114. Об’єкти та суб’єкти внутрішнього аудиту

Об'єктами аудиту є юридичні й фізичні особи, при цьому перевірці підлягають окремі господарські засоби і процеси, сукупність яких характеризує виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств і окремих посадових осіб за відповідний період, що складає поняття об'єктів контролю. До об'єктів можна віднести й економічні процеси, матеріально-технічне постачання, виробництво, збут продукції, продуктивність праці, собівартість, прибуток тощо.Суб'єкти внутрішнього контролю та аудиту - посадові особи Держ. казначейства та структурні підрозділи, які відповідно до своїх повноважень забезпечують функціонування системи внутрішнього контролю та аудиту, а саме: голова, заступники голови, головний бухгалтер, керівники структурних підрозділів, працівники Держ. казначейства України; керівники, головні бухгалтери, керівники структурних підрозділів, працівники територіальних органів Держ. казначейства України; спеціально утворені у складі Держ. казначейства структурні підрозділи, до компетенції яких належить нормативно-правове та організаційне забезпечення діяльності, пов'язаної із функціонуванням системи внутрішнього контролю та аудиту, а також проведення відповідних контрольних заходів.

115.Технологія внутрішнього аудиту.Технологія проведення внутрішнього аудиту представляє ряд послідовних дій з восьми етапів:

І етап – вибір об’єкта для перевірки і впливу – включає в себе проведення

консультації керівника підрозділу або спеціаліста внутрішнього аудиту з

керівництвом підприємства.

ІІ етап – підготовка і затвердження плану проведення внутрішнього

аудиту підприємства на конкретний період.

ІІІ етап – підготовка нормативної бази, програми і документів, що

підтверджують повноваження аудиторів, яка застосовується класом.

IV етап – пред’явлення повноважень і проведення обстеження об’єкту

внутрішнього аудиту.

V етап – спостереження, збір, аналіз, обробка та документування

інформації з вибором і застосуванням конкретних методів і прийомів.

VI – оцінка стану об’єкта, що перевіряється і формулювання висновків,

які характеризують його стан. Консультування в ході перевірки, обговорення

матеріалів у керівництва об’єкта, що перевіряється.

VII – доповідь особі, яка призначила перевірку. Розробка заходів і

опрацювання рішень, які сприяють усуненню виявлених порушень і недоліків

із застосуванням відповідних санкцій до об’єктів, які контролюються, вищих

посадових й матеріально-відповідальних осіб.

VIII – організація наступного контролю за виконанням розроблених

заходів і прийнятих рішень.Рекоменд

116.Аналіз  установчих та інших документів підприємстваНайбільш поширеною організаційно-правовою формою господарських товариств і юридичних осіб в Україні, є товариство з обмеженою відповідальністю(ТзОВ).

Закон України «Про господарські товариства (ГТ)» у ст. 4 наводить обов'язкові вимоги до змісту установчих документів, серед яких - вимога щодо найменування господарського товариства. Питання щодо найменування юридичної особи має значення не лише тому, що її наявність у статуті є передумовою реєстрації юридичної особи, а й тому, що однією з ознак юридичної особи є здатність виступати у цивільному обороті від свого імені. Основні типові порушення, які зустрічаються при аудиті установчих документів:1) порушення, пов'язані з неправильним веденням обліку:- залишок за Кт рахунку 40 «СК» не відповідає заявленому в установчих документах;- невідображення здійснених операцій;- недотримання вимог нормативних документів;2) порушення, пов'язані з помилковим і несвоєчасним внесенням змін до установчих документів:- своєчасність сплати мінімального розміру статутного капіталу підприємства у разі його реєстрації;- дотримання законодавчо встановлених строків закінчення погашення заборгованості засновниками з формування статутного капіталу;- несвоєчасне документальне оформлення операцій щодо вибуття і прийому нових засновників підприємства;- неправильне документування часток засновників, які були внесені до статутного капіталу або повернуті;- діяльність без ліцензії, патенту;3) порушення, пов'язані з неправильним оформленням та відсутністю документів:- використання прострочених документів та відсутність оформлених відповідно до чинного законодавства документів;- безпідставне виправлення записів у документах;- відсутність оригіналів або завірених відповідно до законодавства документів;- наявність фіктивних документів;4) порушення, пов'язані з розрахунками:- неправильне обчислення дивідендів;- невиплата дивідендів;- порушення нормативних документів.

117. АУДИТ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВДо ОЗ належать матеріальні необоротні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року .При цьому аудитор керується П(С)БО№7 "ОЗ". Облік ОЗ ведеться на рахунку 10 "ОЗ", який має 9 субрахунків; за Дт рахунка 10 відображається надходження ОЗ, за Кт - вибуття.

Спочатку аудитору слід впевнитися у правильності організації аналітичного обліку і визначити, чи всі ОЗ підприємства закріплено за матеріально відповідальними особами. Джерелами аудиту операцій з обліку ОЗ є первинні документи на їх надходження, вибуття і внутрішнє переміщення, дані аналітичного і синтетичного обліку.

Аудитор перевіряє правильність ведення інвентарних карток індивідуального і групового обліку ОЗ, своєчасне заповнення всіх реквізитів у них.

Аудитор також перевіряє повноту і своєчасність проведення інвентаризації ОЗ, правильність відображення її результатів у бухгалтерському обліку.

