125 Кібербезпека / 4 Курс / 4.2_Управління інформаційною безпекою / Лiтература / Навчальний посібник. Інформаційна безпека. Кавун С.В

функціональними обов'язками (за рахунок побічних каналів витоку інформації, використання можливості доступу до привілейованих робочих місць) доступу до технічних і програмних засобів обробки інформації, що захищається (характерний для внутрішніх антропогенних джерел);

3)другий середній ступінь доступності – антропогенне джерело загроз має обмежену можливість доступу до програмних засобів через введені обмеження у використанні технічних засобів, функціональних обов'язків або за родом своєї діяльності (характерний для внутрішніх антропогенних джерел із звичайними правами доступу, наприклад, користувачі, або зовнішніх антропогенних джерел, що мають право доступу до засобів обробки і передачі інформації, що захищається, наприклад, хакери, технічний персонал постачальників телематичних послуг);

4)низький ступінь доступності – антропогенне джерело загроз має дуже обмежену можливість доступу до технічних засобів і програм, за допомогою яких здійснюється обробка інформації, що захищається (характерний для зовнішніх антропогенних джерел);

5)відсутність доступності – антропогенне джерело загроз не має доступу до технічних засобів і програм, за допомогою яких здійснюється обробка інформації, що захищається;

6)неможливо оцінити.

Ступінь віддаленості від об'єкта захисту можна характеризувати наступними параметрами:

1)об'єкти, які збігаються, – об'єкти захисту самі містять джерела техногенних загроз, тому їх просторове розділення неможливе;

2)близько розташовані об'єкти – об'єкти захисту розташовані в безпосередній близькості від джерел техногенних загроз і будь-який прояв таких загроз може здійснити істотний вплив на об'єкт захисту;

3)середньовіддалені об'єкти – об'єкти захисту розташовуються на відстані від джерела техногенних загроз, де прояв впливу цих загроз на об'єкт захисту може бути не істотним;

4)віддалено розташовані об'єкти – об'єкт захисту розташовується на відстані від джерела техногенних загроз, що виключає можливість його прямого впливу;

5)занадто віддалені об'єкти – об'єкт захисту розташовується на значній відстані від джерела техногенних загроз, що повністю виключає

будь-який вплив на об'єкт захисту, в тому числі й за вторинними проявами;

6) неможливо оцінити.

Особливості обстановки характеризуються розташуванням об'єктів захисту в різних природних, кліматичних, сейсмологічних, гідрологічних та інших умовах. Особливості обстановки можна оцінити за наступною шкалою:

1)дуже небезпечні умови – об'єкт захисту розташований у зоні дії природних катаклізмів;

2)небезпечні умови – об'єкт захисту розташований у зоні, в якій багаторічні спостереження показують можливість прояву природних катаклізмів;

3)помірно небезпечні умови – об'єкт захисту розташований у зоні,

вякій за спостереженнями, що проводяться впродовж тривалого періоду, відсутні прояви природних катаклізмів, але є передумови виникнення стихійних джерел загроз на самому об'єкті;

4)слабко небезпечні умови – об'єкт захисту розташований поза межами зони дії природних катаклізмів, проте на об'єкті є передумови виникнення стихійних джерел загроз;

5)безпечні умови – об'єкт захисту розташований поза межами зони дії природних катаклізмів і на об'єкті відсутні передумови виникнення стихійних джерел загроз;

6)неможливо оцінити.

Кваліфікація антропогенних джерел відіграє важливу роль у визначенні їх можливостей стосовно вчинення протиправних дій. Може бути прийнята наступна класифікація рівнів кваліфікації щодо можливості (рівня) взаємодії з ІС, що захищається (комп'ютерною мережею):

0)нульовий рівень – характеризується відсутністю можливості будь-якого використання програм;

1)перший рівень – обмежується можливістю запуску завдань/програм з фіксованого набору, призначеного для обробки інформації, що захищається (рівень некваліфікованого користувача);

2)другий рівень – враховує можливість створення і запуску користувачем власних програм з новими функціями з обробки інформації (рівень кваліфікованого користувача, програміста);

3)третій рівень – зумовлений можливістю керування функціонуванням мережі, тобто впливом на базове програмне забезпечення, склад і конфігурацію мережі (рівень системного адміністратора);

4)четвертий рівень – зумовлений усім обсягом можливостей суб'єктів, що здійснюють проектування і ремонт технічних засобів, аж до включення до складу мережі власних технічних засобів з новими функціями з обробки інформації (рівень розробника і адміністратора);

5)неможливо оцінити.

