125 Кібербезпека / 4 Курс / 4.2_Управління інформаційною безпекою / Лiтература / Навчальний посібник. Інформаційна безпека. Кавун С.В

засоби і системи спеціальної охоронної сигналізації (на відкриття дверей, вікон і проникнення у приміщення сторонніх осіб), пожежної сигналізації (з датчиками, які реагують на дим, світло, тепло, звук);

система сигналізації, дзвінка (виклик секретаря, вхідна сигналізація);

контрольно-вимірювальна апаратура; засоби та системи кондиціонування (датчики температури,

вологості, кондиціонери); засоби і системи проводової радіотрансляційної мережі та прийому

програм радіомовлення і телебачення (абонентські гучномовці системи радіомовлення і сповіщення, радіоприймачі та телевізори);

засоби й системи часофікації (електронний годинник, вторинний електрогодинник);

засоби та системи електроосвітлення й побутового електроустаткування (світильники, люстри, настільні й стаціонарні вентилятори, електронагрівальні прилади, холодильники, паперорізальні машини, дротяна мережа електроосвітлення);

електронна й електрична оргтехніка.

ДТСЗ можуть бути захищеними і незахищеними.

Опис компонентів АС і технології обробки інформації

Викладений тут опис компонентів АС і технологій обробки інформації базується на нормативі, поданому в джерелі [2].

Повинна бути проведена інвентаризація всіх компонентів АС і зафіксовані всі активні й пасивні об'єкти, які беруть участь у технологічному процесі обробки і тим чи іншим чином впливають на безпеку інформації. Для кожного активного об'єкта АС повинен бути визначений перелік пасивних об'єктів, які з ним взаємодіють.

До об'єктів, які підлягають інвентаризації, можуть бути віднесені: устаткування – ЕОМ та їх складові частини (процесори, монітори,

термінали, робочі станції тощо), периферійні пристрої; програмне забезпечення – початкові, завантажувальні модулі,

утиліти, СУБД, операційні системи та інші системні програми, діагностичні й тестові програми і т.п.;

дані – тимчасового та постійного зберігання, на магнітних носіях, друкарські, архівні та резервні копії, системні журнали, технічна, експлуатаційна й розпорядча документація та ін.;

персонал і користувачі АС.

Окрім компонентів АС, необхідно дати опис технології обробки інформації АС, який вимагає захисту, тобто способів і методів застосування засобів обчислювальної техніки під час виконання функцій збору, зберігання, обробки, передачі й використання даних або алгоритмів окремих процедур. Опис (як у цілому, так і для окремих компонентів) може бути неформальним або формальним.

При цьому рекомендується розробити структурну схему інформаційних потоків АС, яка б відображала інформаційну взаємодію між основними компонентами АС (завданнями, об'єктами) з прив'язкою до кожного елементу схеми категорій інформації і визначених політикою безпеки (про це поняття окремо йтиметься згодом) рівнів доступу до неї.

1.4. Загрози та уразливості

Використовуючи результати досліджень, одержаних на першому етапі, далі необхідно виявити повну множину загроз та їх джерел для виділених об'єктів захисту (об'єктів інформаційної діяльності – ОІД).

Під загрозою розуміється подія, яка потенційно може порушити одну з властивостей інформації, що захищається. Якщо джерелом загроз є діяльність людини, то говорять про порушника, якщо об'єктивні явища,

то говорять про техногенні та стихійні джерела загроз. Результатом даного етапу для виділених об'єктів повинні стати розробки окремих моделей таких видів:

окрема модель загроз – опис загроз і схематичне представлення шляхів їх здійснення для об'єкта захисту;

окрема модель техногенних і стихійних джерел загроз –

абстрактний формалізований або неформалізований опис чинників і джерел загроз для об'єкта захисту;

окрема модель порушника – абстрактний формалізований або неформалізований опис злочинця, здатного реалізувати загрозу (атаку) на об'єкт захисту.

1.4.1. Класифікація загроз інформації

Загрози циркулюючої в ІС інформації як правило залежать від структури та конфігурації ІС, технології обробки інформації в ній, стану

навколишнього фізичного середовища, дій персоналу і структури самої інформації.

З множини способів класифікації загроз інформації (див. рис. 1.8) найбільш узагальненою (базовою) є їх класифікація за наслідками можливого впливу на інформацію [1–2; 6; 39–43]:

загрози порушення конфіденційності; загрози порушення цілісності; загрози порушення доступності.

