125 Кібербезпека / 5 Курс / 5.1_Інтелектуальна власність / Модуль №1 (лекції, лабоаторні)

Рис. 1.13 - Приклад свідоцтва на реєстрацію авторського права на твір

Суміжні права — права на результати творчої діяльності виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, пов'язані з використанням творів літератури і мистецтва, на що авторські права належать іншим особам (®— знак наявності суміжних прав із вказівкою імені (найменування) особи, що має суміжні права, і вказівки року першої публікації фонограми).

Об'єктами суміжних прав є:

а) виконання для фіксації, відтворення і розповсюдження за допомогою технічних засобів;

б) записи виконання (фонограми, відеограми) та інші записи за допомогою технічних засобів;

в) трансляція в ефір або по кабелю.

Класифікація — це система розподілу об'єктів на класи на основі їх спільних ознак.

Класифікація - умовне розбиття об'єктів на підмножини на основі їх характерних ознак з метою упорядкування і систематизації

Класифікація повинна відповідати таким основним вимогам:

повнота охоплення всіх об'єктів множини класифікації;

відмінність груп об'єктів;

відсутність перетинів груп об'єктів;

можливість включення нових груп об'єктів;

лаконічність, чіткість і зрозумілість класифікаційних ознак;

незмінність прийнятої класифікаційної ознаки на всіх рівнях класифікації.

Класифікаційна група - частина об'єктів, яка відокремлюється під час класифікації. Найпоширенішими є такі назви класифікаційних угруповань: клас, підклас, група, підгрупа, вид, підвид, тип.

Система класифікації визначається і характеризується ознаками класифікації і методом класифікації.

Ознака класифікації - це властивість або характеристика об'єкта, за якою здійснюється класифікація.

Ознаки класифікації можуть мати кількісне (стаж, оклад, вік) або якісне (професія, посада, галузь) значення. Кількість значень ознаки класифікації визначає кількість класифікаційних груп, які можуть бути створені при розподілі множини об'єктів за цією ознакою.

Метод класифікації це сукупність правил створення системи класифікаційних груп і їх взаємозв'язки.

В основу розподілу класифікацій, як правило, покладено ієрархічний або фасетний принцип, чи їх комбінації.

Ієрархічний метод класифікації. Цей метод характеризується тим, що початкова множина об'єктів інформації послідовно поділяється на групи (класи) першого рівня поділу, далі - на групи наступного рівня, і т. ін. Між створеними групами встановлюється певна ієрархія. При цьому кожна підгрупа належить лише одній групі (вищій за ієрархією).

Ієрархічний метод класифікації відрізняється кількістю рівнів (ступенів) класифікації, глибиною, ємністю і гнучкістю. Кількість рівнів визначає глибину класифікації, яка залежить від необхідності конкретизації груп і кількості ознак, які беруть участь у класифікації. Від глибини класифікації та кількості створених на кожному рівні груп залежить ємність.

В ієрархічній системі класифікації на будь-якому рівні підмножини елементів не повинні перетинатися. Сума елементів підмножин кожного рівня дорівнює кількості елементів усієї множини, що беруть участь у класифікації.

Фасетний метод класифікації. За цим методом початкова множина об'єктів може поділятися на незалежні класифікаційні групи з використанням однієї з обраних ознак. Система класифікації може бути подана переліком незалежних фасетів(списків), які містять значення ознак класифікації.

Кожна ознака фасетної класифікації відповідаєфасеті, що являє собою список значень найменованої ознаки класифікації. Наприклад, ознака «колір» містить такий список значень: червоний, білий, чорний, блакитний ... зелений; ознака – «професія» містить такий список значень: апаратник, автослюсар, столяр, токар та ін.

26.10.2018 Інтелектуальна власність: 3.1. Класифікація як засіб формалізованого опису інформації

Переваги фасетного методу класифікації:

гнучкість структури;

можливість включення нових фасет і виключення старих. Недоліки:

нетрадиційність;

складність у випадку обробки даних.

Для фасетної класифікації сума елементів підмножин може бути більшою за кількість елементів усієї множини, що беруть участь у класифікації. Для даної класифікації важливим є неповторюваність ознак.

Змішаний метод класифікації передбачає використання обох попередніх.

Для індексування та пошуку матеріалів у книжкових фондах використовуєтьсяУніверсальна десяткова класифікація (УДК), яка є міжнародною класифікацією, що охоплює всі галузі знань і побудована за ієрархічним десятковим принципом.

