125 Кібербезпека / 5 Курс / 5.1_Інтелектуальна власність / Модуль №2 (лекції, лабоаторні)

Тема: Особливості правової охорони в області інформаційних технологій

ЗМІСТ

1.Правові особливості нормативно-правової охорони інформаційних технологій

2.Законодавча база в області захисту комп’ютерних програм та баз даних

3.Комп’ютерна програма як особливий об’єкт права інтелектуальної власності

4.Способи захисту програмного продукту в Україні

5.Права на комп'ютерну програму

6.Вільне використання комп’ютерної програми

7.Програмне забезпечення вільного користування

8.Правова охорона на бази даних

9.Контрольні запитання та питання для самоперевірки

10.Рекомендована література

Востаннє редаговано: Понеділок, 11 вересня 2017, 14:27. Версія: 1. Опубліковано: Понеділок, 11 вересня

2017, 14:00.

Правова охорона комп'ютерного програмного забезпечення, маючи свою історію, постійно обговорюється та вдосконалюється протягом останніх 30 років як у нашій країні, так і за кордоном. Важливим є те, що досі немає чіткого визначення, що саме в інформаційних технологіях підлягає охороні нормами патентного права, а що нормами авторського права.

З точки зору доцільності і можливостей правової охорони програмний продукт можна поділити на 3 види.

Перший вид – це готова до використання конкретна комп'ютерна програма або пакет програм, що представляють собою матеріальну цінність як результат кваліфікованої роботи фахівця або групи фахівців, які адаптували відомі процеси на машинно-орієнтовану мову.

Другий вид – це програми з втіленими новими технічними ідеями, невідомими раніше технологічними прийомами або ті, які використовуються для втілення нових технологічних процесів у відповідних галузях техніки.

Третій вид – складні програми (програмно-обчислювальні комплекси, системи АСУ тощо), які неможливо використовувати несанкціонованим чином через їхню складність (вони можуть використовуватись лише за участю розробників).

Є певні нюанси та особливості стосовно нормативно-правового забезпечення захисту прав авторів комп'ютерних програм. Так в Законі України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» визначено, що «Винахід (корисна модель) – результат творчої діяльності людини у будь-якій галузі технології». Стандарт ДСТУ 2226-93 визначає інформаційну технологію як «технологічний процес, предметом перероблення й результатом якого є інформація».

Сучасне тлумачення поняття «інформаційна технологія» передбачає, насамперед, програмні засоби (комп'ютерні програми) як невід'ємну і найважливішу складову технології. В той самий час Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» говорить, що «...не можуть одержати правову охорону ... програми для обчислювальної техніки».

Таким чином, програми не мають правової охорони в Україні за цим Законом і, водночас, є складовою інформаційної технології, а технологія є об'єктом правового захисту у вигляді винаходу або корисної моделі. Це протиріччя виникло через відставання законодавства від сучасної практики, тому що 10 – 15 років тому ще не набуло практичної сили поняття «інформаційні технології». Водночас у Законі немає обмежень на отримання правової охорони для баз даних у вигляді винаходу.

Комп'ютерні програми є об'єктом авторського права і мають бути захищеними Законом України «Про авторське право і суміжні права».

У чинних правових документах визначається авторське право на комп'ютерні програми. Але програми – це інструмент збору, реєстрації, переробки та надання користувачу інформації. Об'єктом, пов'язаним з використанням програм, є інформація, насамперед організована в бази даних.

Бази даних відповідають умовам патентоспроможності, якщо:

база створюється з метою відображення нової інформації (є новою);

науково-технічний рівень визначається використаними засобами проектування бази даних, які відповідають сучасному рівню науки і техніки;

практичне застосування є очевидним.

Існують різні погляди стосовно можливостей патентної охорони об'єктів, пов'язаних з комп'ютерними програмами. Передові позиції з цих питань займають США, які вже понад 15 років надають патентну охорону винаходам, що стосуються комп'ютерних технологій. Традиційну стриманість і певну непослідовність у підходах до цієї проблеми виявляє Велика Британія, яка хоч і приєдналась до Європейської Патентної Конвенції, та в питаннях експертизи винаходів, пов'язаних з комп'ютерними програмами, здійснює жорстку політику порівняно із Європейським Патентним Відомством. Україна за своїм потенціалом відповідає рівню цих країн, але в юридичному плані значно відстає через відсутність адекватної нормативноправової бази.

