Опорний конспект лекцій

з дисципліни

«ПЕДАГОГІКА ТА ЕТИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ»

Розробник: кандидат педагогічних наук, доцент кафедри обліку та оподаткування Шостаківська Н.М.

Розділ 1

ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

ЛЕКЦІЯ №1:

ПЕДАГОГІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ ЯК НАУКА. ЇЇ ПРЕДМЕТ ТА ЗАВДАННЯ

1. Предмет, функції та завдання педагогіки вищої школи.

Педагогіка (грец. pais – дитина, ago – веду, керую) – наука про навчання, виховання і розвиток дітей, хоча останнім часом педагогічна наука почала розглядати проблеми навчання і виховання людини взагалі. Особливістю педагогіки є те, що вона не зосереджується сама на собі, а спрямовує свої зусилля на покращення потрібної для суспільства форми діяльності, тобто функціонує як медицина, юриспруденція чи агрономія [2]. Розрізняють наукову (елітарну) і народну педагогіки. Якщо першу розвивають професійні учені-педагоги і на її основі формується державна система освіти і виховання, то друга (етнопедагогіка) як складова загальнонародної культури виникає з нагальних потреб народу внаслідок обмеженого доступу до офіційної культури. Особливо велике значення народної культури (і, відповідно, народної педагогіки) прослідковується у тих народів, які довгий час зазнавали поневолення. Оскільки народна педагогічна мудрість характеризується автентичністю і природовідповідністю, вона виступає джерелом розвитку і наукової педагогіки.

Педагогіка вищої школи – це галузь загальної педагогіки, що вивчає закономірності освіти/самоосвіти, навчання, виховання/самовиховання і розвитку/саморозвитку студентів/слухачів, а також їх наукову і професійну підготовку відповідно до вимог суспільства і держави.

Докорінні зміни, що сталися в соціально-економічних умовах суспільства, висунули вимогу впровадження науково обґрунтованої підготовки науково-педагогічних кадрів для вищої школи. Така підготовка передбачає не лише глибоке володіння предметною галуззю, до якої належить навчальна дисципліна, а й науковими основами педагогічної діяльності. Одним із реальних шляхів такої підготовки є магістратура та аспірантура, де студенти/слухачі мають можливість не тільки набути потрібні знання з педагогіки вищої школи, але й розвинути в собі педагогічні вміння і набути практичних навичок.

Місце педагогіки вищої школи у системі педагогічних наук можна прослідкувати на схемі, поданій на рис.1.

Предмет педагогіки вищої школи. Педагогіка вищої школи виникла на базі загальної педагогіки, і, відповідно, включає в себе фундаментальний (теоретичний) і прикладний (методичний) рівні. Вивчення фундаментального рівня педагогіки спрямоване на становлення відповідного педагогічного світогляду, а прикладний рівень педагогічної науки репрезентується фаховими методиками або практичними дидактиками [2].

Предмет педагогіки вищої школи охоплює:

- вищий навчальний заклад як педагогічну систему, функціонування та ефективність педагогічного процесу у ВНЗ;

- особистість науково-педагогічного працівника; педагогічну діяльність науково-педагогічних працівників, їх професійно-педагогічну підготовку;

- педагогічні закономірності формування й розвитку особистості студента/слухача;

- педагогічні особливості взаємодії студентів і науково- педагогічних працівників у педагогічному процесі ВНЗ у ході реалізації завдань Болонської конвенції;

- процес вищої освіти і самоосвіти;

- навчання у ВНЗ;

- форми, методи і педагогічні технології у ВНЗ;

- виховання і самовиховання студентів;

- педагогічні аспекти неперервної самостійної роботи студентів під час навчання у ВНЗ та після його закінчення [8].

Рисунок…. 1

Функції та завдання педагогіки вищої школи. Педагогіка вищої школи має забезпечити реалізацію таких функцій: освітньої, науково-пізнавальної, спонукальної, перетворювальної, прогнозувальної, проективної, культурологічної, адаптивної, формувально-виховної та формувально-професійної (рис. 2).

