125 Кібербезпека / 5 Курс / 5.1_Комп'ютерна криміналістика / Література / Кримiналiстика (2)

має на собі слідоутворювальний об’єкт (потожирові сліди пальців рук, сліди, залишені забрудненою підошвою взуття, та ін.).

Відображення рельєфу контактної поверхні у поверхневих слідах нашарування відбувається за рахунок речовин, які містяться на його випуклих частинах (наприклад, сліди паливно-мастиль- ного матеріалу від протектора шини автомобіля на асфальті – позитивний слід), або сліди ґрунту від заглиблень рельєфу підошви взуття – негативний слід).

Сліди відшарування формуються з речовини, частки якої відокремлюються від слідосприймального об’єкта і залишаються на слідоутворювальному об’єкті (наприклад, сліди пальців рук, утворені на вкритій порохом або свіжопофарбованій поверхні).

Поверхневі сліди можуть бути видимими і невидимими. Видимі сліди – це такі, які можна виявити способом безпосереднього візуального сприйняття, а невидимі – виявлення і сприйняття яких передбачає застосування спеціальних засобів або пристосувань.

Залежно від стану об’єктів на момент слідоутворення виникають статичні або динамічні сліди.

Статичні сліди виникають у момент спокою (статики), який настає під час механічної взаємодії слідоутворювального і слідосприймального об’єктів, що контактують у перпендикулярному напрямку. У більшості випадків такі сліди зберігають зовнішні ознаки слідоутворювального об’єкта, відображають його без істотних спотворень, тому їх називають також відбитками (відтисками). Типовими прикладами статичного сліду є відбиток пальця руки з відображенням папілярного візерунка та відбиток підошви взуття на ґрунті. Різновидом статичних слідів є сліди кочення, які утворюються за прокатування слідоутворювального об’єкта по поверхні слідосприймального (наприклад, слід протектора транспортного засобу, утворений за поступально-обертального руху якою-небудь поверхнею).

Динамічні сліди виникають в результаті руху одного чи обох об’єктів слідоутворення. Кожна точка утворювальної поверхні залишає слід у вигляді лінії (траси). До динамічних можуть бути віднесені сліди розрубу, розпилу, ковзання, свердління, різання, тертя тощо.

Залежно від місця, на якому сталися зміни слідосприймального об’єкта, розрізняють локальні та периферичні сліди.

Локальні сліди виникають у межах контакту взаємодіючих об’єктів (наприклад, слід босої ноги в межах контакту з поверхнею підлоги). Навколо локального сліду поверхня слідосприймального об’єкта залишається незмінною.

91

Периферичні сліди виникають за межами контактної взаємодії слідоутворювального і слідосприймального об’єктів (наприклад, слід від предмета на вкритій пилом поверхні стола, утворений «на периферії», навколо предмета, за його межами).

Сліди бувають механічного, хімічного, біологічного, термічного походження. У криміналістиці переважно вивчаються сліди механічної дії, як найпоширеніші об’єкти трасологічного дослідження.

Виникнення та розвиток дактилоскопії пов’язані з іменами дослідників Великої Британії Вільяма Гершеля, Генрі Фолдса, Френсіса Галтона, Едварда Генрі. Сучасний стан криміналістики дає можливість з високою достовірністю встановити особу за слідами її долоней чи пальців рук. Сліди рук, що виявлені на місці події, є незаперечним доказом того, що певна особа була на цьому місці. Останнім часом в Україні висловлювалися пропозиції щодо необхідності введення системи загального дактилоскопіювання та створення відповідного банку даних.

Укриміналістиціважливезначеннянадаєтьсяслідамрук, оскільки:

1)контактування руки з яким-небудь об’єктом відбувається переважно поверхнею долоні;

2)на пальцях і долонях рук є потожирові виділення, які залишають сліди нашарування;

3)шкіра руки має специфічні властивості.

Основними властивостями папілярних ліній є їхня індивідуальність, стійкість і відновлюваність. Індивідуальність папілярних візерунків полягає в тому, що у кожної людини є свої малюнки папілярних ліній, будова яких має таку сукупність ознак, яка дозволяє відрізнити один візерунок від іншого.