Загрози конфіденційності направлені на розголошування конфіденційної або секретної інформації. У разі реалізації цих загроз інформація стає відомою особам, які не повинні мати до неї доступу. Загроза порушення конфіденційності має місце кожного разу, коли можливий несанкціонований доступ до певної закритої інформації, що зберігається в комп'ютерній системі або передається від однієї системи до іншої.

Спосіб 1

АпаратноЛюди програмні Середовище

засоби

Спосіб 2

Спосіб 3

Порушення:

конфіцілісності доступності денційності

Рис. 1.8. Три способи класифікації загроз інформації:

1 – за джерелами; 2 – за характером, типами і способами; 3 – за наслідками можливого впливу

Інформація зберігає конфіденційність, якщо дотримуються встановлені правила її отримання.

Загрози цілісності інформації направлені на її зміну або спотворення, що призводить до порушення її якості або повного знищення. Цілісність інформації може бути порушена умисно, а також у результаті об'єктивних дій з боку середовища, що оточує систему. Ця загроза особливо актуальна для систем передачі інформації, комп'ютерних мереж і систем телекомунікацій. Умисні порушення цілісності інформації не слід плутати з її санкціонованою зміною, яка виконується повноважними особами з обґрунтованою метою (наприклад, такою зміною є періодична корекція певної бази даних).

Інформація зберігає цілісність, якщо дотримуються встановлені правила її модифікації (знищення).

Загрози доступності (відмова в обслуговуванні) направлені на створення таких ситуацій, коли певні умисні дії або знижують працездатність ІС, або блокують доступ до деяких її ресурсів. Наприклад, якщо один користувач системи запитує доступ до певної служби, а інший чинить дії, які призводять до блокування цього доступу, то перший користувач отримує відмову в обслуговуванні. Блокування доступу до ресурсів може бути постійним або тимчасовим.

Крім того, серед основних загроз інформації можуть бути наступні: Розкрадання (копіювання інформації).

Знищення інформації.

Модифікація (перекручування) інформації.

Порушення доступності (блокування) інформації.

Заперечення дійсності інформації.

Нав'язування помилкової інформації.

Інформація зберігає доступність, якщо зберігається можливість її отримання або модифікації тільки відповідно до встановлених правил упродовж певного часу.

Отже, загрози, реалізація яких призводить до втрати інформацією вказаних вище властивостей, відповідно є загрозами конфіденційності,

цілісності або доступності інформації.

Джерелами названих вище загроз інформації можуть бути люди, апаратно-програмні засоби і середовище, що оточує ІС та її компоненти (рис. 1.8, спосіб 1), які можуть впливати на інформацію ззовні (зовнішні джерела загроз) або знаходитися всередині ІС (внутрішні джерела загроз).

За природою походження джерела загроз можуть бути природними

і штучними.

Природні – це загрози, викликані впливом на ІС та її елементи фізичних процесів або стихійних природних явищ, незалежних від людини.

Штучні – це загрози ІС, викликані діяльністю людини. Серед них, виходячи з мотивацій дій (безвідповідальність, самоствердження, цікавість, корисливий інтерес і т. д.), можна виділити:

не умисні (випадкові) загрози, викликані помилками в апаратнопрограмному забезпеченні та діях персоналу;

умисні загрози – задумані (заборонені) дії людей, направлені на порушення конфіденційності, цілісності або доступності інформації.

Поширена також класифікація інформаційних загроз за характером, типами і способам їх реалізації (рис. 1.8, спосіб 2).

За характером реалізації загрози інформації поділяють на пасивні (без порушення цілісності ІС та будь-якого впливу на її елементи) і активні, здійснювані шляхом прямого або непрямого контакту джерела загроз з елементами ІС за допомогою якоїсь дії. Особливість пасивних способів полягає в тому, що їх складніше виявити. Реалізація активних способів дозволяє злочинцям отримати результати, досягнення яких у випадках реалізації пасивних загроз неможливе.

До основних типів реалізації загроз відносяться: стихійні лиха; зловмисні дії; побічні явища;

відмови, збої, помилки елементів ІС.

Більш непередбачуваними з погляду загрози захищеності інформації і, як наслідок, менш опрацьованими є заходи щодо запобігання зловмисним діям і побічним явищам [53].

До побічних явищ відносяться:

електромагнітні випромінювання (ЕМВ) пристроїв ІС; паразитні наведення;

зовнішні ЕМВ; вібрація;

зовнішні атмосферні умови.

