1) Розгляд життя як продукування смислу;

2) розгляд життя як втілення смислу;

3) розгляд спілкування як здобуття життєвого смислу;

4) всіма трьома вищеназваними способами.

Еріх Фромм вважав, що економічний базис формує типи соціального характеру, серед яких:

1) експлуататорський найбільш оптимальний;

2) накопичувальний призводить до конформізму;

3) ринковий провокує деструктивізм;

4) жодна із існуючих орієнтацій не є продуктивною, бо орієнтують на оволодіння (мати), а не бути, і тільки любов – єдина активна сила, споконвіку закладена в людині, яка чекає свого визнання і звільнення з в’язниці свого несвідомого.

Людська доля у східних вченнях обумовлена кармою, яка означає, що:

1) Після смерті кожної особистості (маски) не залишається нічого, окрім причин, породжених особистістю;

2) причини, породжені людиною, неможливо усунути за даного життя;

3) людина є продуктом зовнішніх впливів;

4) відновлення гармонії між наслідками і причинами можливе тільки для жінок.

Філософське осмислення проблеми походження людини засвідчує, що:

1) дарвінізм беззаперечно і остаточно довів процес походження людини;

2) космічні інтерпретації походження людини є науково обгрунтованими і доведеними;

3) релігійне тлумачення має перевагу над іншими;

4) жодна із існуючих інтерпретації не може вважатися остаточно доведеною і не маж переваг над іншими.

Якій моделі, що пояснюють суспільство, притаманні такі властивості, як нормативізм, активізм, пластичність соціальної реальності, саморегулятивність?

1) феноменологічній;

2) ідеалістичній;

3) діяльнісній;

4) натуралістичній;

Яке з висловлювань належить до ідеалістичної моделі розуміння суспільства?

1) відношення «Я» і «Ти» опосередковане Вищим;

2) людина – одна із тварин біосфери;

3) джерело суспільних змін є в самому суспільстві;

4) сціальні відносини детермінують суспільну сферу.

Феноменологічна модель суспільства наголошує, що:

1) специфіка суспільного буття – в його штучній соціально-організованій природі;

2) специфіка соціального полягає в домінуванні жеста як способу комунікації;

3) соціальні відносини визначають структуру суспільства;

4) феномен лідерства є визначальним для розвитку соціуму.

Натуралістична модель суспільства наголошує, що:

1) базовими є біологічні закономірності, а культура – тільки їх модифікація;

2) базовими є духовні закономірності, а біологічні є витвором духовних;

3) смисли творять природу суспільства;

4) розвиток соціуму спрямовується провіденційними силами.

Сферний підхід до розуміння суспільства стверджує, що прогрес суспільства – це:

1) рух до інформаційного суспільства;

2) рух не стільки до інформаційного суспільства, скільки до суспільства гуманізму (суспільства святих);

3) утвердження цінності влади як засобу досягнення загального Блага при підтримці священників;

4) рух до ноосфери.

Чи і існує прогрес в неживій природі з точки зору синергетики?

1) так, бо в неживій природі криється можливість формування порядку і самоорганізації із безладу і хаосу;

2) ні, бо в неживій природі нема можливості формування порядку і самоорганізації із безладу і хаосу;

3) ні, бо прогрес – це вдосконалення, просування вперед до кращого;

4) ні, бо ця проблема не дискутується серед прибічників даної школи.

Ноосфера – це:

1) формування сфери розуму на Землі завдяки синтезу знань природних і гуманітарних наук;

2) гіпотеза, що обґрунтовує ймовірність приходу до пост ліберального суспільства;

3) тип соціуму, який спроможний розв’язати економічні проблеми за належної підтримки влади;

4) політична течія правого спрямування.

Теософське розуміння історичного процесу наголошує, що:

1) людство розвивається спіралеподібно в процесі расової еволюції від андрогінів до боголюдства;

2) людство досягло третьої передостанньої раси в своєму розвитку;

3) сучасне суспільство завершує свій розвиток в шостій расі і готується до переходу до сьомої раси;

4) від п’ятої до шостої раси пріоритетним стане духовний розвиток щодо інтелектуального та фізичного при збереженні відокремленості релігії від науки.

Згідно ідей Л. Гумільова пасіонарність - це:

1) прагнення до встановлення рівноправних відносин між представниками елітних спільнот в усіх царинах суспільного життя;

2) налаштованість на співпрацю задля реалізації ринкових перетворень в постсоціалістичних країнах;

3) ефект енергії живої речовини біосфери що виявляється у підвищеній активності етнічних колективів;

4) підвищена збудженість представників окремих етносів в період сонячної активності;

Методологічний підхід, який розглядає політичний процес через призму політичних інститутів, їх властивостей і взаємозв'язків, а також фіксованих норм, на основі яких функціонують ці інститути:

1) біхевіоралізм;

2) структурний функціоналізм;