3. Охорона навколишнього середовища

Навколишнє природне середовище – це середовище життєдіяльності людини.

Закон України "Про охорону навколишнього середовища" визначає правові, економічні, соціальні основи охорони навколишнього середовища. Завдання закону полягає в регулюванні відносин в області охорони природних ресурсів, забезпеченні екологічної безпеки, попередженні й ліквідації наслідків діяльності людини, збереження природних ресурсів, генетичного фонду нації, ландшафтів та інших природних об’єктів.

Природоохоронні заходи мають на меті поліпшення стану навколишнього природного середовища або створення умов для цього.

На підприємстві дотримуються вимог діючого природоохоронного законодавства у частині зниження антропогенного впливу виробництва на навколишнє середовище. Побутові відходи вивозять на міський полігон.

В процесі роботи кадрового відділу з'являються паперові i дрiбнi канцелярські відходи, якi необхідно утилізувати. Для цього підприємство має працiвникiв, якi щодня наприкiнцi робочого дня проводять вологе прибирання i виносять відходи. Відходи вивозяться за договором спеціальними машинами очисних служб i утилізуються. Робота на ПК типу ІВМ РС/АТ не робить шкідливого впливу на навколишнє середовище. Після витікання терміну служби він повністю підлягає вторинній переробці, а також тара, повинні допускати нетоксичну переробку після використання.

Вода на пiдприємствi використовується в санiтарно-гiгiєнiчних цілях. Для спуску виробничих i господарчих вод передбачають каналiзацiйнi пристрої.

4. Опис прикладних і спеціалізованих пакетів програм, які використовуються на підприємстві

На даному підприємстві використовують усі стандартні пакети програм, що і звичайні користувачі:

• Microsoft Word;

• Microsoft Excel;

• Google Chrome;

• Total Commander;

• Nero.

Але є дві програми, котрі звичайні користувачі не використовують:

• Microsoft FoxPro;

• Notepad++.

Далі докладніше про кожну з них.

4.1 Microsoft FoxPro

FoxPro – це реляційна система управління базами даних. При роботі в FoxPro користувач може працювати в інтеративному і програмному режимах. В пам’яті зберігаються бази даних і змінні які можуть бути записані у файлах.

Дані і файли FoxPro

1. Типи даних. У FoxPro є шість типів даних:

   • символьний character;

   • числовий numeric;

   • логічний logical;

   • тип дата date;

   • тип приміток memo;

   • з плаваючою крапкою float;

Символьний тип містить букви, цифри, службові знаки. Максимальна довжина 264 знаки.

Числові – цифри, крапку, знак.

Дані логічного типу складаються з однієї букви T або F(y/n).

Тип дата містить стандартну довжину вісім знаків.

Дані типу memo можуть містити довільні букви, цифри, знаки, спеціальні символи. Довжина залежить від об’єму дискової пам’яті.

2. Змінні пам’яті. Вони повинні включати до десяти букв, цифр або символів. Причому перший символ повинен бути буквою. Змінні в пам’яті можуть бути всіх типів крім типу memo. Тип змінної визначається значенням, яке туди заноситься, і описувати не потрібно. Якщо змінні не організовані у .mem файлу, то при виході з FoxPro знищуються.

3. Типи файлів. Кожен файл має своє розширення в залежності від типу. Команда по якій створюється файл присвоює йому розширення по замовчуванню, тоді розширення вказувати не обов’язково, але програміст може задавати своє розширення, тоді його потрібно вказувати кожен раз при використанні файлу.

   • Файли баз даних мають розширення .dbf;

   • Поля типу memo - .fpt;

   • При роботі з базою даних система створює файли підтримки з розширенням .bak;

   • При сортуванні бази даних зі створенням індексних файлів їх розширення .idx або .cdx;

   • Програмні файли - .prg;

   • Відкомпільовані файли - .txt.

Для форматованого виводу файлів використовують форматні файли з розширенням .fmt.

При створенні звітів створюються файли .frx.

