другий показник визначається множенням суми виплат за попередні 12 місяців на коефіцієнт 0,26, сума котрих також зменшується 50% виплат, компенсованих

перестраховикам.

Також необхідно засвоїти, що страхові компанії зі страхування життя фактичний запас платоспроможності визначають так, як і компанії з ризикового страхування.

Нормативний показник платоспроможності у них визначається множенням загальної величини резерву довгострокових зобов'язань на коефіцієнт 0,05.