Відповідно до Державного стандарту України (ДСТУ 4861:2007 "Інформація та документація. Видання. Вихідні відомості") вихідні відомості кожного видання повинні містити шифр зберігання видання. Шифр зберігання складається з класифікаційних індексів Універсальної десяткової класифікації (УДК) та авторського знака.

Універсальна десяткова класифікація (УДК) —бібліотечна класифікаціядокументів, широко використовується у всьому світі для систематизації творів науки, літератури і мистецтва, періодичного друку, різних видів документів і організації картотек.

Один і той самий шифр зберігання проставляється на весь тираж одного видання. Шифр зберігання розміщується у верхньому лівому куті звороту титульного аркуша видання у такій послідовності:

Рис. 1.14 - Приклад запису УДК в друкованих виданнях

Розроблена УДК Міжнародним бібліографічним інститутом у 1895–1905 роках на основі«Десяткової класифікації»американського бібліотекара Дьюї.

В мережі інтернет є спеціальні ресурси, які дозволяють визначити УДК:http://teacode.com/online/udc/.

Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК) —бібліотечна класифікація документів, заснована на системі таблиць ідентифікаторів.

Основна таблиця класифікації визначає області знань, до яких можна віднести ті, або інші видання і побудована заієрархічним принципом, основні розділи включають загальне і міждисциплінарне

Рис. 1.15 - Приклад ББК Додаткові таблиці визначають територіальні та інші спеціальні типові поділи.

ISBN (International Standard Book Number) – міжнародний стандартний номер книги. Це унікальний номер книжкового видання, який необхідний для поширення книги в торговельних мережах і автоматизації роботи з виданням.

Цей стандарт, як і ББК, був розроблений в 60-х роках ХХ століття – самев 1966 році у Великобританії. Для його створення була використана база 9-значного Стандартного номера Гордона Фостера. За всі ці роки ISBN перетерпів ряд змін і в 2007-му став 13-значним, що збігається зі штрих-кодом.

Усі номери ISBN у книгах, виданих до 2006 року включно, містять:

абревіатуру ISBN;

10 символів, розділених дефісом або пробілом на чотири поля. Чотири поля коду позначають наступне:

1.Країна походження (або група країн, об'єднана мовою видання). Присвоює Міжнародне агентство ISBN.

2.Код видавництва. Присвоює Національне агентство ISBN.

3.Унікальний номер видання.

4.Контрольна цифра (арабська від 0 до 9 або римська Х). Присвоює національне агентство ISBN.

Рис. 1.16 - Структура коду ISBN

Рис. 1.17 - Приклад коду ISBN

ISBN необхідний для того, щоб книга була зареєстрована в Книжковій палаті, реєстрації книги в бібліотеці, поширення видання в торговельній мережі, при друці книги у видавництві.

ISSN (International Standard Serial Number) – міжнародний стандартний серійний номер. Служить для нумерації періодичних видань і дозволяє ідентифікувати будь-яке серійне видання незалежно від того, де воно видане, якою мовою й на якому носії. Код складається з 8 цифр.

Рис. 1.18 - Структура коду ISSN

ISSN номер, який потрібний для ефективного міжнародного поширення своїх

видань, а також для створення штрих-коду ISSN для автоматизації торгівлі.

ISSN може одержати будь-яке періодичне видання, яке має міжнародне поширення. Це може бути газета, щотижневик, журнал, щорічник і навіть електронна публікація (CD, веб-сайт). Фундаментальним критерієм є періодичність: складові частини публікації видаються як відкритий набір документів з тим самим заголовком, строком і на час, не обмежений заздалегідь.

1.В чому полягають функції цивільного права стосовно інтелектуальної власності

2.Що таке право інтелектуальної власності

3.Що розуміють під терміном інтелектуальна власність

4.Що таке захист інтелектуальної власності

5.Що таке охорона інтелектуальної власності

6.Розшифрувати абревіатуру ВОІВ

7.Які права надає право на інтелектуальну діяльність

8.Які системи об'єктів виділяють в правовій системі інтелектуальної власності

9.Вкажіть що відноситься до підсистеми об'єктів промислової власності

10.Вкажіть що відноситься до підсистеми нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності

11.За яким принципом сформовано УДК

12.Розшифруйте абревіатуру УДК

13.Розшифруйте абревіатуру ББК

14.Що означає абревіатура ISBN

15.Що означає абревіатура ISBN

16.Яких об’єктів може стосуватися ISSN

17.Яких об’єктів може стосуватися ISBN