Стійкість папілярних візерунків виявляється в тому, що протягом усього життя людини їхня будова не змінюється. В експертній практиці мали місце випадки пересадження злочинцям, які перебували на дактилоскопічному обліку, ділянок шкіри папілярного візерунка. Однаківцихвипадках є певні ознаки, щодозволяють встановити факт пересадження шкіри та ідентифікувати особу. Ушкоджений епідерміс через певний час відновлюється у початковому вигляді, а ушкодження дерми призводить до порушення папілярних ліній та утворення шрамів або рубців.

92

На різних ділянках долонної поверхні папілярні лінії утворюють різні за складністю візерунки. Більшість узорів на нігтьових фалангах пальців складається з трьох потоків папілярних ліній: а) внутрішній малюнок у вигляді петель, кругів, завитків чи інших фігур; б) верхній потік зовнішнього малюнка; в) нижній потік зовнішнього малюнка; г) дельта – місце зближення чи з’єднання всіх трьох груп папілярних ліній; д) основа, яка підкреслює малюнок.

Папілярний візерунок – узор на нігтьових фалангах пальців рук, утворений папілярними лініями. Папілярні візерунки поділяються на три основні типи: дугові, петльові та завиткові.

Дугові папілярні візерунки є найпростішими за будовою і складаються з одного-двох потоків папілярних ліній, які беруть початок біля одного бічного краю пальця та продовжуються до другого, утворюючи в середній частині візерунка дугоподібні фігури. Дугові візерунки становлять близько 5% загальної кількості пальцевих візерунків.

Петльові папілярні візерунки складаються не менше ніж із трьох потоків ліній, мають одну дельту, а в їхньому внутрішньому малюнкові є хоча б одна папілярна лінія, що утворює вільну петлю. Петльові візерунки становлять близько 65% загальної кількості пальцевих візерунків.

Завитковіпапілярнівізерунки найскладніші забудовою, їхній внутрішній малюнок має хоча б одне коло, повний оберт спіралі або хоча б одне півколо, опуклість якого звернена до основи візерунка. Завиткові візерунки мають дві дельти (іноді три-чотири). Завиткові візерунки переділяються на кругові, спіралеподібні та інші. Завиткові візерунки становлять близько 30% загальної кількості візерунків.

На місці події трапляються такі види слідів пальців рук, як об’ємні (утворюються на пластичних речовинах) і поверхневі (видимі, слабковидимі та невидимі; відшарування і нашарування). Поверхневі сліди рук можуть бути безбарвними або забарвленими. Механізм утворення слідів та їхній вид обумовлюють техніку їх виявлення.

Способи виявлення слідів рук. У пошуках слідів рук на місці події необхідно уявляти, яких предметів міг торкатися злочинець. Виявлення об’ємних і забарвлених слідів не викликає значних труднощів. Поверхневі сліди рук виявляють:

оглядом у косопадних променях; оглядом у проникному світлі (якщо об’єкт огляду прозорий);

обробленням поверхні дактилоскопічними порошками; окурюванням парами йоду;

93

використанням хімічних реактивів (розчинів азотнокислого срібла, нінгідрину та алоксану).

Об’ємні сліди виявляють візуальним оглядом.

Фізичні способи виявлення слідів рук засновані на здатності потожирового сліду утримувати частки іншої речовини (порошка). Існує загальне правило про те, що слідчий або спеціаліст повинні по можливості уникати застосування порошків з метою виявлення слідів на місці події, а вилучати предмети разом із виявленими слідами. Якщо немає такої можливості у виявленні та вилученні слідів рук, то виникає необхідність у застосуванні дактилоскопічних порошків та копіюванні слідів.

Дактилоскопічні порошки – порошки, які використовуються для виявлення невидимих або слабковидимих потожирових слідів рук (двооксид титану, порошки алюмінію та заліза, сажа, графіт). Серед них розрізняють магнітні та немагнітні, прості та складні, темні та світлі.

