3. Шляхи раціонального використання викладачем часу на харчування і сон

Життя людського організму являє собою неперервну трату енергії, речовин, що входять до його складу. Організм працює цілодобово. Навіть у глибокому сні у людини працюють мозок, серце, нирки, легені, шлунково-кишковий тракт тощо. Отже, нормальна життєдіяльність організму можлива лише за умови, якщо витрата енергії, речовин буде відповідно компенсована. Це можливо при дотриманні науково обґрунтованого режиму харчування і сну. З питань харчування і сну є чимало наукової та науково-популярної літератури, окремі статті та консультації досить часто публікуються на сторінках газет, журналів, Інтернету. Завдання полягає в тому, щоб усвідомити сутність, структуру і можливість раціоналізації харчування і сну в режимі дня вчителя.

Харчування – один із факторів зовнішнього середовища, що істотно впливає на здоров’я, працездатність і тривалість життя. Наука про харчування звертає увагу на те, щоб харчування було достатнім за калорійністю, різноманітним за складом продуктів, нормованим по часу прийому їжі, дозованим за кількістю калорій в різний час дня. Розглянемо коротко ці питання в плані рекомендацій.

Сутність достатнього харчування. Ще Сократ писав про те, що ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити. Науковими дослідженнями встановлено, що для дорослої людини при середній стомлюваності в роботі рекомендується добовий раціон в 3000 кал. Якщо сказати точніше, то щоденний раціон харчування людини по калорійності повинен відповідати витратам його енергії за цей період. При визначенні норм калорій рекомендується враховувати такі фактори: вік, стать, професію, кліматичні зони, умови побуту, заняття фізкультурою і спортом, індивідуальність викладача.

Також ученими розроблені приблизні нормативи. Так, наприклад, для чоловіків віком від 18 до 40 років у північних районах потреба в енергетичних ресурсах вище, ніж у центральних та південних: у північній зоні потрібно 3450 кал., а в південній – 2850 кал. У північних районах норми жирів у добовому раціоні слід підвищувати за рахунок зменшення вуглеводів. Важливо також враховувати частку деяких вітамінів (А і Д, тіаміну). Зазначена рекомендація може бути взята за основу при розробці норм режиму харчування з урахуванням індивідуальних і вікових психофізіологічних особливостей викладача, а також нових даних науки.

Утім слід мати на увазі, що на стані організму позначається як недоотримання їжі, так і її надлишок. І.П. Павлов вважав, що надмірне і виняткове захоплення їжею властиве тваринам, неувага до їжі – безрозсудливість (рос. неблагоразумие). Залишається дуже цінною стара порада: «Виходь із-за столу з відчуттям неповного насичення». Треба завжди пам’ятати, що їжею не стільки покриваються потреби організму в їжі, скільки задовольняється апетит, а останній багато в чому залежить від звички вживати певну кількість їжі.

У процесі харчування важливо не тільки дотримуватися норми калорій, а й урізноманітнити їжу протягом дня і особливо протягом тижня. Справа в тому, що їжа – це не тільки білки, жири і вуглеводи, а й мінеральні солі, вітаміни та інші біологічно активні речовини. Наприклад, майже половину амінокислот наш організм не виробляє. Їх можна отримати лише з їжею. Отже, чим різноманітніші продукти харчування, тим більше гарантії в тому, що організм отримає всі в достатку або «знайде» гідну заміну.

Що значить нормоване в часі харчування. Мова йде про режим харчування. Науково доведено необхідність 3–4-разового харчування впродовж дня і в установлені терміни. Більш або менш часте харчування, якщо це не призначено лікарем, малоефективне, а часто й шкідливе, оскільки порушує ритм роботи шлунку та інших систем організму.

Режим харчування має таке ж значення для здоров’я і працездатності, як і режим трудової діяльності. Як переїдання, так і недоїдання, а також порушення певного ритму в прийманні їжі веде до певних ускладнень, а іноді й до розладу складного апарату травлення, особливо підшлункової залози.

Школою І.П. Павлова встановлено, що приймання їжі в одні і ті ж години сприяє виробленню умовних рефлексів не тільки на звуки посуду, на запах, смак їжі, але і на час доби. Визначений ритм немов налаштовує організм, і він «спрацьовує» найкращим чином. Це полегшує роботу травлення і підвищується ефективність засвоєння їжі. Якщо обмежитися дворазовим харчуванням (вранці та ввечері), а перерву у прийманні їжі збільшити до 7–8 год, то порушується не тільки система травлення, але і жировий обмін.