• Змінні пам’яті зберігаються в пам’яті з розширенням .mem.

Для того щоб завантажити FoxPro потрібно щоб на диску були всі необхідні програми для роботи СУБД, тоді запуск програми здійснити з допомогою файлу FoxProl.exe.

Робота СУБД FoxPro в програмному режимі

Структура команд FoxPro: <Ключове слово> [<діапазон дії>] [<список виразів>] [<умова виконання >] [<обмеження>]

[...] – на обов’язкові параметри

<...> - вони не записуються, а замість них вставляються конкретні слова, або знаки.

.../... – одне з слів до чи після риски повинно входити в команду обов’язково.

? – якщо він наявний то система видає діалог для здійснення необхідні вибори.

Ключове слово – це дієслово англійською мовою яке визначає ім’я команди. Ключові слова система розпізнає по першим чотирьох літерам.

Діапазон дії – вказує на записи на які повинна діяти команда: All, Next n, Rest, Record n.

Список виразів – це ті поля на які діє команда. Розрізняють такі позначення: < вираз C> - вираз символьного типу; <вираз N > - вираз числового типу; <вираз L> - вираз логічного типу; <вираз D> - вираз типу дата.

Умова виконання – For<вираз L>.

Обмеження – While <вираз L>.

Вирази можуть складатися з констант, змінних, полів і відповідних знаків операцій. Константи типу дата мають вигляд {12/01/99}. Логічні константи .T. .F. символьна константа береться в лапки.

Арифметичні операції +, -, *, /, **.

Логічні операції .Not., .And. .Or.

Знаки порівняння <, >, <=, >=, =, #.

Бази даних можна відкривати в декількох робочих областях. Робочі області цифрами, або буквами, або псевдонімом відкритої в робочій області бази даних. В будь-який момент часу активною є лише одна робоча область. Щоб перейти в іншу робочу область задається команда Select з номером, або відповідною буквою чи псевдонімом робочої області.

Наприклад: Select 1;

Select A;

Select igor.

Виконання команд файлу здійснюється по команді DO.

Приклад: DO <ім’яPRG - файлу> [WITH<список параметрів>] [IN<файл>]

With – в цій операції перераховується список фактичних параметрів.

IN<файл>- дозволяє виконати процедуру в заданому програмному файлі.

Командний файл буде працювати до тих пір поки не зустрінеться команда: RETURN, CANCSEL, QUIT, або не досягне кінця файлу.

RETURN – управління передається у викликаючу програму.

CANSEL – управління передається в командне вікно.

QUIT – управління передається в операційну систему.

Створення команд здійснюється командою: modify command <ім’я файлу> [noedit] [window<вікно 1>] [in window<вікно 2>: in screen] [save] – відкриває вікно текстового редактора для створення програмного файлу. В цьому вікні записується командний файл, а для закриття файлу зі збереженням достатньо натиснути ctrl+w.

Якщо потрібно командний файл відредагувати то знову задають команду modify command і відкрив вікно з наявною інформацією.

Noedit – не допускає модифікації тексту у вікні редагування.

Window <вікно 1> - командне вікно приймає параметри вікна 1.

In window <вікно 2> - командне вікно відкривається у вікні 2.

In screen – на екрані.

Save – командне вікно зберігається на екрані після виходу з допомогою ctrl+w.

У FoxPro є можливість задавати коментарі. Рядок коментаря починається з * , якщо коментар слідує після команди то перед ним ставиться &&.

4.2 Notepad++

Notepad++ – це безкоштовний текстовий редактор, який підтримує синтаксис практично всіх мов програмування. Цей редактор разом з розширеним функціоналом, має широкий набір опцій і налаштувань. Це дозволяє зручно правити вихідні коди для різних мов програмування.

Також Notepad++ має мінімальні вимоги до споживання ресурсів процесора.