Найбільш відомі такі магнітні порошки, як «Агат», «Сапфір», «Рубін», «Малахіт», «Топаз» та ін. Існують універсальні суміші порошків, що придатні для забарвлення слідів на різних поверхнях. Принцип використання порошків полягає в тому, що потожирові виділення на відбитках пальців рук тривалий час залишаються зволоженими, тому до них прилипають частинки порошків. Слід на темній поверхні забарвлюють світлим порошком, а на світлій – темним.

До фізико-хімічних способів виявлення слідів рук належить також оброблення поверхні об’єкта парами йоду. Окурювання парами йоду не знищує слідів і не відкидає в разі неуспіху застосування інших методів. Сліди забарвлюють парами йоду за допомоги йодної трубки. Таким способом добре виявляють сліди рук на найрізноманітніших поверхнях: папері, картоні, дереві, пластмасі, лакованих меблях. Одначе сліди, що виявлені за допомоги парів йоду, швидко знебарвлюються внаслідок швидкого випаровування парів йоду (протягом 10–15 хв). Забарвлені парами йоду сліди фіксують фотографуванням, а в деяких випадках закріплюють на поверхні розчином крохмалю або порошком заліза.

Для виявлення слідів пальців рук використовують також пари ціанакрилової кислоти.

Хімічні способи засновані на взаємодії деяких складових частин потожирової речовини з певними хімічними реактивами і таким чином забарвлюють сліди рук. Найбільше розповсюдження отримали такі хімічні реактиви, як водний розчин азотнокислого

94

срібла (5–10%), розчин нінгідрину (0,2–2%) або алоксану в ацетоні (1%), розчин бензидину у перекисі водню. Робота з хімічними реактивами провадиться в лабораторних умовах. Таким способом добре виявляються давні сліди рук на папері.

Способи фіксації слідів рук:

1)основний спосіб – опис у протоколі;

2)фотографування;

3)копіювання слідів.

Після виявлення слідів рук їх необхідно сфотографувати, а потім описати у протоколі слідчого огляду. У протоколі зазначається: на якому предметі виявлено сліди та їхнє місце; розташування слідів на об’єкті; характер і стан поверхні об’єкта; вид сліду; розміри кожного сліду; які способи виявлення і фіксації використовувалися; яким чином упаковано об’єкти зі слідами.

Копіювання потожирових слідів, забарвлених дактилоскопічними порошками, здійснюється на спеціальну слідокопіювальну (дактилоскопічну) плівку (темну або світлу). Для копіювання об’ємних слідів рук використовують полімерні матеріали: силіконові пасти «К», «У-4», «СКТН-1».

Упакування предметів зі слідами рук. Вилучені предмети зі слідами рук повинні бути певним чином упаковані. Способи упакування: циліндричні предмети (наприклад, склянку) можна помістити між двома дощечками, які перев’язують шпагатом; предмет може бути затиснутий листами картону, поміщений у коробку, яка перев’язується шпагатом. Дактоплівку зі скопійованими слідами рук поміщають у конверт.

Сутність дактилоскопічної експертизи. Дактилоскопічна екс-

пертиза (експертиза слідів рук) є різновидом трасологічної експертизи, основним завданням якої є ідентифікація особи за слідами рук, залишеними на місці події.

Для проведення дактилоскопічної експертизи слід підготувати: постанову про призначення експертизи; протокологлядумісцяподії(іншіматеріали кримінальної справи);

досліджувані об’єкти зі слідами або сліди, перенесені на плівки, фотознімки слідів тощо;

зразки для порівняння.

Типовими питаннями, що їх вирішує дактилоскопічна експертиза, є такі: чи залишено сліди рук цією особою; чи залишені сліди рук, вилучені з місця події, однією особою; чи є на цім предметі сліди рук і чи придатні вони для ідентифікації або визначення

95

родової (групової) належності; якою рукою і якими пальцями руки залишено сліди; які особливості мають руки людини, яка залишила сліди (відсутність пальців, наявність шрамів тощо); якими ділянками поверхні долоні залишено сліди; внаслідок якої дії залишено слід (хапання, торкання тощо).

