125 Кібербезпека / 5 Курс / 5.1_Комп'ютерна криміналістика / Література / Кримiналiстика (2)

5.Які техніко-криміналістичні засоби використовуються для вилучення та попереднього дослідження слідів та інших речових доказів?

6.Якими техніко-криміналістичними засобами комплектується пересувна криміналістична лабораторія?

7.Охарактеризуйте основні стадії лабораторних досліджень речових доказів.

8.Розкрийте зміст техніко-криміналістичних засобів і методів та їх значення для розкриття, розслідування та попередження злочинів.

Теми рефератів

1.Правова та етична регламентація застосування засобів криміналістичної техніки, методів збирання та дослідження криміналістичної інформації у розкритті та розслідуванні злочинів.

2.Сучасні напрями розвитку та досягнення вітчизняної криміналістичної техніки.

3.Сучасні напрями розвитку та досягнення закордонної криміналістичної техніки.

4.Значення криміналістичної техніки у діяльності щодо попередження злочинів.

ТЕМА 6

КРИМІНАЛІСТИЧНА ФОТОГРАФІЯ ТА ВІДЕОЗАПИС

Одним із найважливіших напрямів вдосконалення роботи правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю є впровадження у практику розкриття злочинів найновіших досягнень науки і техніки.

Фотографія та відеозапис посідають чільне місце в роботі органів внутрішніх справ як додатковий засіб фіксації доказової інформації у проведенні слідчих дій та оперативно-розшукових заходів і забезпечують об’єктивність, точність і повноту доказів.

Застосування судової фотографії у проведенні слідчих дій передбачено кримінально-процесуальним законодавством. Так, відповідно до ст. 191 КПК слідчий під час огляду місця події в необхідних випадках проводить фотографічне знімання. У ст. 79 КПК

61

зазначено, що речові докази повинні бути по можливості сфотографовані.

Криміналістична фотографія – галузь криміналістичної техніки, яка розробляє фотографічні засоби, прийоми і методи виявлення, фіксації та дослідження доказів. Зміст судової фото-

графії становлять наукові положення і практичні рекомендації щодо використання фотографії в розслідуванні злочинів. Використання фотографічного знімання в розслідуванні злочинів зумовлено такими чинниками:

1)дозволяє з великою точністю зафіксувати об’єкт, його стан, ознаки;

2)забезпечує швидку фіксацію тих чи тих об’єктів;

3)дає адекватне уявлення про зображений на фотознімку об’єкт;

4)фотографічне зображення має властивість наочності й документальності;

5)існує можливість одержання слабовидимих і невидимих деталей, слідів, ознак.

Результати фотознімання успішно використовуються в розслідуванні різних видів злочинів, під час провадження різноманітних слідчих дій (огляду місця події, слідчого огляду документів, обшуку, пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки та обставин події та ін.), в експертних дослідженнях, в оперативно-розшуковій діяльності. Фотографічний метод фіксації не порушує стану матеріальних об’єктів або слідів. У деяких випадках фотографічне знімання може заповнити прогалини в описі фактів у протоколах слідчого огляду. Ілюстративність і наочність фотографії дозволяють застосовувати її у попередженні злочинів, у розшуку осіб, які зникли безвісти, та злочинців.

Криміналістична фотографія поділяється на судово-оперативну (фіксувальну) та судово-дослідницьку (експертну) фотографію.

Судово-оперативна фотографія є сукупністю методів, при-

йомів і засобів, що застосовуються у провадженні слідчих чи опе- ративно-розшукових дій для фіксації обстановки, слідів та інших об’єктів. Фотознімання виступає додатковим засобом фіксації у процесі здійснення слідчої дії. Судово-оперативна фотографія, як засіб фіксації, під час розслідування застосовується у поєднанні з оформленням протоколу, схем і планів. Об’єктами судово-опера- тивного фотознімання є: місцевість і приміщення, а також їхні окремі ділянки, предмети, сліди, трупи, живі особи, окремі дії учасників слідчих дій та їхні результати. Судово-оперативне фотозні-

62

мання здійснює слідчий, оперативний працівник органу дізнання або спеціаліст за допомоги фотографічної техніки, що входить до фотокомплекту слідчого.