При чотириразовому прийманні їжі і дотриманні норм харчування вага тіла, як правило, не збільшується. Не рекомендується спати після їжі. Краще зайнятися легкою фізичною роботою або зробити невелику прогулянку на свіжому повітрі.

Дуже важливим є встановлення та дотримання точних термінів приймання їжі і розподіл денного раціону. При чотириразовому харчуванні для викладачів у віці від 20 до 40 років рекомендується приймання їжі в такі строки: перший сніданок – 7.25–7.45, другий сніданок – 11.30–11.45, обід –14.00–14.30, вечеря – 19.00–19.30. Залежно від розпорядку дня ці терміни можуть бути змінені. Вони наведені для орієнтування.

Як розподілити найкращим чином денний раціон їжі. Для середнього віку рекомендується на перший сніданок 25 % добового раціону (за калорійністю), на другий – 15 %, на обід – 35 % , на вечерю – 25 %. Для людей похилого віку раціон приймання їжі може бути більш рівномірним. У цілому ж обсяг їжі по калорійності до вечора треба скорочувати. Не випадково східна мудрість говорить: «Сніданок з’їж сам, обід розділи з другом, вечерю віддай ворогові».

Багато медичних працівників в якості однієї з причин хвороб у наш час вважають переїдання, яке веде до ожиріння. Ожиріння, як відомо, це баласт не тільки для клітин, але і для всього організму. Воно може виявитися причиною багатьох захворювань, у тому числі і серцевих.

Згідно з рекомендаціями сучасних фахівців для осіб молодого віку нормальною вважається така вага: при зрості 160 см – 60 кг, при зрості 175 см – 65 кг, при зрості 180 см – 70 кг і т. д. У віці 40–50 років нормальною слід вважати вагу, яка перевищує на 5–8 кг дві останні цифри зростання. Наприклад, якщо зріст 178 см, то гранична нормальна вага буде дорівнює 83–86 кг. Звичайно, все це лише наближено, але наведені цифри можуть допомогти встановити, наскільки вага тіла відповідає нормі.

Перевищення максимальної норми ваги до 25 % – ознака легкого ожиріння, до 50 % – середнього ожиріння, понад 50 % важкого ожиріння. Ожиріння легше не допустити, ніж лікувати, але у випадку його появи слід відразу ж звернутися до лікаря, оскільки обмеження в їжі, жирах і т. п. не завжди і не за будь-яких умов показано.

Отже, харчування в режимі дня являє собою не тільки відшкодування витрат енергії, речовин, а й створення можливості для високої працездатності.

Місце сну в режимі дня викладача вищої школи. Сучасними дослідженнями встановлено, що єдиний нервовий процес, який відбувається в корі головного мозку, складається з двох протилежних, але діалектично єдиних, взаємодіючих між собою явищ – збудження і гальмування. З ними пов’язані стани пильнування і сну.

Сон – своєрідна форма гальмування нервових процесів. Він настає тоді, коли знижується рівень активності та готовності нервових клітин до реагування. Відомий вчений-фізіолог І.П. Павлов стверджував, що в коркової клітини є межа працездатності, за якою настає гальмування. У міру розвитку втоми нервових клітин у корі головного мозку починає переважати гальмування, яке захищає найбільш життєво важливі і разом з тим крихкі і ненадійні нервові клітини від перевтоми. Функція сну полягає в тому, щоб не допустити надмірного витрачання нервової енергії, дати нервовим клітинам повноцінний відпочинок, відновити їх працездатність. «Сон, – писав В. Шекспір, – це диво матері-природи, найсмачніше із усіх страв на земному бенкеті».

Предметом нашого розгляду є не фізіологічний аспект сну, а його місце і значення у вирішенні завдань працездатності та підвищення ефективності викладацької праці. Стоїть питання, як за найменших витрат на сон забезпечити його найкращу віддачу. Насамперед, треба встановити необхідну тривалість, норму сну. Такою нормою для дорослих фізіологи і гігієністи вважають 7–8-годинний сон.

