125 Кібербезпека / 5 Курс / 5.1_Комп'ютерна криміналістика / Література / Кримiналiстика (2)

– сліди події злочину, тобто такі, що виникли у процесі готування злочину, його здійснення та приховування слідів події злочину.

Насамперед здебільшого використовують перше значення слідів як тих чи тих ідеальних або матеріальних змін, що є наслідком дії певного слідоутворювального об’єкта у свідомості людей (ідеальні сліди) чи на будь-якому іншому об’єкті (матеріальні сліди). Коли встановлено, що такі зміни виникли під час готування чи скоєння злочину або приховування його слідів, констатується, що в цьому випадку ідеальні чи матеріальні зміни є слідами певної злочинної події.

Тож під слідами події злочину розуміють будь-які ідеальні чи матеріальні зміни, процес виникнення яких має причинний зв’язок з готуванням до злочину, його скоєнням чи з приховуванням такого роду змін.

Коли виникнення ідеальних чи матеріальних змін у свідомості людини чи на інших об’єктах не пов’язано з подією злочину, але це все набуває певного значення у процесі боротьби зі злочинами, то ці зміни також є криміналістичними слідами, але вже незлочинної події.

Ідеальні чи матеріальні зміни можуть бути представлені у вигляді трас, субстанцій чи їх різновидів, що становлять дві великі групи речових джерел інформації. При цьому поняття трас застосовується до будь-яких матеріально фіксованих ознак.

Якщождосліджуютьсяморфологічніознакитвердоготілаабосубстанціональні ознаки речових джерел інформації будь-якого агрегатногостану(їхній якісний такількіснийсклад), тойдетьсяпросубстанції.

Правоохороннадіяльністьвзагалііслідчазокремаявляютьсобоюін- формаційно-керівний процес, який містить усі його елементи: збирання, закріплення, перероблення, зберіганнятавикористанняінформації.

У сфері правового регулювання кримінального судочинства використовується юридична інформація. Її джерелами є:

•тексти систематизованих нормативних актів;

•юридично значимі факти, які підлягають доказуванню у кримінальних справах;

•матеріали кримінальних справ;

•соціальні явища, які виникають у житті та виступають об’єктами правового регулювання.

Юридична інформація представлена такими видами, як кри- мінально-правова, криміналістична, доказова, орієнтувальна, процесуальна, непроцесуальна, оперативна.

Поняття криміналістичної інформації охоплює відомості про розслідування злочинів. Джерелами криміналістичної інформації є

21

матеріальні об’єкти в широкому їх розумінні, які причинно по- в’язані з подією злочину, оскільки вона розвивається у матеріальному середовищі.

Оскільки вид інформації залежить від виду носія, джерела криміналістичної інформації класифікують із урахуванням відповідних основ: філософської, кримінально-процесуальної (доказової), криміналістичної.

Так, філософською основою класифікації служить теорія відображення, згідно з якою у природі за рівнем організації матерії іс-

нують два види відображення: психічне (ідеальне) та матеріальне (фі-

зичне). Виходячи з цього всі об’єкти поділяються на джерела ідеальних відображень і джерела матеріальних відображень, а, відповідно, джерелами ідеальних відображень є люди, а матеріальних – речі.

В основі кримінально-процесуальної класифікації лежить інформаційний підхід щодо визначення фундаментальних понять теорії доказів.

Зокрема, джерела доказів поділяють на особові та речові.

До особових відносять людей, які є суб’єктами події злочину або мають іншу інформацію щодо події злочину. До речових джерел зараховують речі, предмети, матеріальні утворення, які перебувають у будь-якому агрегатному стані (твердому, сипучому, рідкому, газоподібному).

Криміналістичну основу класифікації джерел становить теорія криміналістичної ідентифікації та поняття криміналістичної тотожності. Тобто, об’єкт, який перебуває в орбіті кримінального судочинства, розглядається під кутом зору його тотожності самому собі (чи він є тим, що був присутнім на місці злочину і відображає інформацію про подію).

Джерелом ідеальних відображень є люди, оскільки ідеальний слід – суб’єктивно уявний образ, що називається слідом пам’яті.

Джерела матеріальних відображень – об’єкти матеріального світу (в основному неживої природи), які елементарно відображають події злочину, оскільки були присутніми під час його вчинення. Такі криміналістичні джерела-речі об’єднують у декілька груп:

•предмети обстановки місця події;

•об’єкти безпосереднього замаху;

•об’єкти біологічного походження;

•засоби вчинення злочину;

•предмети, залишені злочинцем чи учасниками злочину на місці події;

22

• речі, які випадково потрапили на місце події або навмисно залишені після події злочину.