Серед просунутих можливостей редактора Notepad++ можна виділити опції підсвічування тексту і можливість згортання блоків, налаштування режиму підсвічування, одночасний перегляд і редагування декількох документів, зручний пошук і заміна тексту в документах, автоматичне завершення слова, що набирається і багато іншого. Є можливість самостійного визначення синтаксису мови програмування.

Notepad++ є дуже зручним при редагуванні файлів xml, js, php, html при розробці сайтів на основі Joomla та WordPress.

Так як поставлене завдання стосується HTML, то подальша розповідь піде саме про нього.

HTML ( Мова розмітки гіпертексту) — стандартна мова розмітки документів в Інтернеті. Більшість веб-сторінок створюються за допомогою мови HTML (або XHTML). Документ HTML оброблюється браузером та відтворюється на екрані у звичному для людини вигляді.

HTML є похідною мовою від SGML, успадкувавши від неї визначення типу документу та ідеологію структурної розмітки тексту.

HTML разом із CSS та cкриптингом — це три основні технології побудови веб-сторінок.

HTML впроваджує засоби для:

• створення структурованого документу шляхом позначення структурного складу тексту: заголовки, абзаци, списки, таблиці, цитати та інше;

• отримання інформації із Всесвітньої мережі через гіперпосилання;

• створення інтерактивних форм;

• включення зображень, звуку, відео, та інших об'єктів до тексту.

Історія розвитку HTML

1980 року фізик Тім Бернерс-Лі, який на той час був співробітником CERN, запропонував і прототипував систему ENQUIRE, яка мала полегшити сумісне користування документами для дослідників CERN.

1989 року Бернерс-Лі запропонував впровадити на базі Internet гіпертекстову систему документів.

Вже наприкінці 1990 року він розробив HTML і написав браузер та серверне програмне забезпечення для запропонованої системи. У цьому ж році Тім Бернерс-Лі та Роберт Кайо, інженер інформаційних систем CERN, подали спільну заявку на фінансування проекту, проте цей проект не був офіційно прийнятий CERN.

Наприкінці 1991 року Тім Бернерс-Лі опублікував в Інтернеті перший загальнодоступний опис мови розмітки HTML, відомий як документ «HTML теги» (HTML Tags). В ньому були описані 20 елементів первісної, відносно простої схеми розмітки HTML. За винятком тегу гіперпосилання, який був жорстко підпорядкований внутрішньому SGML-формату документації CERN. Тринадцять із тих елементів ще й досі існують у HTML4.

Бернерс-Лі розглядав HTML як похідну мову від SGML, і в середині 1993 року Спеціальна Комісія Інтернет-розробок (IETF) офіційно визначила її такою, опублікувавши першу специфікацію HTML: «Hypertext Markup Language (HTML)» Internet-проект, авторами якої були Тім Бернерс-Лі та Ден Конолі. Ця специфікація вже містила визначення типу документу, яке чітко зазначало граматику HTML.

Проект втратив силу через 6 місяців, проте був відомий за офіційне визнання в ньому, створеного для браузера NCSA Mosaic, тега додавання зображень, не розділяючи філософію IETF щодо заснування стандартів на успішних прототипах. Так само пізніше в 1993 році в конкуруючому Інтернет-проекті Дейва Раджетта «HTML+ (Hypertext Markup Format)», було запропоновано стандартизувати вже запроваджені браузерами сенсаційні на той час можливості, такі як таблиці та перші інтерактивні форми.

На початку 1994 року, після того, як проекти «HTML» і «HTML+» втратили свою силу, IETF створив Робочу групу HTML (HTML Working Group). 1995 року Робоча група HTML завершила роботу над документом «HTML 2.0» (опублікований як RFC із номером 1866), першою специфікацією, що мала бути використана як базовий стандарт для подальших вдосконалень HTML. Версія 2.0 окреслювала чіткі відмінності між новим виданням специфікації та попередніми проектами.

Подальші розробки під заступництвом IETF зіштовхнулися з конкуруючими інтересами. З 1996 року специфікації HTML затверджувались Консорціумом W3C, враховуючи доповнення до розмітки, що впроваджувалися компаніями-розробниками браузерів. Тим не менш, у 2000 році HTML стала міжнародним стандартом (ISO/IEC 15445:2000).