Судово-дослідницька фотографія – система спеціальних методів, прийомів і засобів, які застосовуються для одержання нових фактів у провадженні судових експертиз. Дослідження з використанням засобів і методів судової фотографії передбачає виявлення слабковидимих або зовсім невидимих за звичайних умов ознак, подібності або різниці між ними. Судово-дослідницьку фотографію іноді називають експертною, через те що її методи і засоби застосовують експерти під час своїх досліджень. Об’єктами судово-дослідницької фотографії є речові докази, які піддаються експертному дослідженню, порівняльні зразки та матеріали, що використовуються під час експертизи. Така фотографія здійснюється за особливих умов освітлення, проведенням знімання в невидимих променях, зніманням люмінесценції, посиленням контрастів, із використанням розрізнення кольорів, методом мікрофотографії тощо.

Фотознімання має передувати будь-якому іншому засобові фіксації інформації та виконуватися відповідно до криміналістичних рекомендацій. За своєю правовою природою фотознімки належать до документів і можуть бути використані у кримінальному процесі як джерело доказів.

На сьогодні у практиці розслідування злочинів достатньо часто використовується, крім чорно-білої, кольорова фотографія (фотофіксація), тобто фіксація, крім інших ознак, й колірної гами об’єкта. Кольоровий фотодрук дозволяє зафіксувати додаткові ознаки об’єкта і тому має переваги перед чорно-білим друком.

Сучасна промисловість виготовляє велику кількість фотоапаратів різних конструкцій та моделей, які різняться між собою об’єктивами, видошукачами, затворами та іншими конструктивними особливостями.

Попри такі відмінності, будь-який фотоапарат, у якого для отримання фотографічного зображення використовується фотоплівка, складається з корпусу, об’єктива, пристрою для наведення на різкість і кадрування, касетної частини, додаткових пристроїв та різних приналежностей.

Корпус – світлонепроникна камера, яка служить для захисту фотоматеріалу від впливу стороннього світла, а також для кріплення вузлів і деталей фотоапарата.

Об’єктив – збірна оптична система, яка складається з декількох лінз, об’єднаних загальною оправою, і призначена для

63

створення оптичного зображення об’єкта знімання на фотоматеріалі всередині камери.

Основні характеристики об’єктивів: фокусна відстань; світлосила; глибина різкості; роздільна здатність.

Затвор – спеціальний механізм, призначений для точного відліку часу освітлення (витримки) світлочутливого матеріалу в процесі фотографування. Залежно від принципу дії затвори поділяються на центральні та шторні.

Пристрій для наведення на різкість і кадрування. Наведення на різкість може здійснюватися за допомоги матового скла, шкали відстані, далекоміра.

Видошукач – призначений для визначення меж кадру. Касетна частина – призначена для запобігання дії світла на фото-

матеріал і для розміщення касет.

Додаткові пристрої: лічильник кадрів, автоспуск, синхроноконтакт, покажчик світлочутливості плівки, вмонтований у корпус фотоапарата експонометр.

Приналежності фотоапарата: подовжувальні кільця, змінні об’єктиви, світлофільтри, спускові тросики, штатив.

Фотографічні матеріали поділяються на негативні й позитивні. Негативні фотоматеріали – призначені для отримання на емульсійному (світлочутливому) шарі негативного зображення об’єкта знімання (зворотнє зображення). До них належать фотопластинки і фотоплівки. Основними характеристиками негативних фотоматеріалів є світлочутливість, кольорочутливість, контрастність, роз-

дільна здатність.

Позитивні фотоматеріали – призначені для отримання зображення в такому вигляді, в якому об’єкт знімання спостерігається крізь окуляр видошукача фотоапарата. Позитивним фотоматеріалом є фотопапір, властивістю якого є його світлочутливість.

Фотографічне знімання починається з вибору об’єкта знімання. Водночас вирішуються питання про визначення меж кадру, вибору параметрів експозиції фотоплівки (витримки і діафрагми), наведення нарізкість. Післяпідготовчихопераційздійснюєтьсяфотографування.

Негативний процес – процес отримання видимого зображення на фотоматеріалі (обернене зображення).

Позитивний процес – процес отримання зображення, щільність якого збігається з оптичною щільністю об’єкта знімання.

64

Внаслідок науково-технічного прогресу традиційні фототехнічні засоби замінюються на більш сучасні. У практиці розслідування злочинів і в експертній практиці важливого значення набуває використання цифрових фотокамер.

Робота з електронними документами відкриває принципово нові перспективи оброблення інформації. Безперечною зручністю цифрової фотографії є можливість швидкого перегляду і роздруку зафіксованої інформації у будь-якій кількості примірників. Цифрові фотознімки можна негайно переслати будь-якому адресату, використовуючи можливості комп’ютерних мереж.