До зловмисних дій відносять такі категорії порушень безпеки, як розкрадання, підміна, підключення, пошкодження, диверсія.

Зловмисні дії можуть здійснюватися безвідносно до обробки інформації або в процесі її обробки, з доступом до елементів ІС або без нього, активно або пасивно (тобто із зміною стану системи або без).

Залежно від цього основні типи зловмисних загроз інформації в ІС можна класифікувати таким чином:

безвідносно до обробки інформації і без доступу зловмисника до елементів ІС: підслуховування розмов; використання оптичних, візуальних або акустичних засобів;

упроцесі обробки без доступу зловмисника до елементів ІС: ЕМВ; паразитні наведення; зовнішні ЕМВ; підключення апаратури реєстрації;

безвідносно до обробки інформації з доступом зловмисника до елементів ІС, але без зміни останніх: копіювання магнітних та інших носіїв, вихідних та інших документів; розкрадання виробничих відходів;

упроцесі обробки з доступом зловмисника до елементів ІС, але без зміни останніх: копіювання інформації в процесі обробки; маскування під зареєстрованого користувача; використання недоліків мов програмування, програмних пасток, недоліків операційних систем і вірусів;

безвідносно до обробки інформації з доступом зловмисника до елементів ІС із зміною останніх: підміна машинних носіїв, вихідних документів, апаратури, елементів програм, елементів баз даних, розкрадання носіїв і документів; включення в програми "троянських коней", "бомб" і т.п.; читання залишкової інформації в запам'ятовуючих пристроях після виконання санкціонованих запитів;

упроцесі обробки з доступом зловмисника до елементів ІС із зміною останніх;

незаконне підключення до апаратури і ліній зв'язку, зняття інформації на шинах живлення.

Статистика деяких інформаційних загроз стосовно типової ІС відповідно до статистичних даних асоціації ІТ-безпеки США [71] відображена у табл. 1.2, а також на рис. 1.9.

Таблиця 1.2

Рис. 1.9. Питома вага чинників втрат інформації

Також за даними ФБР США, протягом 1999–2001 рр. 78% опитаних компаній зазнали фінансових збитків, пов'язаних із недостатнім рівнем інформаційної безпеки. Основні причини втрат [81]:

76% – від комп'ютерних вірусів (збитки американського бізнесу в 1999 р. від епідемій вірусів Melissa, ExploreZip і т. п. оцінюються в $7,6 млрд);

42% – від атак із середини;

25% – від атак із зовні;

70% – від помилок неуважності;

10% – від промислового шпигунства.

За способами реалізації загрози можуть здійснюватися:

за технічними каналами, що включають канали побічних електромагнітних випромінювань і наведень (ПЕМВН), акустичні, оптичні, радіо-, радіотехнічні, хімічні та інші канали витоку інформації (КВІ);

за каналами спеціального впливу за рахунок формування спеціальних полів і сигналів з метою руйнування системи захисту або порушення цілісності інформації;

шляхом несанкціонованого доступу (НСД) в результаті під-

ключення до апаратури та ліній зв'язку, маскування під зареєстрованих (законних) користувачів, подолання заходів захисту для отримання (використання) інформації або нав'язування помилкової, застосування закладних пристроїв і вбудованих програм і впровадження комп'ютерних вірусів.

1.4.2. Несанкціонований доступ до комп’ютерних систем

Сучасна ІС на сьогодні не може ефективно функціонувати без автоматизованої (комп'ютерної) системи, і в більшості випадків, коли говорять про інформаційну систему, мають на увазі, перш за все, комп'ютерну систему (КС).

Існує цілий ряд нормативних документів, які регламентують аспекти захисту інформації [1–2, 39–43] у КС.

Для ефективного опису загроз у КС необхідно за наслідками аналізу першого етапу побудови СЗІ точно представляти фізичну та логічну структуру КС. У загальному випадку корпоративну КС можна представити у вигляді сукупності:

локальної обчислювальної мережі (ЛОМ) (рис. 1.10 (а)):

o автоматизованого робочого місця (АРМ) користувача на базі персонального комп'ютера (ПК);

o мережних файл-серверів;

o службових робочих місць технічного персоналу, адміністратора мережі, адміністратора безпеки, програмістів;

системи передачі даних ЛОМ (рис. 1.10 (б)): o мережних адаптерів;

o мостів, повторювачів, концентраторів, комутаторів; o маршрутизаторів (шлюзів);

o модемів;

в) Цифрові мережі з комутацією каналів

д) Телефонна мережа