Якщо у процесі судового розгляду для отримання інформації в одній слідчій дії одночасно використовуються два джерела, то вони створюють складну систему простих джерел, яка відображає сумарну інформацію ідеального і матеріального відображення.

Отже, утворення криміналістичної інформації, зокрема в системному джерелі, є складним психічним взаємозв’язком, у якому ідеальне проектується на матеріальне та відбувається накладення і зіставлення двох видів відображень.

?Контрольні питання

1.Сформулюватиосновнізакономірностіутворенняслідівзлочину.

2.Охарактеризувати об’єкти процесу відображення.

3.Поняття слідів у криміналістиці.

4.Різновиди слідів.

5.Джерела матеріальних та ідеальних слідів.

Теми рефератів

1.Роль відображення у механізмі вчинення злочину.

2.Значення криміналістичних слідів у розслідуванні злочинів.

3.Сутність і класифікація слідів, трас і субстанцій.

4.Джерела та носії криміналістичної інформації.

ТЕМА 3

МЕТОДИ ТА МЕТОДОЛОГІЯ КРИМІНАЛІСТИКИ

Думка про те, що будь-яка протиправна дія пізнається і може бути попереджена, створює впевненість громадян та правоохоронних органів у тому, що злочинність як соціальне явище може бути ліквідована не тільки каральною дією, а й профілактичною роботою.

З огляду на це, знання законів та закономірностей пізнавальної діяльності дозволяє цілеспрямовано діяти в реальних ситуаціях, планувати кінцевий результат, а сам процес (у цьому випадку – розслідування злочинів) – зробити більш творчим, значно доцільнішим і, звичайно, керованим, що особливо важливо.

23

Будь-яка самостійна наука, зокрема і криміналістика, характеризується не тільки специфікою предмета та об’єктів дослідження, а й власним потенціалом для їх пізнання. Тобто, кожній науці притаманні методологія та методи вирішення своїх задач.

Методологія являє собою систему ідей, вчення про принципи побудови, форми та способи наукового пізнання. Це – система підходів, принципів і методів пізнання відповідних об’єктів у теоретичній і практичній діяльності.

Методологія є не тільки логікою наукового пізнання, а й сукупністю визначених методів конкретної практичної діяльності. Саме практична діяльність (практика) є важливою ділянкою процесу пізнання, оскільки вона забезпечує перевірку надійності й ефективності будь-якого методу, який розроблено в рамках тої чи тої науки. А сам процес пізнання здійснюється через систему методів. Власне дослідження і розроблення цих методів становлять основну задачу будь-якої науки. А структуру пізнання будь-якого об’єкта, зокрема об’єктів, які є предметом криміналістичного дослідження, можна представити у вигляді схеми: об’єкт пізнання –

мета (задача) пізнання – метод пізнання.

Слід також звернутися до двох таких понять. Теорія і метод – це органічно пов’язані, але не тотожні форми сприйняття людиною навколишньої дійсності. Теорії надається значення більш високої, найрозвинутішої форми організації наукового знання. Теорія дозволяє отримати цілісне уявлення про закономірності і суттєві зв’язки визначеної дійсності, тобто її об’єкта. На основі пізнання закономірностей природи і суспільства виникає і розвивається будь-яка наука. Кожне явище або подія є ланцюгом взаємопо- в’язаних відносин людей, предметів, моментів часу.

Такий зв’язок є об’єктивною закономірністю, а його вияв у вигляді відносин – об’єктивним законом.

Наука криміналістика теж має свої закони, які розподіляються на загальні та часткові.

До загальних відносять:

закон про об’єктивну необхідність, узагальнення, інтеграцію, неперервність та нагромадження;

закон про взаємозв’язок науки та практики.

Часткові закони криміналістики:

закон зв’язку та спадкоємності між наявними й такими, що виникають, концепціями;

закон активного творчого пристосування сучасних досягнень науки для розв’язання окремих задач науки криміналістики;

24

закон обумовленості криміналістичних рекомендацій для потреб практики;

закон прискорення темпів розвитку криміналістичної науки в умовах науково-технічного прогресу.