Відмінність в отриманні графічних зображень з використанням звичайної та електронної технологій починається на етапі сприйняття та запам’ятовування зображення. В електронній камері функцію фотоплівки виконують три послідовні пристрої: матриця, яка сприймає світлові хвилі, аналогово-цифровий перетворювач (АЦП), який перетворює звичайне аналогове зображення, що зафіксоване елементами матриці, у цифрову форму, і пристрій пам’яті. Подальшоюланкою в обробленні електронних зображень є оцифровування.

В електронній камері зафіксоване аналогове електронне зображення з матриці переходить на аналогово-цифровий перетворювач, де й перетворюється у цифрову форму. Від часу, коли відбулося оцифровування зображення, матриця вивільняється від отриманого сигналу і знову готова до сприйняття нових світлових хвиль, і відповідно камера готова до знімання.

Файл графічного формату, який являє собою перетворену в цифрову форму інформацію відповідного зображення, переходить з АЦП у пристрій для зберігання даних – пам’ять фотокамери.

Залежно від характеру слідчої дії та її цілей, специфіки об’єкта фотознімання і завдань фіксації застосовуються різні види, методи і засоби судово-оперативної фотографії. Судово-фотографічні засоби, методи і види знімання становлять систему судової фотографії.

Спосіб – порядок дії, спрямований на вирішення завдань щодо використання фотографії: що, як, у якій послідовності, за допомоги яких засобів; що і як показати на фотознімках. Методи судової фотографії – сукупність способів (правил і рекомендацій) щодо обрання фототехнічних засобів і способів їх застосування. Сукупність методів і способів знімання щодо особливостей криміналістичних об’єктів становлять види знімання.

У судово-оперативній фотографії найпоширенішим видом знімання є фотознімання місця події. До фотографічної фіксації місця події ставляться такі вимоги:

65

1)порядок фотознімання та процедури огляду місця події є взаємопов’язаними;

2)фотознімання має передувати іншим методам фіксації;

3)засоби і методи фотознімання обираються залежно від ситуації огляду, для забезпечення повноти, всебічності й точності фіксації;

4)сукупність фотознімків повинна давати достатньо повне і ясне уявлення про обстановку злочину, його сліди і деталі;

5)до внесення якихось змін в обстановку слід сфотографувати загальний вигляд місця події та взаємне розташування об’єктів;

6)окремі сліди і предмети спершу фотографуються в тому вигляді, в якому вони були виявлені.

Розрізняють чотири види фотографічного знімання на місці події: орієнтувальне, оглядове, вузлове і детальне. Цей розподіл до деякої міри є умовним.

Орієнтувальне знімання своїм завданням має фіксацію певного об’єкта або місця події разом із навколишніми предметами, будівлями, місцевістю, тобто орієнтувальний знімок повинен містити зображення власне місця події на тлі навколишніх предметів чи місцевості.

Місце події слід фотографувати на тлі предметів, що можуть слугувати орієнтирами.

Орієнтувальне знімання провадиться звичайним або панорамним методом. Звичайне знімання виконується ширококутовим або звичайним об’єктивом зі значної відстані.

У більшості випадків орієнтувальний знімок важко зробити на один кадр із невеличкої відстані. Для того, щоб охопити місце події таприлеглутериторію, використовуютькруговуаболінійнупанораму.

Оглядове знімання застосовується для фіксації загального вигляду місця події без навколишніх предметів. Аби зафіксувати взаємне розташування найважливіших об’єктів, відобразити їхню специфіку, знімання провадять із різних боків. Важливою вимогою щодо оглядових знімків є повнота зображення місця події.

Оглядовий знімок повинен бути зроблений із такої позиції, з якої можна було б із упевненістю розпізнати взаємне розміщення важливих об’єктів обстановки. Особливістю оглядового знімання є можливість фіксації тих самих предметів у кількох ракурсах. У тісних приміщеннях знімання проводять панорамним методом або з використанням ширококутних об’єктивів.

Вузлове знімання – це знімання частин (вузлів) об’єкта. Вузол – частина місця події, де виявлено сліди злочину. За такого знімання великим планом фотографуються певні ділянки місця події, що мають важливе значення, та об’єкти, з якими були пов’язані дії злочинця.

66

Так, у приміщенні, де вчинено крадіжку, це можуть бути зламані двері, пошкоджене вікно, розкриті сховища та ін. На місці вбивства об’єктом вузлового знімання може бути труп зі слідами ушкоджень.

Кількість вузлів на місці події визначається слідчим і залежить від особливостей злочину та специфіки об’єктів на місці події.