Остання специфікація HTML, опублікована W3C наприкінці 1999 року, має назву «HTML 4.01 Recommendation». Усі спірні питання та помилки цієї специфікації були офіційно визнані у списку друкарських помилок, опублікованому в 2001 році.

Версії

Тім Бернерс-Лі представив HTML в дослідницькому центрі CERN в Женеві 1989 року.

• HTML (без номера версії, 3 листопада 1992): найперша версія, орієнтована лише на текст.

• HTML (без номера версії, 30 квітня 1993): до тексту додано атрибути, які визначають курсивне або жирне написання літер, та зображення.

• HTML+ (листопад 1993): заплановані доповнення, які потрапили до наступних версій, але ніколи не були відокремлені як HTML+.

• HTML 2.0 (листопад 1995): визначена стандартом RFC 1866 версія з підтримкою форм. Статус цього стандарту вже «історичний», також визнані застарілими попередні версії.

• HTML 3.0: версія, яка не зазнала поширення, оскільки разом із випуском браузера Netscape Navigator версії 3, цей стандарт вже був застарілим.

• HTML 3.2 (14 січня 1997): були додані численні можливості, такі як таблиці, обтікання текстом зображень, інтеграція аплетів.

• HTML 4.0 (18 грудня 1997): були додані таблиці стилів, скрипти та фрейми. Також, відбулось розділення на Strict (суворе дотримання стандартів), Frameset (з підтримкою фреймів), Transitional (перехідний). 24 квітня 1998 було випущено виправлену версію цього стандарту.

• HTML 4.01 (24 грудня 1999): Заміна версії HTML 4.0, містить численні дрібні виправлення.

• HTML 5 (Working Draft, 5 квітня 2008):[10] HTML 5 має новий словник побудований на основі HTML 4.01 та XHTML 1.0. Також перероблена і розширена пов'язана з HTML специфікація DOM

• XHTML 1.0 (26 січня 2000): Висловлення стандарту HTML 4.01 засобами XML. 1 серпня 2002 було випущено оновлену редакцію стандарту.

• XHTML 1.1 (31 травня 2001): Після того, як XHTML буде розділено на модулі, стандарт XHTML 1.1 визначатиме сувору версію, в якій не буде запроваджених HTML 4 можливостей Frameset та Transitional.

• XHTML 2.0 (в розробці): ця версія вже не базується на HTML 4.01 і додає деякі нові теги. Буде завершено розділення між представленням та вмістом.

Мова розмітки гіпертексту HTML. Основні розділи документу HTML

Документ HTML можна розглядати як сукупність вказівок (команд) і даних (як безпосередньо розміщених у документів, так і пов'язаних з ним посиланнями), які при інтерпретації програмою-броузером відтворюють вигляд сторінок документу. Документ HTML складається з так званих тегів.

Тег – це одиниця коду HTML, яка складається з "команди", поміщеної у кутові дужки < >. Теги бувають відкриваючими та закриваючими. Закриваючі теги починаються зі знаку /. Документи починаються і закінчуються тегами, які позначають його початок та кінець: <HTML> та </HTML>

В межах документу виділяються дві області - заголовок та власне "тіло документу". Заголовок оголошується тегами <HEAD> та </HEAD>

У межах заголовку можуть розміщуватись власне заголовок документу (відображається у верхній стрічці вікна браузера), він створюється тегами <TITLE> та </TITLE>; крім цього у заголовку документу може міститися тег <META>, який використовується для технічного опису документу (інформація для пошукових програм), а також тег <STYLE>, який використовується для опису стилів, які використовуються у документі.