Нульовий рівень є найнижчим рівнем можливостей щодо здійснення взаємодії між джерелом загроз та мережею, що захищається. При оцінці можливостей антропогенних джерел передбачається, що суб'єкт, який здійснює протиправні дії, або вже має, або може скористатися правами відповідного рівня.

Привабливість вчинення дій з боку джерела загроз може бути встановлена таким чином:

1)особливо привабливий рівень – інформаційні ресурси, що захищаються, містять інформацію, яка може заподіяти непоправної шкоди і призвести до краху організації, що здійснює захист;

2)привабливий рівень – інформаційні ресурси, що захищаються, містять інформацію, яка може бути використана з метою отримання вигоди на користь джерела загрози або третіх осіб;

3)помірно привабливий рівень – інформаційні ресурси, що захищаються, містять інформацію, розголошування якої може завдати збитків окремим особам;

4)слабко привабливий рівень – інформаційні ресурси, що захищаються, містять інформацію, яка у разі її накопичення і узагальнення протягом певного періоду може заподіяти шкоду організації, що здійснює захист;

5)непривабливий рівень – інформація не становить інтересу для джерела загрози;

6)неможливо оцінити.

Необхідні умови готовності джерела визначаються, виходячи з можливості реалізації тієї або іншої загрози в конкретних умовах розташування об'єкта. При цьому передбачається:

1) загроза є практично реалізованою – умови вже присутні і загроза, напевно, вже реалізується;

2)загроза реалізована – умови сприятливі або можуть бути сприятливі для реалізації загрози (наприклад, активізація сейсмічної активності);

3)загроза помірно реалізована – умови сприятливі для реалізації загрози, проте довгострокові спостереження не передбачають можливості її активізації в період існування і активної діяльності об'єкта захисту;

4)загроза слабко реалізована – існують об'єктивні причини на самому об'єкті або в його оточенні, що перешкоджають реалізації загрози;

5)загроза не є реалізованою – відсутні передумови для реалізації

загрози;

6)неможливо оцінити.

Ступінь неусунення наслідків прояву загрози (фатальність)

визначається за наступною шкалою:

1)неусунені наслідки – результати прояву загрози можуть призвести до повного руйнування (знищення, втрати) об'єкта захисту як наслідок до непоправних втрат і виключення можливості доступу до інформаційних ресурсів, що захищаються;

2)практично неусувні наслідки – результати прояву загрози можуть призвести до руйнування (знищення, втрати) об'єкта і до значних витрат (матеріальних, часових тощо) на подолання наслідків, порівняних

звитратами на створення нового об'єкта і істотного обмеження часу доступу до ресурсів, що захищаються;

3)частково усунені наслідки – результати прояву загрози можуть призвести до часткового руйнування об'єкта захисту і, як наслідок, до значних витрат на відновлення, обмеження часу доступу до ресурсів, що захищаються;

4)усувні наслідки – результати прояву загрози можуть призвести до часткового руйнування (знищення, втрати) об'єкта захисту, але при цьому не вимагають великих витрат на його відновлення і практично не впливають на обмеження часу доступу до інформаційних ресурсів, які захищаються;

5)відсутність наслідків – результати прояву загрози не можуть вплинути на діяльність об'єкта захисту;

6)неможливо оцінити.

Результати проведеного ранжування щодо конкретного об'єкта захисту можна звести в таблицю, що дозволяє визначити найбільш небезпечні для даного об'єкта джерела загроз безпеки інформації. При виборі допустимого рівня джерела загроз передбачається, що джерела загроз, які мають коефіцієнт Si менше 0,1 (в окремих випадках – менше 0,2) можуть надалі не враховуватися як малоймовірні.

Визначення актуальних (найбільш небезпечних) загроз здійснюється на основі аналізу розташування об'єктів захисту і структури побудови інформаційної системи, а також інформаційних ресурсів, що потребують захисту.