Закон зв’язку та спадкоємності між наявними й такими, що виникають, концепціями заснований на тому, що все нове завжди виникає на основі використання досвіду минулого. Наприклад, відомо, що нінгідрин закономірно вступає в реакцію з потожировою речовиною, утворюючи забарвлену сполуку. Це дало змогу зпрогнозувати перебіг аналогічних хімічних реакцій інших речовин із потожировою речовиною відбитка пальця, що супроводжується появою забарвлення. Така закономірність стала передумовою створення нової часткової методики виявлення невидимих відбитків пальців рук розчином перманганату калію.

Давно розроблені основи теорії ідентифікації до цього часу залишаються базою для побудови ряду нових часткових методик ідентифікації конкретних об’єктів, наприклад, у трасології для порівняння слідів під час проведення судових експертиз; у судовій балістиці для дослідження вогнепальної зброї (калібру дула, кулі); у криміналістичній експертизі почерку для порівняння почерку досліджуваного зі зразками.

Закон активного творчого пристосування сучасних досягнень науки для розв’язання окремих задач науки криміналістики. Вчені криміналісти давно звернули увагу на те, що у криміналістиці широко застосовуються методи природничих і технічних знань. Тому згодом цей закон було названо А. І. Вінбергом законом криміналістичної трансформації. Справді, творче використання досягнень природничих і технічних наук – це найбільш розповсюджений спосіб розроблення часткових методів і методик збирання, дослідження, оцінювання та використання джерел доказової інформації.

Зокрема, фізико-хімічна закономірність кольорових негативних фотоматеріалів відображати забарвленість об’єкта у додаткових кольорах використовується у криміналістичному методі кольорової трансформації. Це дозволяє диференціювати і розпізнавати тексти, які виконані близькими за кольорами барвниками, але не розрізняються оком.

Закон обумовленості криміналістичних рекомендацій для потреб практики. Криміналістика дає поштовх для пошуку нових методик. На перше місце висуваються потреби практики у розробленні науковцями-криміналістами нових методів і засобів для вдоскона-

25

лення діяльності з розслідування та попередження злочинів. Так, наприклад, потреби практики щодо розшуку похованих трупів навели на думку про створення спеціальних приладів для цього. Широке застосування звукота відеозапису в оперативній та слідчій діяльності постійно ставить нові й нові задачі щодо створення більш чутливих і досконалих засобів фіксації звукових слідів на місці вчинення злочину. Гостра потреба криміналістів у встановленні батьківства чи ідентифікації особи за біологічними субстанціями чи частинами тіла спонукала генетичну науку до розроблення методу полімеразної ланцюгової реакції (PSR), який надзвичайно ефективно використовується у криміналістичних лабораторіях світу.

Закон прискорення темпів розвитку криміналістичної науки в умовах науково-технічного прогресу базується на творчому при-

стосуванні досягнень інших наук.

Нові методи та засоби криміналістики виникають саме з відкриттям закономірностей у фундаментальних і прикладних науках. Прикладом цього є бурхливий розвиток кібернетики, інформатики, обчислювальної техніки, електроніки.

Отже, інтеграція наукових знань створює величезну можливість прискореного впровадження сучасної техніки та досягнень природничих наук у слідчу, експертну та правоохоронну діяльність.

Події, що відбувались у минулому, пізнаються за матеріальними та іншими фактичними даними. Це неможливо без вивчення явища у його зв’язку з іншими явищами, у всебічному дослідженні його виникнення і розвитку, а також без використання відповідного методу, що являє собою найзагальніший спосіб дослідження явищ у природі та суспільстві для досягнення будь-якої мети.

Отож, процес пізнання істини у розслідуванні підпорядкований загальним діалектичним закономірностям.

Утім, загальний метод пізнання у криміналістичній практиці має свою специфіку, оскільки його об’єктом є подія злочину. Вона має власні причини і наслідки, конкретні умови (ситуацію), які залишили на фізичній обстановці чи у свідомості людей інформацію про цю подію. За допомоги дослідження такої інформації на основі повного, всебічного та об’єктивного вивчення фактів і пізнається подія, яка вивчається.

При цьому всі дії слідчих і суддів здійснюються в установленій законом процесуальній формі: з дотриманням юридичної процедури, що накладає на процес пізнання (розслідування, судовий розгляд, оперативно-розшукова діяльність) свій відбиток. Зокрема, це стосується характеру та обсягу фактичних даних, необхідних для

26

конструювання версій та обґрунтування рішень слідчого чи суду. А закон установлює певні строки для всього пізнання чи певних дій, що обмежує в ряді випадків можливості одержання фактичних даних поза такими строками.