Востаннє редаговано: Неділя, 24 вересня 2017, 18:55. Версія: 4. Опубліковано: Понеділок, 11 вересня 2017, 13:00.

Комп’ютерні програми належать до об’єктів інтелектуальної власності відповідно до юридичних норм пункту 1 статті 420 «Об’єкти права інтелектуальної власності» Цивільного кодексу України.

Згідно з Законом України «Про авторське право і суміжні права» термін «комп'ютерна програма» – це набір інституцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктивному кодах).

Крім комп'ютерних програм до інформаційних технологій відносяться також електронні бази даних. Термін «база даних (компіляція даних)» вживається у такому значенні – це сукупність творів, даних або будь-якої іншої інформації у довільній формі, в тому числі – електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних (комп'ютерних) або інших засобів.

Відповідно до статті 4 договорів ВОІВ комп’ютерні програми охороняються як літературні твори в значенні статті 2 Бернської конвенції. Така охорона застосовується до комп’ютерних програм незалежно від способу чи форми їх вираження. Тобто це свідчить про охорону комп’ютерних програм, представлених у формі як вихідних текстів так і об’єктивних кодів.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про авторське та суміжні права» комп’ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп’ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження. Проте у п. 3 ст. 8 вказано, що передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будьякі ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі. Це означає, що в Україні охороняються авторським правом лише форми виразу комп’ютерних програм.

Стаття 24 Закону України «Про авторське право та суміжні права» дозволяє особі, яка правомірно володіє правомірно виготовленим примірником комп’ютерної програми, без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму, таке: внести до комп’ютерної програми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування; виготовити одну копію комп’ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у разі, якщо оригінал комп’ютерної програми буде втраченим, знищеним або стане непридатним для використання; декомпілювати комп’ютерну програму (перетворити її з об’єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації, необхідної для досягнення її взаємодії з незалежно розробленою комп’ютерною програмою; спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп’ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі.

Законодавство у сфері охорони програмного забезпечення:

1.Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV (надалі Цивільний кодекс), глави 35, 36, 75.

2.Закон України «Про авторське право i суміжні права» від 23 грудня 1993 р. №3792-XII (надалі Закон АП).

3.Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір».

4.Лист Державної служби інтелектуальної власності від 16.05.2005 N 16-09/2127 «Щодо дотримання авторських прав на комп'ютерні програми».

5.Рекомендації щодо забезпечення правомірності використання комп’ютерних програм у діяльності суб’єктів господарювання користування/Державна служба інтелектуальної власності України http://sips.gov.ua/ua/soft_recommendations.html.

6.Про затвердження Правил використання комп'ютерних програм у навчальних закладах / Наказ Міністерства освіти і науки №903 від 02.12.04 р.

7.Рекомендації щодо забезпечення правомірності використання комп’ютерних програм вільного користування / Державна служба інтелектуальної власності України http://sips.gov.ua/ua/rozcompprogfree.html.

8.Рекомендації для Інтернет-провайдерів, контент-провайдерів та користувачів файлообмінних мереж та інших веб-сервісів щодо правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет користування / Державна служба інтелектуальної власності України http://sips.gov.ua/ua/ip.html.

9.Рекомендації щодо вдосконалення механізму регулювання цифрового використання об’єктів авторського права і суміжних прав через мережу Інтернет/ Державна служба інтелектуальної власності України http://sips.gov.ua/ua/recomnet.html.

10.Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 травня 2002 р. N247-р "Про затвердження Концепції легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням".

Востаннє редаговано: Неділя, 24 вересня 2017, 19:07. Версія: 4. Опубліковано: Неділя, 27 серпня 2017, 15:05.