Основним завданням процесу експертного дослідження з метою ідентифікації є виявлення і вивчення загальних та окремих ознак зовнішньої будови, які відбиті у сліді та притаманні об’єктові.

Під час експертного дослідження слідів рук використовуються дактилоскоп і сучасні комп’ютерні автоматизовані дактилоскопічні ідентифікаційні системи (АДІС) «Сонда», «Дакто – 2000».

Порівняння ознак здійснюється з метою встановлення збігу або відмінностей щодо кожної ознаки та їх сукупності. Порівняльне дослідження папілярного візерунка дозволяє дійти висновку про наявність або відсутність тотожності.

Сліди ніг і взуття – відбитки морфологічних особливостей будови ніг, шкірного рельєфу (або рельєфу шкарпеток, панчох, підошви взуття). Види слідів ніг (взуття) поділяються на об’ємні (утворюються на поверхні ґрунту) і поверхневі (видимі, невидимі), статичні та динамічні. Об’єктом трасологічного дослідження можуть бути сліди ніг людини, сліди взуття і доріжка слідів.

Сліди босої ноги бувають об’ємні й поверхневі; в них вирізняють пальці, плюсневу частину, звід і п’ятку. На поверхні ступні розташовані папілярні лінії, які утворюють певні візерунки. За статичними слідами босої ноги можна встановити особу, яка їх залишила.

На місці події може бути виявлено одиночний слід або кілька послідовно залишених слідів ніг чи взуття. Доріжка слідів ніг – це група слідів ніг людини, яка складається з кількох (три та більше) послідовно розташованих відбитків босих ніг або взуття. Елементи доріжки слідів ніг: лінія напрямку руху; лінія ходьби; довжина кроку; ширина кроку; кут розгортання стопи. Доріжка слідів ніг має діагностичне значення (дозволяє дійти висновку про напрямок, швидкість і характер пересування, зріст, стать, фізичний стан і приблизний вік, фізичні вади, професію).

Способи фіксації слідів ніг (взуття): опис у протоколі; фото-

графування; копіювання; виготовлення зліпків (із гіпсу, пасти «К», «СКТН»); складання схем і замальованок.

У протоколі слідчого огляду слід зазначити: місце і час виявлення слідів; на якій поверхні вони виявлені (пісок, глина, сніг, асфальт тощо); вид сліду (об’ємний, поверхневий); форма (сліди черевиків,

96

чобіт, босої ноги); розміри сліду; індивідуальні особливості підошви; дані вимірів елементів доріжки слідів; спосіб виявлення і фіксації сліду; спосіб вилучення сліду та його упакування.

Сліди ніг (взуття) фотографуються за правилами масштабного знімання. Об’ємні сліди ніг на снігу фотографують із жовтим світлофільтром. Доріжка слідів фотографується панорамним методом.

Під час огляду одиночного сліду взуття підлягають вимірюванню такі параметри: 1) довжина сліду; 2) довжина і ширина підметки; 3) довжина і ширина проміжної частини; 4) довжина і ширина підбора.

Завжди необхідно намагатися вилучити слід у натурі. Якщо це неможливо, вдаються до копіювання слідів ніг.

Виготовлення зліпків. Після фотографування та опису у протоколі слідів із них виготовляють зліпки, використовуючи при цьому гіпс, полімерні матеріали.

Порядок виготовлення гіпсового зліпка: зі сліду видаляють сторонні предмети; готують арматуру для каркаса (за довжиною і шириною) та бірку; роблять розчин гіпсової маси; заповнюють слід насипним, наливним або комбінованим способом; після затвердіння зліпка його видаляють і промивають чистою водою.

Наливний спосіб. У посуд невеликими дозами насипають сухий гіпс, рівномірно перемішуючи до утворення «сметаноподібної» маси.