Детальне знімання – це знімання окремих слідів, предметів, деталей обстановки місця події. Її завжди провадять масштабним способом: великим планом із масштабною лінійкою. Детальному зніманню піддаються насамперед предмети і сліди, які не можуть бути вилучені з місця події, швидко змінюють свої властивості або мають небезпеку їх ушкодження.

Повна фотографічна фіксація обстановки місця події передбачає використання всіх розглянутих видів знімання – орієнтуючого, оглядового, вузлового і детального, які доповнюють одне одного, забезпечують ілюстративність та об’єктивне уявлення про місце події. Сліди і ушкодження фотографують спершу так, щоб на знімку було видно, на якій частині тіла чи одягу вони є, а потім великим планом із масштабною лінійкою. Сліди крові треба фотографувати масштабним зніманням. Особливо важливо зафіксувати локалізацію, напрямок потьоків крові, їхню форму. Для фотознімання слідів і ушкоджень на трупі можуть використовуватися світлофільтри.

Фотографування слідів на місці їх виявлення використо-

вується для фіксації їхнього місця, загального вигляду, стану, індивідуальних особливостей. Місце виявлення сліду фіксують зніманням на тлі навколишніх об’єктів, потім окремо фіксується слід, а також його деталі та особливості.

У фотозніманні слідів на місці події рекомендується така послідовність дій: спершу фотографують предмет, на якому виявлено сліди, потім взаємне розташування слідів, і останнє – кожний слід окремо за методом великомасштабного знімання.

Фотознімання слідів рук на місці події може бути виконана різними способами. Так, окремі найбільш чіткі сліди пальців рук фотографують у натуральний розмір, використовуючи подовжувальні кільця. Потожирові сліди на прозорому склі можна сфотографувати за допомогою проникного штучного освітлення, спрямованого під кутом до оптичної осі об’єктива.

За фотографічного знімання слідів пальців рук слід правильно встановити освітлення, для чого використовуються настільні лампи, лампи спалаху або спеціальні освітлювачі. Фотокамера звичайно встановлюється на спеціальний штатив.

67

Впізнавальне (сигналетичне) фотознімання застосовується для фіксації зовнішності злочинців, з метою використання їхніх знімків у криміналістичному обліку, під час розшуку та ідентифікації,

атакож щодо невпізнаних трупів для обліку їх та встановлення осіб загиблих.

Для знімання живих осіб звичайно виготовляють три погрудні знімки з зображеннями в 1/7 натурального розміру: правий профіль, вид спереду (анфас) і з поворотом голови вправо (лівий напівпрофіль). У повний комплект входить також четвертий знімок – вид спереду на повний ріст.

Третій і четвертий знімки можна замінити одним – із зображенням людини на повний ріст із поворотом усього корпуса вправо. На знімках у профіль і анфас людина повинна бути зображена без головного убору, шарфа, окулярів, на третьому знімку – в тому вигляді, в якому її було затримано. Ретуш упізнавальних знімків не допускається.

Впізнавальне знімання трупа має свої особливості. Спотворене обличчя трупа попередньо відновлюють і провадять його «туалет». Відновлення обличчя полягає в накладенні швів на рани, а «туалет» – у припудренні шкіри, підфарбуванні губ та ін. Обличчя трупа повинно бути сфотографоване до відновлення і «туалету» та після цього. Труп фотографується в тому ж одязі, в якому його виявили,

аоголений труп прикривають шматком тканини.

Обличчя трупа слід фотографувати у фас, обидва профілі (лівий і правий), а також у 3/4 повороту обличчя. Перед зніманням необхідно надати трупу певне положення, зручне для фотографування. Обличчя трупа знімається з розплющеними очима.

Фотознімання при відтворенні обстановки та обставин події (під час слідчого експерименту або перевірки показань на місці) застосовується для фіксації найбільш істотних моментів процесу і результатів зазначених дій у взаємозв’язку з конкретною матеріальною обстановкою. Так, залежно від виду й умов слідчого експерименту існує необхідність у спосіб фотографічного знімання зафіксувати місце, обстановку та умови, предмети, що використовувались, окремі елементи дослідних дій. У слідчому експерименті через велику різноманітність дослідних дій та умов їх виконання використовуються різні способи і методи знімання. Причому знімання провадиться до і після реконструкції. Зокрема, за слідчого експерименту в установленні можливості бачити подію, що сталася, доцільно зафіксувати фотозніманням місце перебування особи в момент спостереження і місце, на якому відбувалася подія. Якщо потрібно перевірити можливість переміщення якогось предмета крізь певний

68

отвір, спершу слід сфотографувати окремо отвір, потім об’єкт, який будуть переміщувати, і послідовно моменти цього процесу.