Вперше комп'ютерна програма почала охоронятися як об’єкт авторського права в 1964 році в США. Сьогодні практично в усіх країнах світу комп’ютерна програма охороняється авторським правом.

US Copyright Office у своїх «Правилах реєстрації комп’ютерних програм» визначає, що комп’ютерна програма – це набір правил чи інструкцій щодо прямого чи непрямого використання їх у комп’ютері для досягнення певної мети.

Комп’ютерна програма – це набір певних блоків які в сукупності виконують певні дії чи функції (рис. 10.1):

Рис. 10.1. Склад комп’ютерної програми Як правило комп'ютерна програма містить:

-алгоритм – це спосіб рішення задач, що точно пропонує, як і в якій послідовності одержати результат, однозначно визначений вихідними даними;

-вихідний код - людина при написанні програми для комп’ютера оперує поняттями, що виражаються за допомогою команд алгоритмічної мови, програма містить алгоритм, написаний зрозумілою людині мовою (вихідний код);

-об’єктний код - комп’ютер є електронним пристроєм, який оперує лише поняттями, вираженими у формі чисел (об’єктний код), при цьому процес перетворення програми з вихідного коду на об’єктний називають компіляцією (compilation), а об’єктний код за допомогою компоновки (linking) перетворюється в виконуваний код;

-текстовий супровід;

-звуковий супровід;

-зображення, що виводяться програмою на екран монітора, у тому числі рухомі;

-назву;

-логотип;

-інтерфейс – форму взаємодії з користувачем програми.

Програми написані різними мовами програмування, мають різні вихідні коди, але після компіляції можуть давати однаковий об’єктний код. Для розуміння суті програми і принципів її дії необхідною є наявність вихідного коду, саме він і має найбільшу цінність. Володіючи ним, можна поліпшувати і модифікувати програму.

Приклад. Програміст написав програму мовою програмування Python «Калькулятор переводу чисел з різних систем числення». Інший програміст досяг цієї ж мети, написавши програму іншою мовою програмування, наприклад Perl. В результаті, в коді програміста № 2 не порушено прав на програму програміста № 1, оскільки форма виразу (сукупність коду) однієї ідеї — «Калькулятор переводу чисел з різних систем числення» — різна.

Існує два види кодів комп’ютерних програм – відкриті і закриті, та два види програм - безоплатних («free-ware») та умовно-безоплатних («shareware»). Програмісти в процесі написання програм працюють з «вихідним» кодом. Але для нормальної дії програми її необхідно «компілювати», тобто перетворити з вихідного коду в цифрову форму. Загальнодоступним залишається «об'єктний» код. У разі, якщо програма є досить складною, процес декомпіляції ускладняється або стає майже неможливим. Скопіювати таку програму (із закритим вихідним кодом) можливо, але коректно внести зміни або використати якійсь елементи - ні. Саме в таких випадках компанії-розробники дорогих комерційних програм із закритим вихідним кодом охороняють цей код як конфіденційну інформацію.

В Інтернеті можна знайти безліч програм з відкритими вихідними кодами, що поширюються на умовах різних спеціальних ліцензій. Найбільш розповсюдженою з них є так звана Генеральна публічна ліцензія (GRL), що проповідує принцип «авторська ліва» («Соруleft»). Цей принцип означає, що автор дозволяє використовувати свою розробку кожному користувачеві, однак за умови, що останній також поширюватиме свою програму з відкритим вихідним кодом і дозволить використовувати її на тих самих умовах. Таким чином, принцип «авторська ліва» спрямований не на обмеження прав суспільства на користь автора, а на розширення кола користувачів програми, яка використовується з метою створення «вільного програмного забезпечення» на противагу дорогим комерційним програмам. Прикладом таких програм можуть бути додатки які використовуються при створенні сайтів.

Вихідний текст комп’ютерної програми має риси письмового літературного твору (подібність з літературним твором доповнює й те, що текст комп’ютерної програми може бути написаний різними мовами програмування – Асемблері, Сі, Яві, Паскалі, Бейсику тощо, як і будьякий літературний твір – українською, російською, англійською чи іншою мовами).