Рисунок …… 2

Національна доктрина розвитку освіти в Україні (від 17 квітня 2002 року) стверджує, що «стратегічним завданням державної освітньої політики є вихід освіти, набутої в Україні, на ринок світових освітніх послуг, поглиблення міжнародного співробітництва, розширення участі навчальних закладів, учених, педагогів і вчителів, учнів, студентів у проектах міжнародних організацій та співтовариств» [1, с. 25]. Проте стан справ у галузі освіти, темпи та глибина перетворень недостатньо задовольняють потреби особистості, суспільства й держави. Саме вищі навчальні заклади насамперед повинні працювати на перспективу розвитку суспільства. Парадигма розвитку освіти України у XXI ст., зокрема вищої, зумовлюється якісними характеристиками суспільства майбутнього. Життя вимагає інтелектуально розвиненої особистості, основою духовного світу якої виступають саме фундаментальні знання і здатність Функції педагогіки вищої школи Проективна Адаптивна Культуро- логічна Формувально- виховна Формувально- професійна Науково- пізнавальна Освітня Спонукальна Прогнозувальна Перетворювальна 15 до самоосвіти в контексті постійно зростаючої інформації. Водночас нинішній фахівець повинен володіти високою професійною культурою, морально-духовними цінностями, щоб не вступити в конфлікт з довкіллям. Суспільно неконтрольований розвиток техніки й технології, упровадження гігантських технічних проектів спричинили глобальну кризу цивілізації. Вихід з неї можливий лише шляхом здійснення освітньо-інтелектуальної, освітньо- виховної революції насамперед у професійній освіті [5].

Отже, освітня діяльність сучасності має ґрунтуватися на таких основних принципах:

- відповідність освіти потребам соціально-економічного розвитку суспільства;

- забезпечення інтелектуального розвитку особистості, оволодіння нею ефективними методами самостійної пізнавальної діяльності;

- формування у молодих поколінь високих морально- духовних якостей на засадах загальнолюдських і національних цінностей;

- розвиток високої екологічної культури й відповідальності за збереження довкілля [5].

Вирішення цих завдань покладається на життєво необхідну для вищої освіти науку і дисципліну – педагогіку вищої школи.

Основні завдання педагогіки вищої школи:

- обґрунтування методологічних і теоретичних засад педагогічного процесу у вищій школі на сучасному етапі розвитку науки і людства;

- вивчення сутності, особливостей і закономірностей педагогічного процесу та його складових: навчання, виховання, морально-психічної і психологічної підготовки, розвитку, самовиховання й самоосвіти відповідно до вимог Болонського процесу;

- розроблення методичних систем та окремих методів соціалізації і професійної підготовки майбутніх фахівців, їхнього виховання й розвитку;

- визначення шляхів удосконалення й розвитку організаційних форм навчально-виховної роботи, підвищення ефективності різних способів контролю, оцінки навчально-виховного процесу, рівнів підготовленості студентів/слухачів і груп;

- прогнозування розвитку педагогічного процесу залежно від перспектив науки і потреб суспільства; - виявлення закономірностей педагогічного впливу на студентів/слухачів з метою формування в них наукового світогляду, національної свідомості, гідності й гордості, національних почуттів і патріотизму, професійної відповідальності;

- формування у студентів/слухачів мотивації до діяльності, конкуренції, активного суспільного й громадського життя;

- розкриття основних закономірностей, мети, змісту, методики самовиховання й самоосвіти студентів/слухачів, способів і прийомів їх стимулювання серед різних категорій людей;

- вивчення й критичне осмислення педагогічної спадщини вищої школи минулого, виявлення й використання всього того, що є цінним сьогодні;

- порівняльне вивчення розвитку вищої освіти в освітніх системах різних країн;

- розроблення і впровадження у систему вищої освіти нових педагогічних технологій освіти, навчання, професійної підготовки, виховання та ін;

- перебудова навчально-виховного процесу у вищій школі відповідно до вимог Болонського процесу; - формування педагогічної майстерності викладача вищого навчального закладу;

- розроблення дидактичних концепцій розвитку творчих здібностей студентів (слухачів) [8; 11].