Відповідно до нормативних документів [1; 2; 25] під час побудови системи захисту, окрім створення окремої моделі загроз для ОІД необхідно описати (розробити) модель можливого порушника, тобто особливо виділити суб'єктивні джерела загроз.

Порушник – це особа, що здійснила спробу виконання заборонених операцій (дій) помилково, внаслідок незнання або усвідомлено зі злим наміром (з корисливих інтересів) або без такого (заради гри або задоволення, з метою самоствердження і т. п.) і що використовує для цього різні можливості, методи і засоби.

Зловмисник – порушник, що умисно йде на порушення з корисливих мотивів.

Неформальна модель порушника відображає його практичні й теоретичні можливості, апріорні знання, час і місце дії і т. п. Для досягнення своєї мети порушник повинен докласти зусилля, витратити певні ресурси. Дослідивши причини порушень, можна або вплинути на ці причини (якщо можливо), або точніше визначити вимоги до системи захисту від даного виду порушень або злочинів.

У кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретної технології обробки інформації, може бути визначена модель порушника, яка повинна бути адекватна реальному порушнику для даної ІС.

Модель порушника – абстрактний формалізований або неформалізований опис злочинця, який прагне реалізувати атаку.

Під час розробки моделі порушника можуть враховуватися наступні можливі відомості (табл. 1.7):

категорії осіб, до яких може належати порушник; мотиви (цілі) порушника; ступінь знань про ІС;

використовувані технічні засоби; місце дії; час дії; тощо.

Окрему модель порушника ОІД також можна скласти, використовуючи чисельно-літерні позначення.

Таблиця 1.7

Відомості, які враховуються при побудові моделі порушника

У результаті проведення робіт відповідно до другого етапу побудови СЗІ, необхідно мати наступні документи (табл. 1.8).

Таблиця 1.8

Перелік документів

1.4.5. Оцінка уразливостей інформаційних ресурсів

Загрози як потенційні події, спрямовані проти об'єкта захисту, проявляються через вразливості, завдяки яким стають можливими порушення безпеки інформації на конкретному ОІД. Нижче наведено один із підходів до оцінки уразливостей згідно із джерелом [29].

Вразливості є властивостями ОІД, невід’ємні від нього і обумовлюються недоліками:

процесу функціонування; властивостями архітектури автоматизованих систем; протоколами обміну та інтерфейсами;

вживаним програмним забезпеченням і апаратною платформою; умовами експлуатації та розташування.

Джерела загроз можуть використовувати вразливості для порушення безпеки інформації, отримання незаконної вигоди (заподіяння збитку власнику, користувачу інформації).

Крім того, можливі неумисні дії джерел загроз, що призводять до активізації тих або інших уразливостей, завдаючи шкоди об’єкту. З кожною загрозою можуть бути зіставлені різні уразливості. Усунення або істотне ослаблення уразливостей впливає на можливість реалізації загроз безпеки інформації.

Для зручності аналізу вразливості можна розділити на: класи (позначаються великими літерами латинської абетки); групи (позначаються римськими цифрами); підгрупи (позначаються малими літерами латиниці).

За класами вразливості безпеки інформації можуть бути: [А] об'єктивними;

[В] суб'єктивними; [С] випадковими.

Об'єктивні вразливості залежать від особливостей побудови і технічних характеристик устаткування, вживаного на об'єкті захисту. Повне усунення цих уразливостей неможливе, але вони можуть істотно ослаблюватися технічними та інженерно-технічними методами відбиття загроз безпеці інформації.

Суб'єктивні вразливості залежать від дій співробітників і, в основному, усуваються організаційними та програмно-апаратними методами.

Випадкові вразливості залежать від особливостей середовища навколо об’єкта захисту і непередбачених обставин. Ці чинники, як правило, є малопередбачуваними, так що їх усунення можливе тільки у разі проведення комплексу організаційних та інженерно-технічних заходів щодо протидії загрозам ІБ.

Класифікацію і перелік уразливостей ІБ наведено у табл. 1.9, які по суті достатньо близькі до класифікації та переліку загроз, оскільки загрози можуть реалізуватися тільки через вразливості ОІД.

Таблиця 1.9

Класифікація і перелік уразливостей інформаційної безпеки