Мірою достатності сну зазвичай служить відчуття повного відпочинку після нього. Правда, у частини людей такий стан наступає не після пробудження, а після занять фізкультурою. Намагання продовжити сон на довший час, ніж потрібно, не тільки безкорисно, але часто і шкідливо для організму. Не менш шкідливим виявляється перенесення сну з однієї доби на інші, недосипання, яке прагнуть компенсувати за рахунок неділі. Якщо ж що-небудь подібне сталося, то тривалість сну не повинна перевищувати норму більше ніж на 2 год, оскільки в цілому компенсувати пропущений сон фактично неможливо. Часто людина спить не стільки, скільки їй необхідно, а залежно від звички. А чи можна домогтися скорочення тривалості сну? У розумних межах можна. Відомо, що 4–5-годинний сон на повітрі відновлює сили краще, ніж 8–9-годинний сон у задушливій кімнаті. Нерідко без шкоди для організму тривалість сну можна скоротити до 6–7 год, але лише за дотримання певних умов. Ефективність відновлювальної функції сну залежить не тільки від його тривалості, але і від його повноцінності. Гігієнічно повноцінним вважається сон, який має достатню для даного віку тривалість і глибину з точно встановленим часом відходу до сну і пробудженням .

Учені розрізняють такі стадії, або фази сну: пасивне неспання, поверхневий, глибокий, дуже глибокий і парадоксальний сон. Фізіологічно сон розпадається на кілька циклів, по 60–90 хв кожен. На початку циклу відбувається післяпослідовне поглиблення сну. Для того, щоб забезпечити повноцінний і глибокий сон, необхідно дотримуватися таких умов:

1. Правильно чергувати працю та відпочинок. Не допускати перевтоми. Припиняти напружену роботу за 2–3 год до відходу до сну.

2. Дотримуватися режиму харчування. Не перевантажувати шлунок їжею взагалі і особливо під час вечері. Приймати їжу не пізніше ніж за 2 год до відходу до сну.

3. Перед сном здійснювати 20–30-хвилинні прогулянки на свіжому повітрі, прийняти ванну, душ або вологе обтирання тіла.

4. Відходити до сну і підніматися в один і той же час. Кращий час для сну від 10–11 год вечора до 6–7 год ранку в місті і від 9–10 год вечора до 5–6 год ранку в сільській місцевості, з відомими поправками на літній і зимовий час.

5. Спати необхідно в добре провітрюваній кімнаті, а влітку бажано на відкритому повітрі.

6. Постільна білизна повинна бути зручною, помірно м’якою, а то й жорсткою, зорієнтованої головою на північ [7, c. 47–48].

Як використовувати сон в цілях практичної діяльності. Відомо, наприклад, що у сні гальмується лише частина нервових клітин, які складають основу свідомості, тобто вищого рівня психіки. Що ж до підсвідомості, де здійснюється безліч різних процесів, то вона працює цілодобово. Під час сну здійснюється відбір, упорядкування інформації, іноді формування програм тощо. У сні може тривати навіть творча діяльність. Дослідженнями встановлено, що у 24,3 % людей в сонному стані відбувається доробка проблем, які займали їх упродовж робочого дня. Тому вченими рекомендується за 20–30 хв до відходу до сну робити критичний аналіз роботи за минулий день і визначати план роботи на наступний день. Якщо це велика напружена робота, то виконується вона в кінці робочого дня, тижня, а перед сном лише повторюється найголовніше, дається завдання підсвідомості на діяльність, тобто свого роду установка.

В силу багатьох причин зазначені нами умови глибокого і повноцінного сну можуть бути створені, але не реалізовані. Це буде свідчити, що у наявності існує безліч найрізноманітніших відхилень, які можуть привести до перенапруження, перевтоми, до неповноцінного сну, безсоння тощо. Нервове перенапруження у свою чергу веде до того, що гальмівна система не спрацьовує, ефективність відпочинку, харчування і сну різко знижується. Усе це може призвести до захворювання.

Нервового перенапруження краще не допустити, але якщо це відбулося, то дуже важливо відразу ж звернутися до лікаря. В якості профілактики можна використовувати прийоми нервового, м’язового розслаблення, створення позитивного емоційного стану, зняття напруги. Досягається це шляхом психогігієнічних вправ або аутогенним тренуванням.

Таким чином, харчування і сон – життєво важливі компоненти режиму дня викладача. Це не тільки важливі фізіологічні процеси, які відновлюють життєдіяльність організму, а й процеси, які при оптимізації самі «спрацьовують» на ефективність педагогічної праці.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність поняття «режим дня».

2. Що означає науково обґрунтований режим дня викладача вищої школи?

3. Від чого залежить працездатність викладача вищої школи?

4. Наведіть піки працездатності викладача, обґрунтуйте їх.