Фотографування під час проведення перевірки показань на місці провадиться з метою наочної фіксації дій учасників на місцевості й у приміщеннях, де згідно з показаннями раніше допитаної особи відбувалася подія злочину чи її окремі обставини. За допомоги фотознімання фіксуються об’єкти, розміщення, стан і ознаки яких можуть об’єктивнопідтвердитиабоспростуватипоказання, щоперевіряються.

Фотозніманням рекомендується фіксувати:

1)місце або вихідний пункт, звідки розпочинається перевірка показань;

2)окремі ділянки маршруту і розташуванняучасників слідчої дії;

3)орієнтири, на які вказує особа, чиї показання перевіряються;

4)місця, де виявлено сліди і предмети;

5)особливості слідів і предметів, виявлених під час перевірки.

Фотознімання під час проведення обшуку передбачає викори-

стання орієнтувального, оглядового, вузлового і детального знімань. Фотознімання під час обшуку є доцільним для фіксації місця розташування об’єкта обшуку, місць розташування предметів пошуку, схованок, їхніх особливостей, будови. За необхідності застосовується масштабне знімання. Документи фіксуються за правилами репродукційного знімання.

Фотознімання під час пред’явлення для впізнання провадиться

зметою фіксації запропонованих для впізнання об’єктів. Таке фотографування дає наочне уявлення про правильність добору об’єктів і дозволяє зафіксувати низку ознак, за якими об’єкт було впізнано.

Запропоновані для впізнання речі фотографують пронумерованими. До них прикріплюють (або біля них розміщують) бірки

зчіткими контрастними номерами. Спершу фотографують усі пред’явлені предмети, а потім упізнаний предмет із біркою. Необхідно зафіксувати також індивідуальні (окремі) ознаки об’єкта, за якими його було впізнано. Індивідуальні особливості фотографуються великим планом із масштабною лінійкою (сліди зносу або ремонту, перероблення, пошкодження тощо).

Упред’явленні для впізнання людей доцільно сфотографувати всіх пред’явлених осіб (спершу на повний зріст, а потім побільшеним планом – по груди). Після цього окремо фіксується впізнана особа. Якщо особу було впізнано за якими-небудь індивідуальними ознаками, то їх необхідно зафіксувати за допомоги масштабного фотознімання (наприклад, родимку або шрам на обличчі).

69

Методи судово-оперативної фотографії – різноманітні, але ос-

новними є панорамне, вимірювальне, стереоскопічне та репродукційне фотознімання.

Панорамне фотознімання полягає в суворому послідовному фотографуванні частин місцевості чи приміщення горизонтально чи вертикально, а також довгих, високих споруд і окремих великих об’єктів, що не вміщаються в один кадр великого плану. Потім з окремих зафіксованих частин складають одне загальне зображення, яке називається фотопанорамою. Розрізняють лінійну, кругову та ярусну панораму.

За лінійного панорамного знімання камера переміщується за прямою лініїєю вздовж об’єкта, на однаковій відстані від нього. Кожний подальший кадр має частково (1/3) перекривати зображення попереднього.

Кругове панорамне знімання є доцільним у тих випадках, коли необхідно зафіксувати з різних боків далеко розташовані об’єкти. Фотографування провадиться з однієї точки, а камеру після кожного кадру повертають навколо її вертикальної осі на певний кут. Фотоапарат рекомендується встановлювати на штатив, використовувати спеціальну головку з градуйованою шкалою. Під час знімання необхідно забезпечувати часткове перекриття попереднього кадру. Частина попереднього кадру, що перекривається подальшим, повинна становити 10–15% його площі. Повна кругова панорама являє собою зображення місцевості за колом (360°).

На відміну від кругового, ярусне знімання здійснюється поворотом фотокамери навколо її горизонтальної осі; застосовується для фіксації високих об’єктів. При цьому масштаб нижніх і верхніх кадрів буде різним внаслідок збільшення відстані до частини об’єкта, що знімається.

Аби панорамний знімок мав високу якість, усі фрагменти мусять бути однаковими за щільністю. Тому рекомендується фотографувати всі частини об’єкта в однакових умовах. Монтаж готових знімків у фотопанораму провадиться за деталями зображень, що збігаються. Знімки обрізають таким чином, щоб на панорамі одна й та сама деталь не була зображена двічі та не було б відсутності зображень окремих частин об’єкта.

Панорамне знімання може бути виконане фотокамерою загального призначення або панорамним фотоапаратом.

70