Наступним розділом документу HTML є розділ "тіла документу". Він починається тегом <BODY>, а закінчується тегом </BODY> . Він має наступні параметри:

• BACKGROUND = "*.*" Замість *.* вказується адреса малюнка, який повинен бути фоном даного документу;

• BGCOLOR= Вказується назва або номер кольору, який повинен бути фоновим для даного документу ;

• TEXT= Вказується колір тексту;

• LINK= Визначає колір гіперпосилань у документі;

• ALINK= Визначає колір гіперпосилань у момент натиснення;

• VLINK= Визначає колір переглянутих гіперпосилань;

Форматування символів

Для оформлення документів може використовуватись багато кольорів. З ними можна ознайомитися на цій сторінці .

Для переходу на новий рядок використовується тег <BR> .

Для виділення тексту в абзаци існують теги <P> та </P> .

Текст, розміщений між тегами <B> та </B> буде жирнішим. bold

Текст, розміщений між тегами <I> та </I> буде написаний курсивом. italics

А текст, розміщений між тегами <U> та </U> буде підкресленим. underlined

Текст, розміщений між тегами <S> та </S> буде перекресленим. striken

Текст, розміщений між тегами <SUB> та </SUB> буде написаний як нижній індекс. індекс

Текст, розміщений між тегами <SUP> та </SUP> буде виглядати як верхній індекс. індекс

Тег <HR> вставляє у документ горизонтальну лінію.

Використання графіки

Для оформлення документів можна використовувати графічні об'єкти. Як вже згадувалось, можна вказати малюнок або колір, які будуть слугувати тлом для документу. Можна також вставляти малюнки прямо в документ. Для цього використовується тег <IMG> . Він має наступні параметри:

• src="*.*" - файлова адреса малюнка, який потрібно вставити;

• width= - ширина малюнка (в пікселях);

• height= - висота малюнка (в пікселях);

• align="center \ right \ left" - спосіб вирівняння малюнка по центру \ по правому \ по лівому краю;

• alt="picture" - альтернативний текст для випадків, коли малюнок не завантажується.

Гіперпосилання

Інтернет базується на документах, що пов'язані між собою, тобто на гіперпосиланнях між документами. Їх можна створювати за допомогою мови HTML. Між тегами <a href=”index.html”> та </a > вставляється деякий текст, клацнувши на якому можна перейти до вказаного у href документу (в даному випадку - до index.html).

Іноді виникає потреба перейти до підтеми в межах одного документу. Тоді використовується так званий якір. У тому місці документа, куди треба буде перейти, вставляється мітка <a name=”a1”> , а посилання на неї створюється за допомогою тегів <a href=”index.html#a1”> та </a >.

Форми

Форми дозволяють організувати інтерактивність для web-сторінки. Форми в документах HTML розміщуються між тегами <FORM > та </FORM> .

Всередині самої форми може бути розміщений звичайний текст, інші HTML-документи (таблиці), а також елементи форм (випадаючі списки, текстові поля, кнопки). Заповнені форми передаються певній програмі, яка обробляє отримані дані, але можна також відправити результати електронною поштою. Форми у HTML мають наступні атрибути:

• ACTION Цей атрибут задає те, як оброблятиметься форма. Зазвичай йому присвоюється адреса програми, яка оброблятиме дані, отримані з форми. Тут можна також вказати електронну адресу, на яку треба відсилати відомості з форми. <form action="index.pl"> <form action="x@x.lviv.ua">;

• METHOD Задається те, як саме форма передаватиметься за адресою, вказаною в попередньому атрибуті(варіанти: get/post);

• ENCTYPE Задає спосіб кодування (application/x-www-form-urlencoded).

Форма може складатись з різних елементів: текстових полів, випадаючих меню, списків, переключателів та кнопок.

Текстові елементи. Для створення найпростішого текстового поля потрібно вставити елемент <INPUT> і присвоїти його атрибуту значення text. Всі елементи форми повинні мати ім’я. <input type=text name=name> Значенню атрибуту size елементу <INPUT> відповідає кількість символів, які будуть введені у це поле. Якщо користувач введе більше символів, то текст прокручуватиметься. Якщо треба обмежити розміри поля, можна визначити атрибут maxlength – максимальна кількість символів, яку можна ввести у поле.