Заливають у слід гіпсову масу на 10–15 мм, розміщають арматуру, потім виливають іншу частину гіпсового розчину. Для виготовлення одного зліпка необхідно мати 0,5 л води і 0,5–0,7 кг медичного гіпсу. Якщо сліди взуття залишено на снігу, рекомендується застосовувати комбінований спосіб.

Слід покривається невеликим шаром сухого гіпсу, а потім виливають гіпсовий розчин. У цьому випадку розчин має відповідати температури повітря (у воду додають сніг, лід), а за дуже низької температури розчин гіпсу роблять на антифризі (суміш води з етиленгліколем).

Якщо сліди взуття залишено на сипучому ґрунті, їх попередньо укріплюють, розприскуючи навколо них на відстані 30–50 см лак з аерозольного балончика, а потім застосовується наливний спосіб.

Якщо в сліді є вода, рекомендується застосовувати насипний спосіб або видалити воду за допомоги гумової груші. Для цього в слід насипають на 2–2,5 мм сухого гіпсу, кладуть арматуру, поверх

97

знову насипають стільки ж гіпсу і крізь зволожену марлю ллють воду, поки вона не буде на його поверхні. Поверхневі сліди-на- шарування копіюють на глянцевий фотопапір чи дактилоплівку, а на нерівних поверхнях копії виготовляють за допомоги полімерних матеріалів – паст «К», «У-4», «СКТН-1».

Сліди знарядь злому – сліди, залишені різними засобами, які використовувалися злочинцем для відкриття сховищ і руйнування перепон. Сліди знарядь злому поділяють на такі види: сліди натискання, сліди ковзання (тертя), сліди різання, розпилу, розрубу і свердління. Залежно від умов слідоутворення вони можуть бути об’ємними та поверхневими, статичними і динамічними. Сліди знарядь злому та інструментів виявляють на зламаних вікнах, дверях, проламаних підлогах або стелях, на замикальних пристроях.

Знаряддя злому – будь-який твердий предмет (металевий прут, лом, труба, сокира тощо), який може бути використаний для подолання перешкод. Звичайно застосовується різний столярний або слюсарний інструмент, металеві предмети.

До особливої групи знарядь злому належать спеціально виготовлені для злочинних намірів інструменти та пристрої: «гусяча лапа», «фомка», «відмички» та ін.

Фіксація слідів здійснюється за загальними правилами у протоколі слідчого огляду, де відображається, що зламано, з якого матеріалу виготовлено цей об’єкт, де він розташований, які на ньому пошкодження, їхні розміри, контур, форма, механізм утворення, вид слідів, наявність у них сторонніх речовин тощо. Виявлені на місці події знаряддя злому підлягають ретельному огляду і опису у протоколі. Сліди знарядь злому та інструментів необхідно сфотографувати за правилами масштабного знімання. Дрібні сліди-відображення доцільно фотографувати методом макрознімання.

Способи фіксації слідів знарядь злому: 1) опис у протоколі; 2) фотографування; 3) виготовлення схем; 4) копіювання; 5) виготовлення зліпків.

Для виготовлення зліпків використовуються різні матеріали: пластилін, гіпс, синтетичні матеріали – пасти «К», «У-4», «СКТН-І», зуболікарські зліпкові маси (стиракрил, стенс, дентол, тіодент). Виготовлені зліпки слід упакувати та опечатати.

Дослідження слідів знарядь злому та інструментів дозволяє з’ясувати механізм злому, навички злочинця, встановити групову належність знаряддя, яке було застосовано, або ідентифікувати його.

98

Сліди транспортних засобів – сліди, які відображають зовнішню будову частин транспортного засобу: сліди-відображення (сліди коліс на ґрунті); предмети, що відокремилися від транспортного засобу (частки фарного скла); речовини (плями мастила).

Колісний транспорт залишає сліди статичного походження – сліди кочення, а під час різкого гальмування утворюються сліди динамічного походження – сліди гальмування. Сліди автотранспорту залишаютьсяувиглядівідбитків протектора. Вониможуть бути об’ємними (на снігу, глині, іншому ґрунті) і поверхневими (на асфальті).

