2.2 Оцінка діючої на підприємстві системи управління якістю

На ДП «Зееландія» на даний момент функціонує система управління якості, але вона має ряд недоліків, які ми і розглянемо в цьому розділі. Розглядати систему будемо поетапно, за допомогою структури процесів виробництва (рис. 2.4).

Отож, на підприємстві функціонує відділ закупок, який займається вибором, пошуком, замовленням сировини, матеріалів та комплектуючих у постачальників. Відповідно до цього працівники цього відділу, роблячи замовлення, просять разом з сировиною обов’язково передавати сертифікати з якості, такі як: посвідчення про якість, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, протокол досліджень про ГМО, сертифікат відповідності, ветеринарне свідоцтво (на молочну продукцію).

Рис.2.4 Узагальнена структура процесу виробництва промислової продукції

Отож, на підприємстві функціонує відділ закупок, який займається вибором, пошуком, замовленням сировини, матеріалів та комплектуючих у постачальників. Відповідно до цього працівники цього відділу, роблячи замовлення, просять разом з сировиною обов’язково передавати сертифікати з якості, такі як: посвідчення про якість, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, протокол досліджень про ГМО, сертифікат відповідності, ветеринарне свідоцтво (на молочну продукцію).

Обов’язково повинні виконуватись такі умови: вся продукція має бути з етикетками, на етикетках маркування без ГМО, вся документи повинні бути з мокрими печатками, протокол з ГМО може надаватись не кожен раз а раз на пів року. Продукція не приймається, якщо до кінця терміну зберігання залишилось менше ніж 2/3 терміну придатності.

На виробництві немає окремо виділеного відділу з якості, що свідчить про недостатнє приділення уваги питанням якості з боку керівництва. Отож, цей працівник проводить контроль за дотриманням всіх вимог, які були представлені відділом поставок для постачальників. Перевірка проходить документальний контроль і наочний якісний контроль (тобто зовнішній вигляд, забрудненість упаковки, наявність цвілості). Якщо продукція не відповідає вимогам, то складається акт про повернення сировини постачальнику, в якому указуються причини, які слугували тому, що цей товар не пройшов контроль якості. Якщо товар відповідає всім вимогам то складається акт прийому сировини. Прийнята сировина відвозиться рохвами або електрокарами на склад сировини та готової продукції.

Якщо розглядати процес входу сировини, то можна виділити ряд недоліків: відсутній відділ контролю якості, відсутня затверджена керівництвом інструкція про порядок прийому сировини та товару, невідокремлений склад готової продукції від складу сировини, відносно мала вмістимість складу, забрудненість приміщення складу, відсутні затвердженні керівництвом правила для відвідувачів.

Процес виробництва починається з доставки сировини від складу до виробничого майданчику. Підприємство використовує для виробництва змішувач німецького виробництва, принцип роботи якого ґрунтується на змішуванні тих інгредієнтів, які були всипані у даний пристрій., що забезпечують ефективне виробництво тих продуктів і у тій кількості, які потрібно. Дане обладнання має конусоподібну форму, конус повернутий донизу. Отож, сировина підвозиться електрокарами до виробничого майданчику, де вигружається вручну і проводиться дозація, якої сировини і скільки потрібно засипати у змішувач. Це все виконує один працівник. Коли всі інгредієнти були всипані, то потім іде процес змішування. Важливим недоліком цього етапу виробництва є великий ступінь людського фактору, тобто велика відповідальність покладена на працівника, який дозує сировину яку потрібно змішувати. Вірогідність помилки є невелика, але для вдалого функціонування системи управління якістю важливо врахувати даний фактор.

Після змішування проводиться процес розсипки продукції в мішковидні упаковки. Все це проводиться вручну, упаковки вмістимістю 25 кг, в які засипається продукція. Упаковка стоїть на вагах, які точно показують скільки продукції було всипано, всі мішки складаються і відвозяться на склад сировини і готової продукції. З кожного замісу беруться зразки для лабораторії. На підприємстві функціонує своя лабораторія, яка проводить аналіз даного замісу, шляхом виготовлення з цієї суміші кінцевий продукт, для якого ця суміш була призначена. Головним показником якості для підприємства є кінцевий продукт, якщо із нього в лабораторії буде зроблений якісний хліб або кондитерський виріб, то і весь заміс вважається якісним, вважають технологи підприємства. Дана постанова визиває великі сумніви щодо доцільності цього критерію як основоположного у проблемі якості. Критерій правильного дозування таким чином нівелюється і контролюється лише людським фактором.

Для виготовлення кінцевого продукту на ДП «Зееландія» використовують рецептури для кожного продукту, якою повинні керуватись робочі виробничого цеху. Після виготовлення товар відвозиться на склад готової продукції, звідки забирають продукцію для доставки покупцям.