Алгоритми, методи, ідеї, теорії, формули, використані при розробці комп’ютерної програми, додають їй риси наукового твору, тобто галузеву належність до об’єктів авторського права.

Аудіовізуальні відображення, анімація і графіка, створювані комп’ютерною програмою, мають риси музичного (з текстом і без тексту), аудіовізуального, твору образотворчого мистецтва, твору, виконаного способами, подібними до фотографії, художнього твору, що також дає підстави віднести їх до творів у галузі мистецтва.

Враховуючи, що авторським правом охороняється лише форма вираження, слід зазначити, що при захисті комп'ютерної програми має значення код, а не ідея, концепція, принципи. Таким чином, можна, змінивши, наприклад, оформлення програми, але не змінюючи її суті, одержати зовсім новий об'єкт охорони. Авторським правом охороняються як оприлюднені програми, так і не оприлюднені. Авторське право поширюється як на цілу програму, так і на її частину, якщо вона може використовуватися самостійно, наприклад, модуль, бібліотека.

На рис. 10.2 приведено схему де відображено як об'єкти інтелектуальної власності можуть знаходити реалізацію в IT-рішеннях.

Рис. 10.2 - Реалізація об'єктів інтелектуальної власності в ІТрішеннях

Востаннє редаговано: Неділя, 24 вересня 2017, 19:43. Версія: 8. Опубліковано: Неділя, 27 серпня 2017, 15:05.

В Україні існує три реально діючих способи захистити законом програмний продукт (програму, сайт, базу даних і т. ін.) від неправомірного використання:

—охорона вихідного коду програми авторським правом;

—охорона алгоритмів які використовуються в програмі в якості способів вирішення конкретних завдань;

—охорона назви програми.

Переваги охорони вихідного коду авторським правом

В Україні діє презумпція авторства, згідно з якою автором вважається особа, яка має свідоцтво про реєстрацію, в тому випадку, якщо не доведено протилежне. Це ставить авторів, що зареєстрували свої права, у завідомо виграшне становище, у разі будь-яких розбіжностей і непередбачених ситуацій.

Досить часто авторські права реєструються з метою привласнення авторського твору (комп’ютерної програми, бази даних тощо) для подальшого отримання прибутку. На підставі отриманого свідоцтва складається ліцензійний договір із зацікавленими у використанні твору особами, і автор, який вчасно не подбав про захист своїх прав, залишається ні з чим. Тому свідоцтво про реєстрацію авторських прав є наднадійним аргументом у суперечці за право володіння програмним продуктом.

Наявність свідоцтва дозволяє вільно розпоряджатися своїми правами на програму, базу даних, або інший твір і делегувати їх третім особам. Для отримання комерційної віддачі, як правило, складають авторські договори, і в якості обов’язкового додатку до них виступає авторське свідоцтво (свідоцтво про реєстрацію авторських прав), яке засвідчує права автора на те, що він продає.

Сьогодні реєстрація авторських прав на програму або базу даних в Україні є одним з найдешевших, і в той же час надійних способів захистити свої права.

Переваги охорони алгоритмів, які використовуються в програмі та патентування комп’ютерних програм

Авторським правом охороняється лише форма об’єктів і втілення ідей, але не сутність об’єктів і не самі ідеї. Наприклад, ви створили програмний продукт на мові C++ і сформували робочий модуль під операційну систему, скажімо, Windows 7. Щоб законно використовувати вашу розробку, достатньо декомпілювати її, потім розкласти по модулях на основі зрозумілого алгоритму роботи програми та скомпілювати під іншу мовну платформу, наприклад, Visual Basic.

За законом, це буде вже зовсім новий твір, хоча там і використовується придуманий Вами алгоритм.

Комп’ютерні програми, бази даних та інші програмні продукти не патентуються. Виключається віднесення програмних продуктів до винаходів, і як наслідок, можливість їх патентування.

Патентами можна захистити алгоритм програми, в якості способу вирішення конкретних завдань. Алгоритм, його суть і етапи записуються у зрозумілій словесній формі, після чого підкріплюються відповідними діаграмами та блок-схемами. Потім,