5. Для чого покликаний режим праці викладача вищої школи?

6. Розкрийте особливості педагогічної праці.

7. Охарактеризуйте шляхи підтримання високої працездатності викладача вищої школи.

8. Висвітліть етапи удосконалення режиму праці викладача вищої школи.

9. Розкрийте рекомендації використання зайнятого часу викладача вищої школи.

10. Розкрийте рекомендації використання вільного часу викладача вищої школи.

11. Що може слугувати найкращим відпочинком для викладача у робочий час?

12. У чому сутність достатнього харчування викладача вищої школи?

13. Наведіть приблизні нормативи енергетичних ресурсів людини у різних регіонах.

14. Що означає нормоване в часі харчування?

15. Обрунтуйте важливість дотримання точних термінів приймання їжі.

16. Наведіть нормативи нормальної ваги людини згідно з віком.

17. Яку роль у розпорядку дня викладача має сон?

18. Яке значення для викладача вищої школи має харчування?

19. Що є мірою достатності сна?

20. Розкрийте умови забезпечення повноцінного сну викладача вищої школи.

Розділ 5

ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ

САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА/СЛУХАЧА

ЛЕКЦІЯ № 10

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

1. Основні положення організації самостійної роботи студентів

У відповідності із «Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», затвердженим наказом Міністерства освіти України №161 від 2 червня 1993 року, самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять. Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, регламентується робочим навчальним планом і повинен становити не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної дисципліни. Зміст самостійної роботи студента над конкретною дисципліною визначається навчальною програмою дисципліни, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача. Самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни: підручник, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій викладача, практикум тощо. Методичні матеріали для самостійної роботи студентів повинні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студента. Для самостійної роботи студенту також рекомендується відповідна наукова та фахова монографічна і періодична література. Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної дисципліни може виконуватися у бібліотеці вищого навчального закладу, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах (лабораторіях), а також в домашніх умовах. У необхідних випадках ця робота проводиться відповідно до заздалегідь складеного графіка, що гарантує можливість індивідуального доступу студента до потрібних дидактичних засобів. Графік доводиться до відома студентів на початку поточного семестру. При організації самостійної роботи студентів з використанням складного обладнання чи устаткування, складних систем доступу до інформації (наприклад, комп’ютерних баз даних, систем автоматизованого проектування тощо) передбачається можливість отримання необхідної консультації або допомоги з боку фахівця. Навчальний матеріал навчальної дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом у процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні навчальних занять [4].

.2. Види самостійної роботи студентів

Самостійну роботу студентів можна класифікувати таким чином (за М.М. Фіцулою) [9]:

1. З огляду на місце і час проведення, характер керівництва і спосіб здійснення контролю за її якістю з боку викладача можна виокремити:

а) самостійну роботу студентів на аудиторних заняттях;

б) позааудиторну самостійну роботу (3–4 години на день);

в) самостійну роботу під контролем викладача (індивідуальні заняття з викладачем).

2. За рівнем обов’язковості виокремлюють:

а) обов’язкову, окреслену навчальними планами і робочими програмами (виконання домашніх завдань, підготовка до лекцій, практичних робіт та різновиди завдань, які виконуються під час ознайомлювальної, навчальної, виробничої, переддипломної практики; підготовка і захист дипломних та курсових робіт);

б) бажану (участь у наукових гуртках, конференціях, підготовка наукових тез, статей, доповідей, рецензування робіт інших студентів тощо);

в) добровільну (участь у різноманітних конкурсах, олімпіадах, вікторинах, виготовлення наочності, підготовка технічних засобів навчання).

3. 3 огляду на рівень прояву творчості студентів виокремлюють:

а) репродуктивну самостійну роботу, що здійснюється за певним зразком (розв’язування типових задач, заповнення схем, таблиць, виконання тренувальних завдань, що вимагають осмислення, запам’ятовування і простого відтворення раніше отриманих знань);

б) реконструктивну самостійну роботу, яка передбачає слухання і доповнення лекцій викладача, складання планів, конспектів, тез та ін.;

в) евристичну самостійну роботу спрямовану на вирішення проблемних завдань, отримання нової інформації, її структурування і використання в нових ситуаціях (складання опорних конспектів, схем-конспектів, анотацій, побудову технологічних карт, розв’язання творчих завдань);

г) дослідницьку самостійну роботу, яка орієнтована на проведення наукових досліджень (експериментування, проектування приладів, макетів, теоретичні дослідження та ін.).