Виробничі процеси на ДП «Зееландія» повинні визначатись ринком та попитом, а не залежати (як це є зараз) від наявності сировини або від інших виробничих факторів. Виробник повинен завжди постачати те, що замовляється, а не те, що споживачі пови­нні були замовити. Завантаження машин виробами, які споживачі не замовляли, є практикою, яка повинна бути ліквідована, якщо підприємство серйозно ставиться до повернення своїх позицій на ринку. Якщо замовлення не може бути виконане повністю, клієнта необхідно поінформувати про це у мінімальний строк та повідомити йому про найближчий час, коли його замовлення може бу­ти доставлено.

Шляхом до задоволення вимог замовників та стимулювання попиту споживачів є впровадження системи управління якістю на підприємстві, яка дозво­лить сформувати чітку структуру в організаційній діяльності, визначити і від­слідковувати всі процеси, швидко реагувати на зміни споживчого ринку, а отже - ефективно реалізовувати свою продукцію і отримувати прибуток.

ДП «Зееландія» необхідно визначити, хто є її найбільш (та менш) важливими клієнтами як за обсягом, та і за вартістю продукції. Також варто знати, хто своєчасно сплачує свої рахунки, та хто регулярно не робить цього. Скоротивши обсяги продажу нестабіль­ним платникам і, відповідно, збільшивши продаж надійним платникам, підприємство матиме змогу збільшити обсяги продажу та скоротити суму дебіторської заборгованості.

На підприємстві працюють висококваліфіковані фахівці з великим досвідом практичної роботи. Однак через невисоку оплату праці підприємство втратило чимало досвідчених спеціалістів. Для своєчасного віднов­лення особистого складу за рахунок молодих, перспективних фахівців підпри­ємства слід проводити програму підготовки їхнього резерву на базі вищих на­вчальних закладів. Керівництву необхідно приділяти більшу увагу підготовці кадрів. Завдання, що стоять перед підприємством, вимагають від персоналу ви­сокого професіоналізму, уміння працювати в нових умовах ринкової економіки, відповідальності за доручену роботу.

Не меншу роль відіграє рівень технологічної підготовки виробництва, освоєння випуску нових видів продукції з запланованим рівнем якості. Основне завдання - більш ретельне технологічне відпрацювання виробів на період підготовки до їх виробництва за допомогою розвитку дослідницької бази, підви­щення технологічної уніфікації. На підвищення рівня організації праці в період розробки та освоєння випуску нових виробів впливає створення робочих груп і складі технологів і робітників, які своєчасно зможуть виявити причини відмов виробів і усунути їх у довиробничий період, щоб вироби відповідали вимогам нормативної та технологічної документації. Це дозволить скоротити терміни випуску виробів, підвищити надійність нової продукції.

На теперішньому ринку прослідковується прискорення змін в середовищі, поява нових запитів і зміна позиції споживача, зростання конкуренції за ресурси, інтернаціоналізація бізнесу, поява нових неочікуваних можли­востей для бізнесу, що відкриваються досягненнями науки і техніки, розвиток інформаційних мереж, широка доступність сучасних технологій, зміна ролі людських ресурсів, а також ряд інших причин. Дана інформація при надхо­дженні повинна аналізуватися керівництвом. Після чого приймаються рішення про здійснення заходів на усунення недоліків і виробництва продукції із враху­ванням якісно-змінюваних цілей, а не «сліпому» випуску кондитерсь­ких виробів, які стали менш привабливими, виготовляються із сировини нижчої якості, або із значними витратами на ресурси.

З огляду на це, для того, щоб підприємствам досягли найкращих результатів на кондитерському ринку та здатності завойовувати більшу долю на ринку, необхідно не лише покращувати техніко - економічні показники ефективності діяльності, але й формувати і обґрунтовувати цільову стратегію діяльності. Так значення вибору стратегії зростає, тому що вона є основоположною ланкою в управлінні підприємством, яка повинна забезпечувати стійке економічне зрос­тання і розвиток підприємства, підвищення конкурентоспроможності продукції і послуг.

Для того, щоб правильно обрати і обґрунтувати стратегію, в умовах нестабільності й мінливості зовнішнього середовища, підприємство має проводити всебічний й постійний аналіз діяльності конкурентів, власного стратегічного потенціалу й оцінки ефективності його використання, а також визначення свого положення на ринку товарів і послуг стосовно конкурентів.

На сьогоднішній день, розвиток кондитерської промисловості багатоаспектне явище, що включає окрім зростання виробництва, фінансові, грошово-кредитні, інноваційні, інвестиційні, управлінські та інші аспекти діяльності підприємства. В умовах конку­рентного ринку кондитерської продукції, що сформувався, особливої ролі набу­ває правильно вибрана стратегія і направлення розвитку, що дозволяють забез­печити довгострокове стійке зростання, а саме виробляти довгострокову стра­тегію, яка дозволяла б їм встигати за змінами, що відбуваються на даному рин­ку.

Одними з основних тенденцій при дослідженні виробничої діяльності ДП «Зееландія», є не лише галузеві особливості, але і наявність недосконалих стосунків, що складаються з приводу розвитку інтегрованих форму­вань і взаємодії між учасниками процесу виробництва, якості переробки, транспорту­вання, реалізації кінцевої продукції.