80.Використання внутрішньої звітності для аналізу діяльності, її види.

Звітність є основним джерелом інформації і відображає результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій. Тому вона має відповідати завданням управління сучасним підприємством і, відповідно, задовольняти певні вимоги.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено поділ обліку на бухгалтерський та внутрішньогосподарський (управлінський).

Мета складання внутрішньої звітності

Структура та зміст внутрішньої управлінської звітності визначаються потребами підприємства в інформації, заради отримання якої і органі-

зується сам управлінський облік. А організація ведення обліку безпосередньо залежить від того, ЩО саме ми обліковуємо і ЯК ми це покажемо власникам. Наш управлінський облік (облік реальних активів, зобов'язань, капіталу, доходів і витрат) – це той же фінансовий облік (зарубіжна практика), тільки без опублікування звітності длязовнішніх користувачів.

Для власників дуже важливо отримати таку звітність, яка достовірно й оперативно відображає діяльність компанії та забезпечує управлінський

персонал інформацією, придатною для цілей внутрішнього управління.

Основні вимоги до змісту звітності.

Внутрішня управлінська звітність повинна бути:

-оперативною, короткою (але достатньою) і корисною, тобто поданою саме тоді, коли вона необхідна для прийняття конкретних управ-

лінських рішень, і без зайвої інформації, щоб можна було оперативно оцінити її зміст;

• доцільною, точною (достовірною) та об'єктивною (тобто відповідати меті, для якої вона була підготовлена);

• адресною та зрозумілою, тобто конкретний відповідальний менеджер повинен отримувати звітність, що містить ту інформацію, у якій за-

цікавлений саме він;

• порівнянною з іншими звітами та аналітичною.

Тобто керівник повинен мати можливість проаналізувати звітність, затративши на це мінімум часу.

Внутрішня звітність повинна забезпечити швидке визначення фактичних показників і результатів, їх відхилень від планів та кошторисів, оцінку не-

доліків і вибір варіантів їх усунення. Водночас система звітності повинна бути однаковою (для можливості консолідації), але мати достатню

гнучкість, щоб можна було групувати інформацію для різних центрів відповідальності.

Види та періодичність подання

внутрішньої звітності

Частота подання звітів може бути різною, це залежить від можливості приймати рішення на підставі таких звітів. Внутрішні звіти можуть бути регулярними (річні, квартальні, місячні, щотижневі, щоденні), а можуть подаватися тільки у випадках якихось відхилень.

81. Регламентація обліку за міжнародними стандартами (мсбо).

Регламентація обліку є певною уніфікацією його особливих принципів.

Перші спроби державної регламентації проведені в ХІІІ ст. у Кастілії (Іспанія), де було встановлено певний порядок заповнення облікових книг. Від початкуХІХ ст. вона поширилася тією чи іншою мірою в усіх країнах. Державна регламентація може здійснюватись у вигляді законів, постанов, інструкцій та інших документів. Цьому сприяє суперечливість інтересів груп, які мають відношення до господарської діяльності. Так, акціонерам необхідно мати гарантії від несумлінності адміністрації підприємства; фінансові органи повинні бути впевнені, що сума прибутку, яка показана для оподаткування, достовірна; кредиторам і банкам треба бути впевненими, що виданий ними кредит має достатнє забезпечення, і т. д.

Нині в світі склалися кілька організаційних моделей обліку, яким властива

певна його регламентація. Британо-американська й Інтернаціональна моделі

обліку – мінімальна регламентація. Континентальна модель обліку

відзначається жорсткою регламентацією. Південноамериканська (її ще

називають змішаною) – це узагальнений варіант Британо-американської та

Континентальної моделей обліку. Вона орієнтована на вирішення питань обліку в умовах інфляції; в методологічному відношенні переважають рішення Британо-американської моделі, але здійснюються вони на основі принципів моделі Континентальної.

Соціалістична модель – максимально жорстка регламентація обліку.

Проблема міжнародної регламентації з’явилась у зв’язку з розвитком

процесу економічної інтеграції, тобто з виникненням ТНК. Вони функціонують у країнах із дуже різними системами обліку та вимогами до звітності. В результаті виникають проблеми відповідності опублікованої ними інформації вимогам, які пред’являються до останньої в країнах походження та базування.

Міжнародна регламентація здійснюється за допомогою стандартів.

Під стандартом розуміють встановлення та використання комплексу

правил, норм із методики й організації обліку для забезпечення оптимального

облікового процесу. Встановлені норми та правила фіксують у спеціальному

документі, який називається стандартом.

Ідея впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку

(МСБО) обговорюється в Україні давно. Її нерідко пропагують і відстоюють

менеджери та керівники компаній, чиновники, котрі уявляють собі зміст цих

стандартів приблизно. Причин : є сумніви, чи вітчизняна

бухгалтерія правильно відображає фінансові показники і з переходом на

міжнародні стандарти фінансовий стан підприємств відразу зміниться на краще;є стандарти, отже, система бухгалтерського

обліку певною мірою відповідає міжнародним критеріям; нема стандартів, то

система обліку непридатна.

Водночас можна стверджувати з великою вірогідністю, що в світі немає

жодної країни, яка би повністю дотримувалася цих стандартів. Навряд чи це й можливо, оскільки кожна країна має свої традиції обліку, які склалися віками, і ламати їх для уніфікації недоцільно. Нині відомі два підходи до вирішення проблеми уніфікаціїбухгалтерського обліку: гармонізація і стандартизація.

Ідея гармонізації різних систем бухгалтерського обліку реалізується в ЄС.

Логіка тут така: в кожній країні може існувати своя модель організації обліку та система стандартів, що її регулює. Головне, щоби ці стандарти не суперечили аналогічним стандартам в інших країнах – членах співтовариства, тобто були в“гармонії” між собою. Робота в цьому напрямку ведеться з 1961 р., коли ЄС сформував робочу групу з проблем бухгалтерського обліку.

Стандартизація облікових процесів відбувається через уніфікацію обліку,

яку проводить комітет із МСБО. Цілком логічно, що повинен існувати

уніфікований набір стандартів, який прийнятний для будь-якої країни, й тому

немає необхідності розробляти національні стандарти. Щодо впровадження

МСБО, то потрібно застосовувати не силові методи, тобто приймати

законодавчі акти, а, навпаки, йти шляхом добровільної домовленості

професійних організацій