За слідами транспортного засобу можна: визначити групову належність (тип, марку, модель); ототожнити транспортний засіб або його частину; встановити деякі обставини розслідуваної події {напрямок руху, довжину шляху гальмування, швидкість гальмування, механізм і характер ушкоджень та ін.). Вивчення слідів дозволяє встановити: колію (відстань між середніми лініями слідів колес, установлених на одній осі), базу (відстань між передньою та задньою осями), кількість осей та колес, ширину бігової доріжки, довжину кола колес.

Способи фіксації слідів транспортних засобів: 1) опис у про-

токолі; 2) фотографування; 3) виготовлення схем, замальованок;

4)копіювання; 5) виготовлення зліпків.

Упротоколі слідчого огляду необхідно зазначати: місце слідів і час їх виявлення; вид і стан ґрунту або покриття дороги, де виявлено сліди; вид слідів (об’ємні, поверхневі); кількість слідів, їх розташування між собою; ширину кожного сліду; глибину об’ємних слідів стосовно поверхні дороги; розмір колії; форму малюнка протектора шин, їхні розміри, індивідуальні особливості; довжину сліду одного оберту колеса; довжину шляху гальмування; ознаки напрямку руху; ознаки шляху гальмування і ступінь його відображення.

Поверхневі сліди протектора можуть бути скопійовані на фотопапір або прошкурену листову гуму. У випадку виявлення слідів на картоні, фанері, папері, одязі потерпілого вони вилучаютьсяв натурі.

З об’ємних слідів транспортних засобів виготовляють гіпсові зліпки (зліпки повинні бути завдовжки 600–700 мм). Для фіксації окремих деталей використовують полімерні матеріали.

Отже, трасологія вивчає матеріально фіксовані сліди, закономірності їх утворення та розробляє прийоми, методи і науково-тех- нічні засоби їх виявлення, фіксації, вилучення й дослідження, резуль-

99

тати якого дають можливість працівникам правоохоронних органів зробити висновки про механізм їх утворення, скласти версії щодо способу скоєння злочину, механізму його вчинення, обставин, умов і причин скоєння злочину, що, своєю чергою, дає можливість оперативно та ефективно встановити осіб, їхню участь і вину у скоєнні злочину, а в кінцевому результаті повно, всебічно та об’єктивно провести розслідування злочину.

? Контрольні питання

1.Предмет, система і завдання криміналістичної трасології. Механізм утворення слідів та їх класифікація у криміналістиці.

2.Дактилоскопія як криміналістичне вчення. Типи і види папілярних візерунків пальців рук людини та їхні властивості.

3.Техніко-криміналістичні засоби і прийоми виявлення та вилучення слідів рук людини під час огляду місця події.

4.Процесуальні вимоги щодо опису виявлених слідів рук у протоколі огляду та їх технічного оформлення.

5.Використання вилучених з місця події слідів рук у криміналістичних обліках та їхнє доказове значення в установленні та ідентифікації злочинців.

6.Мета і правові підстави дактилоскопіювання живих осіб

ітрупів.

7.Технологія дактилоскопіювання осіб, затриманих за підозрою у вчиненні злочину.

8.Технологія одержання зразків відбитків пальців рук потерпілих і свідків.

9.Питання, що вирішуються дактилоскопічною експертизою.

10.Різновиди слідів ніг людини та їхнє значення в розслідуванні злочинів.

11.Доріжка слідів ніг та її елементи.

12.Прийоми виявлення та фіксації слідів ніг і транспортних засобів під час огляду місця події.

13.Питання, що вирішуються трасологічною експертизою.

14.Різновиди злодійського знаряддя, слідів знарядь зламу та прийоми виявлення і фіксації цих об’єктів під час огляду житлових і службових приміщень, вантажних автомобілів, залізничних вагонів і контейнерів.

15.Замки і замикальні пристрої та особливості їх дослідження.

16.Пломби, їхні різновиди і способи зламу, маскування вчинених дій та прийоми виявлення і фіксації слідів зламу.

100