Аудитом правильності проведення річної інвентаризації ОЗ слід з'ясувати, чи реально відображені в балансі підприємства у статті "ОЗ" (код рядка 031) їх первісна (балансова) та залишкова (код рядка 030) вартість, а також сума нарахованого зносу..

Об'єктом амортизації є окремі ОЗ, крім землі, продуктивної худоби, житлових будинків, споруд благоустрою, автодоріг, видавничої продукції тощо. Амортизація нараховується протягом строку корисного використання об'єкта ОЗ.

Важливе місце займає перевірка вибуття ОЗ внаслідок ліквідації об'єктів, що стали непридатними через їх старіння і зношеність. Аудитор перевіряє правильність оформлення і своєчасність відображення операцій щодо списання ОЗ. Встановлюють правомірність списання витрат щодо ліквідації ОЗ, повноту оприбуткування цінностей, що надійшли від ліквідації та їх відображення в обліку.

Документом на списування ОЗ у всіх випадках вибуття є акт про ліквідацію ОЗ, у якому зазначають причини вибуття, технічний стан, первинну вартість, суму зносу , затрати на ліквідацію, найменування і вартість залишків від ліквідації, вартість капітальних ремонтів за час експлуатації, результати ліквідації.

118.До нематеріальних активів належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуватися підприємством із метою використання протягом періоду, більшого за 1 рік (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншими особами (права користування природними ресурсами, права користування майном, права на знаки торгівлі й послуг, права на об'єкти промислової власності, авторські та суміжні з ними права, гудвіл, інші нематеріальні активи).

Аудитор керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 № 242, Законами "Про власність", "Про товарні знаки"

При перевірці необхідно знати, що характерними особливостями нематеріальних активів є:

♦ відсутність матеріально-речової форми;

♦ використання протягом тривалого періоду (понад один рік);

♦ здатність приносити прибуток дія організації;

♦ високий ступінь ризику щодо можливих прибутків у майбутньому їх використання.

Нематеріальні активи відображаються в обліку і звітності в сумі витрат на придбання, виготовлення і їх доведення до стану, в якому вони придатні до використання о запланованих цілих

Нематеріальні активи можуть надходити в організацію: від засновників як внески до статутного капіталу; від постачальників шляхом придбання; від інших організацій і фізичних осіб шляхом безоплатної передачі та ін.

Строк використання об'єкта нематеріальних активів можна зафіксувати в договорі, акті приймання-передачі чи розпорядчим документом керівника організації. Вибуття нематеріальних активів може виникати в таких випадках:

♦ при реалізації (продажу);

♦ при внесенні до статутного капіталу інших підприємств;

♦ при передачі для спільної діяльності;

♦ при списанні у зв'язку з повним зносом і втратою корисних якостей або з причини недоцільності використання.

119.Основою господарської діяльності підприємств є виробничі за­паси: сировина, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі ви­роби, товари, готова продукція, малоцінні та швидкозношувані предмети.Запаси визначаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'я­зані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно ви­значеною.Аудит матеріальних цінностей доцільно починати з інвентари­зації, яку проводять згідно з укладеним договором з аудиторською фірмою (аудитором) або силами і коштами підприємства замовника. Під час організації та проведення інвентаризації слід керува­тися Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріаль­них активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та документів і розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69. Для проведення інвентаризації призначають робочу комісію у складі не менше трьох осіб за обов'язковою участю матеріально відповідальної особи. Перед початком інвентаризації матеріально відповідальна особа складає звіт і дає розписку про те, що до початку проведення інвентаризації всі документи здані до бухгалтерії і неоприбуткованих та несписаних матеріальних цінностей на складі немає.До початку інвентаризації в картках складського обліку повин­ні бути відображені всі операції з руху матеріальних цінностей: за кожним з них виведені залишки на день інвентаризації; пер винні документи з руху запасів необхідно здати до бухгалтерії для їх бухгалтерської обробки.

120. На початковій стадії перевірки циклу випуску і продажу готової продукції аудитору слід ознайомитися з обліковою політикою організації. Необхідно зробити аналіз наступних елементів облікової політики: методи визначення дати реалізації продукції для цілей оподаткування (рахунок 90); методи списання загальновиробничих витрат (рахунок 25) і загальногосподарських витрат (рахунок 26); методи обліку витрат на виробництво і калькулювання фактичної собівартості продукції (рахунок 20 ); способи обліку випуску готової продукції з використанням і без використання (рахунок 40); методи оцінки готової продукції (рахунок 43) і товарів відвантажених (рахунок 45) для цілей аналітичного обліку; метод розподілу за видами продукції, що випускається витрат на продаж (рахунок 44) . Елементи облікової політики можуть контролюватися і групуватися в робочому документі аудитора. Для перевірки обсягу виробництва продукції і повноти її оприбуткування використовуються дані первинних документів і виробничих звітів, регістрів аналітичного та синтетичного обліку. При цьому показники фактичного виходу і здачі на склад готової продукції (за фактичної собівартості), враховані за дебетом рахунка 43 «Готова продукція», порівнюють з оборотами за кредитом рахунків 20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжні виробництва». При виникненні серйозних сумнівів у повному оприбуткуванні продукції, що випускається, аудитори можуть, виходячи з даних про фактичну витрату матеріалів і нормативів витрат на одиницю продукції, скласти альтернативний баланс виходу готової продукції. Якщо аудитор виявляє випадки виробництва та вивезення неврахованої готової продукції з підприємства, що перевіряється, він повинен визначити матеріальний збиток у розмірі реалізованої неврахованої продукції.