Література:

1. Клочко Р.Ю. Концептуальна оцінка природно-територіальних ресурсів як важливого фактору геополітичного положення // Географія и сучасність. – 2005. - №2. – С. 46 – 54.

2. Клочко Роман Юрійович. Суспільно-географічний аналіз геополітичного положення України у сучасній Європі : дис... канд. геогр. наук: 11.00.02 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2007.

3. Матвійчик Я.П. Між Європою й Азією. Пріоритети зовнішньої політики України у контексті геополітичного розвитку // Політика і час. – 2002. – № 9. – С. 73-83.

4. Туровский, Р.Ф. 1994. Политико-географическое положение России и национальные интересы государства. — Кентавр, № 3, с.3136.

Лекція 5. Географія адміністративно-територіального

ПОДІЛУ

План:

1. Адміністративно-територіальний поділ (АТП) і місцеве самоврядування.

2. Типи систем місцевого самоврядування.

3. Реформи АТП: передумови та наслідки.

4. Столиці держав, їх функції і класифікації.

5. Геопросторовий каркас території країни.

1. Адміністративно-територіальний поділ (атп) і місцеве

самоврядування

Державний устрій країни тісно пов’язаний з її АТП, тому що як територіальні органи державної влади та управління, так і органи місцевого самоврядування (якщо вони існують) діють у межах визначених територіальних одиниць.

Самоврядування – відносно незалежна діяльність будь-якої громадської організації на основі правил (статуту, норм), прийнятих її членами, спільного ведення ними спільних справ, у тому числі на основі власного бюджету.

Місцеве самоврядування – зв’язуюча ланка між громадянським суспільством та державою. Воно не обов’язково створюється на всіх рівнях: на деяких з них функціонують тільки державні органи. Місцеве самоврядування не є територіальним підрозділом держави.

На відміну від місцевого самоврядування, територіальні органи державної влади підпорядковуються відповідним органам адміністративно-територіальної одиниці більш високого рангу або центральним інститутам (міністерствам та ін.); ними керують призначені чиновники, а не представники населення.

АТП має виконувати наступні функції:

• забезпечення контролю центральної влади над місцями: передача інформації «знизу вгору» і наказів «згори вниз»; доступність місць із загальнодержавного центру та регіональних центрів; протидія сепаратистським регіональним силам; легкість мобілізації сил і засобів під час війни, надзвичайних ситуацій тощо;

• забезпечення збору податків;

• розміщення органів влади і державного управління, яке відповідає найкращому виконанню їх функцій;

• забезпечення державного регулювання різних сфер життя суспільства;

• стимулювання освоєння нових районів;

• територіальна організація державних служб – санітарної, поштової, пожежної, міліції тощо.

• організація діяльності муніципального господарства;

• формування основи демократичного місцевого самоврядування;

• забезпечення представництва місць в центральних законодавчих і представницьких органах (одиниці АТП служать основою для розподілу виборчих округів).

2. Типи систем місцевого самоврядування

Р. Беннет виділив 3 типи систем місцевого самоврядування за особливостями розподілу повноважень між державою і органами місцевого самоврядування.

1). Дуалістична – така система, при якій функції розподілені “по вертикалі”, тобто держава та органи місцевого самоврядування мають свої виключні сфери компетенції, і держава прямо не втручається в рішення місцевих справ.

Дуалістична система майже в «чистому вигляді» представлена в Англії та країнах, що були її колоніями. Місцеві органи влади незалежні від центральних у межах своїх дуже широких компетенцій. З часів Британської імперії політична еліта традиційно займалася загальнонаціональними проблемами – «високою» політикою, залишаючи «нудні» і «неприємні» в епоху індустріалізації та урбанізації проблеми землекористування, житла, водопостачання, транспорту тощо «низькій» місцевій політиці.

У Великобританії і США діє принцип «позитивного регулювання» ­ «дозволено все, що не заборонено». Виключно у компетенції місцевого самоврядування перебувають питання:

• регулювання землекористування (планіровка території);

• планування у сфері містобудування;

• освіта;

• забезпечення населення комунальними послугами;

• контрольні функції: санітарні, дорожній рух, пожежна та екологічна безпека.

2). Горизонтальна – система, при якій держава в особі її представників або територіальних підрозділів центральних відомств займається місцевими справами поряд з органами самоврядування, а нерідко й напряму контролює їх.

Горизонтальна система спочатку сформувалась у Франції під впливом Великої Французької революції і потім реформ Наполеона. Тривалий час адміністративні функції виконували територіальні підрозділи державної адміністрації – префекти здійснювали нагляд за законодавчою, фінансовою та ін. діяльністю місцевих представницьких органів. Особливу роль і престиж набула посада мера.

Горизонтальна система місцевого самоврядування набула поширення також в Італії, Бельгії, Нідерландах, Словенії, Хорватії. Її принципи використані також в Іспанії, Португалії, Туреччині.

3). Змішана – система, яка в різних пропорціях сполучає елементи перших двох і, у свою чергу, включає багато підтипів. Змішані системи сформувались у Скандинавських країнах, а також у федеративних державах – Німеччині, Австрії, Швейцарії. Елементи змішаних систем існують в окремих частинах Іспанії і Бельгії. В сучасній Німеччині місцеве самоврядування входить у компетенцію земель.