У сучасних умовах розвитку вищої школи доцільно застосовувати для організації самостійної роботи студентів і слухачів випереджувальні завдання, спрямовані на самостійне засвоєння матеріалу до його викладу на занятті з метою активізації науково-пізнавальної діяльності суб’єктів навчання. Випереджувальні завдання мають носити добровільний характер, можуть бути індивідуальними та груповими і спрямовуватись на підготовку до лекцій (наприклад, збір фактичного матеріалу для доповнення), до семінарів (вивчення першоджерел, складання питань для «мозкового штурму»), до практичних занять (підготовка рольових і ділових ігор тощо).

Кожен із зазначених видів діяльності потребує від студентів наполегливої самостійної праці. Важливу роль в оптимальній організації життя і діяльності студента денної і заочної форм навчання відіграє режим дня – його рекомендують науково-педагогічні працівники в перші дні навчальних занять. Студентам першого курсу потрібно адаптуватися до самостійної навчальної роботи. Тому студенти-першокурсники мають пристосуватися до умов життя і діяльності у ВНЗ. Для цього тут необхідна цілеспрямована педагогічна допомога науково-педагогічних працівників. Це, насамперед, уважне ставлення до студента, який відчуває психологічний дискомфорт, незручність, ніяковість, невпевненість.

Треба пам’ятати, що на студента-першокурсника діють три групи труднощів: соціальні, навчальні, професійні [2]. Соціальні труднощі зумовлені зміною місця мешкання, новими умовами життя, особливостями спілкування зі значним колом нових людей (науково-педагогічними працівниками, колегами, обслуговуючим персоналом); необхідність самостійно вести свій бюджет, влаштовувати власний побут, звикати до нового режиму і розпорядку дня та інше.

Навчальні труднощі зумовлені новими формами і методами учіння, особливостями організації самостійної роботи, контролю за нею з боку науково-педагогічних працівників. Тому науково-педагогічні працівники мають:

- ознайомити студентів із психолого-педагогічними особливостями організації навчання у вищій школі;

- допомогти в оволодінні методами і прийомами навчальної роботи;

- дотримуватися спеціальної методики читання лекцій для студентів-першокурсників у перші два-три місяці, поступово збільшуючи структуру і темп;

- навчити студентів прийомів слухати лекцію, записувати її зміст, методики підготовки до семінарських, практичних і лабораторних занять;

- чітко дозувати завдання на кожне заняття;

- толерантно здійснювати контроль й оцінювання самостійної роботи та ін.

Професійні труднощі, як правило, виявляються в розчаруванні окремих студентів у своєму професійному виборі. Тому науково-педагогічні працівники повинні роз’яснити процес оволодіння спеціальністю, її перспективністю і значущістю.

Перехід до модульної побудови змісту навчання передбачає інтеграцію різних видів і форм навчання, які підпорядковуються загальній темі навчального предмета. Для кожного змістового модуля формують набір довідкових та ілюстративних матеріалів, які студент одержує перед початком вивчення. Також додають список рекомендованої літератури. Кожен студент переходить від одного змістового модуля до іншого в міру засвоєння матеріалу і проходить етапи поточного контролю.

Щодо студентів заочної форми навчання (ЗФН), то вони здебільшого вивчають матеріал самостійно впродовж семестру, тобто самостійно відпрацьовують теми лекцій, а також семінарських, практичних і лабораторних занять. Для них на початку кожного семестру проводять настановну сесію, під час якої начитують лекції та проводять деякі семінарські, практичні і лабораторні заняття. Науково-педагогічний працівник зобов’язаний ознайомити студентів ЗФН під час настановної сесії з актуальністю, метою і завданнями вивчення навчальної дисципліни, її місцем, роллю і значенням у професійній підготовці, визначити загальний обсяг навчальної дисципліни та обсяг розділів і тем на поточний семестр; роздати програму навчальної дисципліни та робочу навчальну програму; пояснити зміст і структуру тематичного плану, послідовність вивчення розділів і тем; пояснити методику самостійного відпрацювання семінарських, практичних і лабораторних занять; ознайомити з питаннями, які винесено на іспит чи залік; подати головну і додаткову літературу до кожної теми; уточнити форми і методи контролю знань студентів ЗФН; повідомити графік проведення консультацій під час настановної сесії та в період до заліково-екзаменаційної сесії; розкрити методику самостійного опрацювання розділів і тем навчальної дисципліни на цей семестр та ін. [2].