Згідно з останніми даними методи науки криміналістики пере-

діляють на загальні та часткові (спеціальні чи окремі).

До загальних (чи загальнонаукових) методів у першу чергу належать: спостереження, вимірювання, експеримент, порівняння, моделювання, математичні та кібернетичні, логічні (аналіз і синтез, індукція та дедукція, аналогія, абстрагування). Усі вони використовуються для розв’язання криміналістичних задач у розслідуванні злочинів. Названі методи широко застосовуються і в інших науках, таких, як: фізика, хімія, біологія, медицина тощо.

Спостереження – вихідний елемент будь-якої пізнавальної діяльності. Його суть зводиться до цілеспрямованого, планомірного і відносно тривалого сприйняття будь-якого об’єкта, явища чи процесу. В результаті цього вирізняються та оцінюються властивості й характерні ознаки об’єкта, явища або процесу. Спостереження здійснюється у процесі розкриття й розслідування злочинів та є професійною ознакою слідчого.

Спеціальні знання, якими володіють оперативний працівник, слідчий, суддя, їхній практичний досвід загострюють увагу, роблять її більш спрямованою.

Те, чого не можуть розрізнити інші люди, спостерігаючи те або те явище чи предмет, розрізнить слідчий. З великої кількості ознак він відбере те, що стосується розслідуваного злочину.

Вимірювання – відображення вимірювальних величин їх значеннями способом експерименту та обчислень за допомоги спеціальних технічних засобів.

Точність вимірювання у криміналістиці є однією з важливих умов встановлення істини у кримінальній справі.

Традиційними засобами вимірювання у криміналістичній практиці вважаються: лінійка, транспортири і штангенциркулі, вимірювальні прилади великої точності (мікроскопи, візири).

Але всі методи вимірювання набувають певного специфічного змісту, оскільки їх застосовують в установленому законом порядку для вивчення фактичних даних, які виникли в ході приготування, здійснення і приховування злочинів.

Експеримент – багатократне повторення в різних умовах; цілеспрямоване проведення випробування для досягнення мети.

27

Експеримент являє собою дослідницьку дію з метою перевірки конкретних фактичних обставин. У розслідуванні експеримент використовується:

як самостійна слідча дія, що має назву слідчого експерименту; під час проведення експертизи, у формі експертного експери-

менту; у структурі окремих слідчих і судових дій, наприклад, під час

проведення обшуку, огляду, пред’явлення для впізнання, отримання зразків для порівняльних досліджень.

Порівняння – зіставлення ознак, властивих для одного або декількох об’єктів, та їх вирізнення з метою встановлення подібностей або відмінностей. Об’єктами порівняння можуть бути:

властивості, ознаки, окремі сліди, предмети, особи, події та окремі обставини;

статичні та динамічні ознаки; ідеальне відтворення властивостей і явищ, які залишились

у пам’яті людини.

Для того, щоб порівнювати, потрібно мати два предмети з більш або менш вираженими груповими та індивідуальними ознаками.

Порівняння у криміналістиці застосовується як один із методів характеристики фактів, виявлення їх походження і причинного зв’язку, систематизації, встановлення подібності, родових або видових ознак, вирізнення предмета чи явища із подібних до нього.

Метод порівняння лежить в основі таких слідчих дій, як пре- д’явлення для впізнання, перевірка і уточнення показів на місці. Крім того, він використовується у ряді криміналістичних експертиз (технічна, товарознавча, хімічна, біологічна, балістична, трасологічна та ін.).

Моделювання як метод пізнання полягає у створенні моделі, яка може замінити у процесі розслідування оригінал (тобто модель є лише аналогом). Моделювання містить у собі елементи спостереження, порівняння та експерименту. У моделюванні об’єктом спостереження є модель.

Розрізняють два види моделювання:

–мисленнєве (чи ідеальне) – відтворює у свідомості слідчого модель злочинної дії: що відбулося, як розвивалися події, якими були дії злочинця, в якій послідовності;

–матеріальне (чи фізичне) – використання слідчим у ході огляду гіпсового зліпка слідів взуття, зліпка з предметів, що стосуються справи (сліди протектора шин, ключі, замок, будь-який предмет чи його частина).