Поле для паролів. Дані, введені у це поле показуються на екрані у вигляді “зірочок” для того, щоб введена інформація залишалась приватною. Для цього атрибуту type присвоюється значення password.

Багатострічкове текстове поле. У цього елемента є атрибути rows (кількість рядків), cols (кількість стовпців), name (ім’я). <textarea name=t1 rows=6 cols=60> та </textarea> . Для цього елементу можна задати значення по замовчуванню між тегами <textarea> та </textarea> .

Меню. Випадаюче меню дає користувачеві можливість вибрати один варіант з кількох можливих. Це меню створюється елементом <select> та </select> . Всередині його розміщуються кілька елементів <option> . При вказанні в атрибуті value іншого значення, ніж після <option> , на обробку відправлятиметься саме це значення. Можна вказати який елемент буде вибраним по замовчуванню через атрибут selected. Можна також поставити атрибут size – тоді на екран виводиметься лише певна кількість стрічок списку.

<select name="s1">

<option value="Ukraine"> Ukraine

<option value="Russia"> Russia

<option value="Other"> Other country

</select>

Мітки. Якщо користувачеві потрібно обрати кілька пунктів з великої групи варіантів можна використати поле для міток. Для цього атрибуту type елементу <input> присвоюється значення checkbox. За допомогою атрибута value можна вказати “своє” значення замість того, що мало б передаватись далі.

<input type=checkbox value="Cat" name=a1> Cat

<input type=checkbox value="Parrot" name=a1> Parrot

Кнопки-перемикачі. Користувач може обирати лише один варіант з запропонованих. Для цього атрибуту type елементу <input> присвоюється значення radio. Тут обов’язково потрібно вказувати однакове ім’я name і різні значення value.

<input type=radio name=r1 value="yes"> Yes

<input type=radio name=r1 value="no"> No

Кнопки reset та submit. Ці кнопки організовуються також через задання значення атрибуту type елементу <input> як reset або submit відповідно. Кнопка Reset дозволяє користувачеві очистити заповнені поля і перевести форму у початковий стан. Submit – дає команду броузеру відправити вміст форми за адресою, вказаною у атрибуті action елементу <form> .

Стилі

Таблиці стилів, так звані CSS, Cascading Style Sheets містять опис формату частини або цілого тексту. Задання стилю відбувається за допомогою тегу <style>

<head>

<style>

Тег {властивість1:значення1; властивість2:значення2; ...; властивістьN: значенняN}

</style>

</head>

Таблиці стилів можуть розміщуватися в окремому файлі, що дозволить звертатися до них всім сторінкам певного сайту - а це полегшить цілісність його оформлення. Тоді в межах тегу <head> вставляється посилання на файл зі стилями:

<link rel="stylesheet" type="text/css" hreaf="x.css">

За допомогою стилів ми можемо змінити вигляд тегів h, p, body, table тощо. Наприклад, задання стилю body {background:honeydew} означає, що лише вказуючи тег body він завжди позначатиме фон кольору honeydew.

Можна також вводити власні стилі. Наприклад, стиль .blue {color:blue} означає, що текст буде написаний блакитним кольором.

При використанні стилів доцільно користуватись тегом <div> - він не форматує документ, але помічає фрагмент тексту, який розглядатиметься як єдиний об'єкт. Тоді для цього об'єкту можна вказати певний стиль форматування - <div class=blue> При цьому всередині тегу <div> можуть бути розміщені й інші елементи та теги.

Стильових ефектів є досить багато. З їх допомогою можна оформити веб-сторінку оригінально, різноманітніше, ніж за допомогою звичайних тегів. Наприклад ефектами оформлення можуть бути:

• background колір фону;

• font-family вид шрифта;

• font-size розмір шрифта;

• color колір шрифта;

• text-align вирівнювання тексту;

• text-decoration оздоблення тексту;

• font-weight - жирність шрифта;

• margin-top - відстань від верхнього рядка;

• line-height - висота рядка.