28

До низки логічних загальнонаукових методів належать: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, абстрагування. Всі вони є основними логічними засобами розумової діяльності. за їхньої допомоги провадиться не тільки розумова діяльність, а й весь пізнавальний процес у цілому. Спостереження об’єкта криміналістичного дослідження і його пізнання обов’язково супроводжується цими мисленнєвими операціями.

Аналіз і синтез – це мисленнєве розкладання об’єкта пізнання на складові його елементи та складання з метою виявлення суті в їх єдності. Наприклад, виявивши окремі ознаки рукопису та здійснивши їх аналіз, експерт синтезує їх. Це дає змогу судити про особливості рукопису в цілому, а також про його виконавця.

Дедукція та індукція – принцип пізнання та логічного висновку від загального до окремого і від окремого до загального. Прикладом дедуктивного методу може слугувати судження про спосіб учинення злочину і спосіб дії злочинця. Власне, з цього виводяться потенційні джерела інформації, а від них залежить вибір методів дослідження.

Аналогія (подібність) – логічний висновок від окремого до окремого та від загального до загального. Зокрема, під час візуального спостереження метод аналогії використовує зовнішню подібність порівнювальних об’єктів.

Абстрагування (відокремлення) – спосіб пізнання, за якого відкидаєтьсявсенесуттєведляпевноїкриміналістичноїзадачі. Прицьому вирізняється лише те, що необхідне для успішного її вирішення.

У криміналістиці широко використовуються математичні та кібернетичні методи, геометричні та графічні методи аналізу, математичне моделювання з використанням ЕВМ. У криміналістичному дослідженні поряд із якісними повинні бути виявлені й досліджені кількісні та структурні характеристики об’єкта пізнання. Крім того, є необхідною інформація про його функціональні зв’язки і відносини з іншими об’єктами.

Для ідентифікації осіб за їхнім фотозображенням у криміналістиці розроблені і широко застосовуються графічні ідентифікаційні алгоритми (ГІА). Вони ж використовуються для ідентифікації друкарських машин, контрольно-касових апаратів, компостерів, печаток, штампів, тавр та інших об’єктів.

Для вирішення криміналістичних задач широко використовуються фізичні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні методи.

Серед наукового потенціалу криміналістики саме ця група методів має першочергове значення. Вони використовуються

29

для фіксації, дослідження морфологічних ознак об’єкта пізнання, окремих фізичних і хімічних властивостей, біологічних особливостей, внутрішньої структури об’єкта – фото-, кінознімання, звукозапис, мікроскопія біологічних субстанцій (волосся, шкіра, кров, сперма, лімфа, м’язи), спектральний аналіз, хроматографія, електрофорез (послідовність амінокислот та білковий склад біологічного об’єкта), мікрохімічний аналіз.

При проведенні експертизи живих осіб і трупів, впізнанні, розшуці осіб, що ухиляються від слідства і суду, використовуються антропологічні (дані про будову тіла) та антропометричні (дані про розміри частин тіла) методи.

Опитуванням та анкетуванням здійснюється соціологічний метод дослідження у криміналістиці.

Отже, ряд наявних загальнонаукових методів у криміналістиці, стоять на службі розкриття злочинів.

Криміналістика широко застосовує і власне криміналістичні методи: криміналістичні версії, криміналістичне планування, криміналістичний аналіз, криміналістична ідентифікація, криміналістичне експериментування.

Криміналістичні версії – сукупність методів, які базуються, в основному, на даних логіки для розроблення слідчих, розшукових, судових та експертних версій. Вони дають можливість обрати правильний напрямок у доказуванні та попередньому слідстві, в оперативно-розшуковій роботі, в судовому розгляді та в експерт- но-криміналістичному дослідженні окремих обставин справи та речових доказів.

Криміналістичні версії дозволяють спрямувати криміналістичне мислення в раціональному напрямку виявлення, збирання, дослідження та оцінювання доказів.

Криміналістичне планування передбачає координацію слідчих та оперативно-розшукових дій з метою розкриття і попередження злочинів. Це є науковою основою організації попереднього розслідування і судового розгляду кримінальних справ.

Криміналістичний аналіз фактичних даних і конкретної си-

туації складається із сукупності методів і базується на наукових положеннях судової психології. Він використовується для вивчення поведінки злочинця та інших осіб, які беруть участь у розслідуваній справі. Сюди відносять збирання та оцінювання доказів від свідків, потерпілих, підозрюваних, підсудних і експертів для обрання найдоцільніших методів проведення слідчих і

30